У Волинській області, де війна змусила багатьох людей залишити свої домівки, функціонує гуртожиток для внутрішньо переміщених осіб. Цей центр став прихистком для сімей, які втратили все через бойові дії. У приміщеннях гуртожитку мешкають люди з різних регіонів України — від Донеччини до Київщини. Кожен із них має свою історію та переживання. Гуртожиток надає не лише дах над головою, але й елементарні умови для життя: кухню, санвузли та спальні
Жінки в’яжуть пледи та іграшки.
У Любомлі проживає 83 особи, серед яких – ВПО з Торецька та Донеччини
Більше 80-ти переселенців живуть у гуртожитку міста Любомль. На Волині це другий за кількістю жителів центр компактного проживання внутрішньо переміщених осіб.
Про це розповіла Суспільному комендантка центру Валентина Дячишин. З її слів, у гуртожитку є люди, які живуть від початку повномасштабної війни, є і новоприбулі. Тут – спільні кухні, пральні, душові та туалети.
Зараз, говорить комендантка, 28 кімнат у гуртожитку вільні, чекають на нових мешканців.
«На сьогоднішній день проживає 83 особи, із них - 17 дітей. Люди міняються, від'їжджають, приїжджають, вони не постійно одні і ті самі. Але є багато людей, які живуть від першого дня війни», — каже Валентина Дячишин.
Тетяна Андреєва разом з усією родиною виїхала з Донецької області на Волинь у лютому 2026 року через обстріли. Діти та внуки оселились в гуртожитку іншого міста, їм з мамою запропонували кімнату в Любомлі.
«Неможливо там було жити: світла нема, газу нема, зараз, мабуть, і води нема У грудні 2024-го був приліт поруч з моєю хатою. Повністю знесло дах, вікна, двері. Через єВідновлення я це все зробила і покинула», — говорить жінка.
Взяли з собою найнеобхідніші речі – одяг, білизну, а ще крючки для в’язання, спиці та швейну машинку, каже мама Антоніна Андреєва. З її слів, в’язання іграшок допомагає заспокоїтись та адаптуватись в нових умовах. Нитки беруть зі старих речей, які розпускає 80-річна мама.
«Я не бажала їхати, дочка настояла, вона права. Бо в нашому під’їзді вже нікого нема, навіть собак забрали і кішок. Це чужбина для нас, як на Донбас не кажуть – а то наша родіна. Одне тільки, щоб тут не померти, щоб дома», — каже Антоніна Андреєва.
Окрім іграшок, жінки в’яжуть пледи та одяг, волонтерять.
«У нас було багато військових сусідів хлопців, я їм в’язала шкарпетки, рукавички, і позивний вив’язувала тут збоку. Я, мабуть, мішок зв’язала тоді», — каже Антоніна Андреєва.
Це – одна зі спільних кухонь гуртожитку, де господарює сім’я Гребенюків. Марина Гребенюк розповідає, що приїхала на Волинь у червні 2024 року з Торецька. Разом з братом, в якого І група інвалідності. На той час у місті вже не було води, газу, аптеки та лікарні не працювали.
Виїхати Марині та Сергію допомогли волонтери, перевезли сім’ю, особисті речі та крісло колісне. Тут, в гуртожитку, їм виділили кімнату та облаштували пандус.
Усього на Волині – 21 місце тимчасового проживання для внутрішньо переміщених українців, розповіла керівниця обласного департаменту соціального захисту населення Оксана Гобод, проживає орієнтовно 900 людей.
Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналуВолинь ЗМІ
Читайте також:Дві робочі бригади з Волині вирушили на схід для проведення відновлювальних робіт.