Буковина утвердила свої позиції як лідер з виробництва індичатини в Україні, продемонструвавши значні результати у цій галузі. За останні роки регіон став важливим центром для вирощування та переробки індиків, що сприяє не лише розвитку місцевої економіки, а й задоволенню потреб споживачів на національному рівні. Згідно з даними статистики, обсяги виробництва індичатини в Буковині зафіксували стабільний ріст. Це стало можливим завдяки впровадженню
Якщо шукати індичу столицю України — далеко їхати не доведеться. Це Буковина. Саме в Чернівецькій області свого часу запрацювала перша індича птахофабрика України, і відтоді регіон утримує одне з лідерських місць у галузі. Сьогодні на території області діють 8 птахофабрик, які разом дають від 850 тисяч до 1 мільйона голів на рік. "Це найперспективніше, найрентабельніше виробництво. Великий потенціал розвитку не лише в області, а й в усій Україні", — наголошує заступник начальника Управління агропромислового розвитку Чернівецької ОВА Богдан Бойчук.
Як вирощують індика: 130 днів роботи з ніжним птахом
Якщо бройлерному курчаті від інкубатора до прилавка треба близько 50 днів, то індика вирощують майже п'ять місяців — 130 днів. Цей строк диктують біологія птаха і вимоги до якості м'яса. Доросла індичка важить 12–13 кілограмів, а індик — усі 17–22.
"Технологія складна і вибаглива до постачання, — пояснює виконавчий директор фермерського господарства Сергій Семенов, чиє підприємство працює з 2012 року. — Це великий технічний бройлерський крос, селекційно виведений спеціально як м'ясна порода. В Україні ніхто не інкубує таких індичат — ми залежимо від закордонних постачальників. Привозимо добовими індичатами, які щойно вилупилися з яйця, і далі вирощуємо вже тут".
За його словами, індик — птах примхливий: до нього прискіпливі ветеринарні вимоги, він ніжний, потребує постійного контролю годівлі та умов утримання. А корми — збалансовані і без сумнівних домішок.
Кадровий голод, генератори і кредити на сонячні панелі
Війна вдарила по галузі болюче і з кількох боків одразу. Перша і найгостріша проблема — людей не вистачає. "Всі захищають Батьківщину, — констатує Сергій Семенов. — Працівників бронюємо, але це не вирішує всього". Енергетична залежність — другий виклик. Зростання цін на паливно-мастильні матеріали б'є по собівартості напряму. Господарство має два виробничих майданчики — у Чернівецькій та Хмельницькій областях, і обидва однаково залежать від стабільного електропостачання.
Щоб триматися на плаву, виробники взяли позики на сонячні панелі, поставили дизельні генератори, намагаються бути менш залежними від мережі. "Дуже складна зима у нас була, — пригадує Семенов. — Велика собівартість кілограма, яка впливає і на заробіток, і на ціну м'яса на ринку". При цьому жодної підтримки від держави індичі господарства не отримують і, за словами виконавчого директора, на неї і не сподіваються: "Самі допомагаємо державі й фронту".
Чому індичатина все одно у виграші
Цікаво, що навіть в умовах кризи попит на індичатину в Україні зростає. Майже у кожному м'ясному магазині країни сьогодні можна знайти філе, стегно чи крило індика. Споживач звик, оцінив смак і користь, і це, за словами Семенова, тримає галузь на плаву: "Воно корисне, делікатесне, вирощується на збалансованому кормі — це і дає виробництву рух, бо інакше було б дуже складно. Індиками в Україні займаються мало — це кропітка праця".
У планах фермерського господарства — добудовувати квадратні метри, поступово збільшувати потужності. У перспективі — власна переробка: ковбаси, напівфабрикати, готові вироби. Але це інші гроші. "Поставити лінію переробки — це величезні кошти. Наразі ми працюємо переважно з охолодженим та замороженим м'ясом. Якщо заробимо більше або з'явиться якась підтримка — будемо рухатися в переробку", — каже виконавчий директор.
Нагадуємо, що Чернівецька область є найбільшим виробником м'яса індика в Україні. Перша індича птахофабрика країни запрацювала саме на Буковині, і сьогодні регіон утримує одне з перших місць у цій галузі.