У Києві нещодавно розпочався XVII Міжнародний конгрес медичних сестер, який зібрав фахівців з різних країн для обговорення актуальних питань у сфері охорони здоров’я та розвитку професії. Цей захід став важливою платформою для обміну досвідом, новими ідеями та інноваційними підходами в медсестринстві. Протягом кількох днів учасники мали можливість прослухати лекції провідних експертів галузі, які поділилися своїми знаннями щодо сучасних методів лікування, дог
12 травня, у Всесвітній день медичних сестер та братів, у Києві відбувся XVII Міжнародний конгрес «Резильєнтність у медсестринстві: інтеграція освіти та досвіду». Захід об’єднав представників державної влади, міжнародних експертів, науковців, керівників медичних закладів та медсестринську спільноту для обговорення майбутнього професії в умовах війни та трансформації системи охорони здоров’я,повідомляє Профспілка охорони здоров’я.
Головними темами XVII Міжнародного конгресу стали професійна автономія медичних сестер, розвиток освіти, розширення компетенцій, психологічна стійкість та роль медсестринства у функціонуванні медичної системи під час війни. Захід розпочався хвилиною мовчання — учасники вшанували пам’ять медичних працівників, які загинули під час російсько-української війни, виконуючи професійний обов’язок.
Конгрес традиційно є платформою для діалогу між державою, науковою спільнотою та безпосередньо медичним персоналом. Голова Професійної спілки працівників охорони здоров’я України Сергій Кубанський підкреслив значення цього майданчика: «Протягом 17 років наш Конгрес є майданчиком для зміни погляду держави на тих працівників, які щодня віддають себе задля порятунку інших».
Міністр охорони здоров’я України Віктор Ляшко окреслив державне бачення розвитку медсестринства як одного з ключових напрямів кадрової політики. За його словами, система охорони здоров’я потребує не лише кадрового посилення, а й зміни підходу до ролі середнього медичного персоналу — від допоміжної функції до повноцінного суб’єкта медичного процесу.
«Для мене як міністра ключове — зберегти медичних працівників і збільшити їхню кількість у системі. Ми напрацьовуємо рішення, які мають дати медичній сестрі автономію. Це передбачає збільшення повноважень, зростання відповідальності та гідну оплату праці. Наш орієнтир — це рівень зарплат країн-сусідів у ЄС», — заявив Віктор Ляшко.
Питання оплати праці та кадрового дефіциту в медицині залишається одним із найгостріших для системи охорони здоров’я України. Як мираніше писали, у Вишгороді відкрили амбулаторію для 9 тисяч пацієнтів — реформування галузі безпосередньо впливає на якість медичної допомоги.
Окремий акцент під час Конгресу зробили на поняттях суб’єктності та резильєнтності медсестринства. Від імені Президії Національної академії медичних наук України учасників привітав доктор медичних наук, професор, начальник Управління лікувальної роботи та взаємодії з НСЗУ Сергій Сіромаха.
Він наголосив, що в системі НАМН працює майже 4 тисячі медичних сестер і братів, які забезпечують безперервність медичної допомоги як у тилу, так і в прифронтових регіонах. «Сьогодні роль медсестри є не об’єктною, а суб’єктною. На ній тримається порятунок пацієнта в прямому сенсі слова. Резильєнтність — це здатність людини адаптуватися до стресу та криз, зберігаючи стійкість. Наші колеги на передовій та в тилу щодня доводять це», — підкреслив Сергій Сіромаха.
Медичні сестри та брати становлять найбільшу частку медичного персоналу і безпосередньо впливають на якість лікування кожного пацієнта в київських лікарнях. Розширення їхніх повноважень, підвищення зарплат до рівня країн ЄС та інвестиції в освіту — це не лише питання престижу професії, а й умова збереження кадрового потенціалу столичної медицини в умовах тривалої війни.
Як мираніше писали, 12 травня у Києві відзначають День медичної сестри та медичного брата. Також ми повідомляли про відкриттяамбулаторії у Вишгороді для 9 тисяч пацієнтів— один із прикладів розвитку первинної медицини в регіоні.
Віталій Гринчук — журналіст і медіаменеджер із семирічним досвідом у медіагалузі. Має гуманітарну освіту, яка формує його підхід до роботи з текстом, контекстом і аудиторією. За роки практики пройшов шлях від журналіста до управлінця — поєднує редакційне мислення з розумінням медіапроцесів зсередини.