В Україні, де війна триває вже кілька років, питання компенсацій за зруйноване житло залишається актуальним та болючим для багатьох громадян. Незважаючи на численні обіцянки держави про відшкодування збитків, багато людей досі не отримали жодної фінансової допомоги. За даними Міністерства соціальної політики, лише невелика частина заявок на компенсацію була задоволена. Основною причиною затримок у виплатах є складність бюрократичних процедур і недостатнє фінансування програми. Українці часто стикаються з проблемами при
Українці, чиє майно зруйноване внаслідок бойових дій, можуть отримати компенсацію в межах державної програми «єВідновлення». Водночас на практиці реалізація цього права ускладнюється низкою процедурних етапів, зокрема через формування та погодження актів обстеження пошкодженого або знищеного житла.Тільки актуальне: читайте SUD.UA у Telegram
Тільки актуальне: читайте SUD.UA у Telegram
Саме акт комісійного обстеження є ключовим документом, на підставі якого визначається ступінь пошкоджень та приймається рішення про внесення даних до Державного реєстру пошкодженого та знищеного майна і подальшу компенсацію.
Проблема підтвердження права власності та доступу до компенсації
На практиці процедура отримання компенсації в межах програми «єВідновлення» починається з подання заяви через застосунок Дія. Після цього інформація передається до відповідної комісії органу місцевого самоврядування, яка має провести обстеження майна, скласти акт та зафіксувати ступінь його пошкодження або знищення.
Водночас обов’язковою умовою для подальшого розгляду заяви є наявність відомостей про об’єкт у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Саме ця вимога на практиці створює найбільше труднощів, особливо щодо майна, набутого до 2013 року, коли система електронної реєстрації ще не функціонувала в сучасному форматі.
У таких випадках значна частина об’єктів не має повноцінних записів у реєстрі, або ж документи про право власності оформлювалися через бюро технічної інвентаризації (БТІ). Додатково ускладнює ситуацію те, що частина архівів БТІ залишилася на окупованих територіях або була переміщена, а самі документи у власників часто втрачені через бойові дії або вимушене переміщення.
Якщо відновити або отримати необхідні документи неможливо, право власності на нерухоме майно може бути встановлене в судовому порядку.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою, а також у випадку втрати документа, що підтверджує право власності.
У таких справах судовий збір не сплачується, що передбачено пунктом 21 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Водночас судові рішення у справах цієї категорії не створюють нового права власності, а лише підтверджують уже існуюче право, набуте на законних підставах у минулому. Тобто суд встановлює факт існування права власності та підтверджує його юридичну чинність у разі відсутності або втрати правовстановлюючих документів.
Такий підхід відображений, у рішенні Червонозаводського районного суду у справі № 646/6521/24, у якій позивачка звернулася до Куп’янської районної військової адміністрації з вимогою визнати за нею право власності на житловий будинок. Позов мотивовано тим, що право власності у існує ще з 2000 року, однак воно фактично не може бути підтверджене у сучасному реєстрі.
За даними справи, будинок був придбаний ще у 2000 році за договором купівлі-продажу, посвідченим Куп’янською філією біржі. У жовтні 2000 року право власності було зареєстроване в БТІ та внесене до реєстрової книги. Однак під час звернення позивачки до Департаменту реєстрації Харківської міськради у 2024 році виявилося, що підтвердження права власності в електронних реєстрах відсутнє. Архівні дані БТІ відновити неможливо, а документи збереглися лише у вигляді договору та технічного паспорта. Через це у реєстрації відмовили.
Ухвалюючи рішення суд виходив із того, що право власності у позивачки не є новим чи спірним — воно виникло ще у 2000 році на підставі договору купівлі-продажу та було зареєстроване тодішньою системою БТІ, яка на той момент вважалася належним способом фіксації прав на нерухомість. Тобто з точки зору права, майно вже давно належало позивачці, і сам факт його набуття не викликав сумнівів.
Суд підкреслив, що ніхто не заявляв претензій на спірний будинок, тобто відсутній конфлікт щодо власника.
Саме тому відмова державного реєстратора у реєстрації фактично поставила позивачку у становище, коли вона не може повноцінно реалізувати своє право: ні розпорядитися майном, ні захистити його у разі потреби, ні оформити компенсаційні механізми. Суд дійшов висновку, що право власності виникло законно і не оспорюється, але через руйнування архівної системи його неможливо підтвердити адміністративно, тому єдиним способом захисту стає судове рішення, яке дозволяє повернути можливість зареєструвати та реалізувати це право.
Компенсація за знищене майно: як безпекові обмеження блокують процедуру
Проте відсутність документів, які підтверджують право власності не єдина проблема з якою стикаються власники зруйнованого майна.
Ще однією суттєвою перешкодою залишається проведення комісійного обстеження об’єктів. У більшості випадків воно є неможливим через активні бойові дії або розташування майна на тимчасово окупованих територіях.
У таких ситуаціях органи місцевого самоврядування зазначають, що обстеження може бути проведене лише за умови безпечної ситуації та доступу до об’єкта. Водночас на практиці безпекова ситуація часто не змінюється тривалий час, що унеможливлює фіксацію пошкоджень у встановленому порядку. Через це частина власників зруйнованого майна фактично залишається без можливості пройти повну процедуру підтвердження пошкоджень і, відповідно, отримати компенсацію. У таких випадках виникають спори, які нерідко переходять у судову площину.
У справі № 200/6554/25 позивач звернувся до суду після того, як не отримав рішення щодо компенсації за зруйнований будинок у місті Покровськ. Хоча комісія при військовій адміністрації зупинила розгляд заяви через безпекову ситуацію та неможливість обстеження, позивач самостійно замовив технічне обстеження, яке підтвердило повне знищення будинку, і подав відповідний звіт до органу влади. Суд встановив, що заява перебувала в офіційному розгляді, однак жодного рішення про надання або відмову в компенсації так і не було ухвалено.
У правовій оцінці суд виходив із того, що органи влади зобов’язані діяти виключно в межах повноважень і в розумні строки, а сам факт зупинення роботи комісії не звільняє їх від обов’язку завершити розгляд заяви. Також було підкреслено, що законодавство про компенсацію за знищене майно передбачає обов’язкове прийняття рішення — про надання або відмову — за результатами розгляду кожної заяви.
У підсумку суд визнав, що бездіяльність військової адміністрації полягає саме у неприйнятті рішення за заявою позивача. Водночас вимоги про зобов’язання одразу надати компенсацію або провести конкретні дії щодо дистанційного обстеження суд не задовольнив у повному обсязі.
Суд частково задовольнив позов: визнав бездіяльність протиправною та зобов’язав Покровську міську військову адміністрацію прийняти рішення за заявою про компенсацію, але вже з урахуванням висновків суду.
Як писала «Судово-юридична газета», у справі № 757/27732/23-ц від 16 квітня 2026 року Верховний Суд розглядав позов про стягнення з держави Україна шкоди за зруйноване внаслідок бойових дій житло. Позивачка вважала, що держава не забезпечила належний захист її права власності та має компенсувати завдані збитки.
Суд звернув увагу, що після набрання чинності Законом № 2923-IX в Україні вже діє окремий механізм компенсації за пошкоджене та знищене майно. Верховний Суд підкреслив: відповідальність держави не виникає автоматично лише через факт руйнування житла внаслідок війни. Для цього необхідно довести, що держава порушила свої позитивні обов’язки — зокрема, що механізми компенсації є недоступними або неефективними.
У цій справі позивачка не надала доказів того, що зверталася до компетентних органів за компенсацією та отримала відмову, а також не довела недієвість чинних процедур відшкодування. Через це Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення та підтвердив відмову у стягненні шкоди з держави Україна.
Підписуйтесь на наш Telegram-каналt.me/suduaта наGoogle Новини SUD.UA, а також на нашVIBERтаWhatsApp, сторінку уFacebookта вInstagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.