В умовах війни питання екологічної безпеки стає особливо актуальним, і Харківщина не є винятком. Відомо, що регіон має значні ядерні об'єкти, зокрема атомну електростанцію та сховища радіоактивних відходів. З початком бойових дій у 2022 році загроза для довкілля зросла в рази, адже будь-які військові дії поблизу таких стратегічних об’єктів можуть призвести до катастрофічних наслідків. Експерти наголошують на необхідності забезпечення безпеки ци
Екологія Харківщини потерпає через війну, повітря внаслідок щоденних обстрілів забруднюється викидами шкідливих речовин. Роковини аварії на ЧАЕС — привід обговорити екологічну ситуацію в регіоні та в Україні загалом. Про цеу пресцентрі «Накипіло» дискутувализ Артемом Колесником, експертом з енергетичної політики ГО «Екодія», і Михайлом Савенцем, кандидатом географічних наук, завідувачем лабораторії моніторингу атмосферного повітря Українського гідрометеорологічного інституту.
Великою проблемою після Чорнобильської катастрофи було замовчування владою самого факту аварії та її наслідків, включно й для персоналу ЧАЕС. Аварію пояснили порушенням безпеки. Працівники дотримувалися інструкцій, але не знали про проблеми реактора. За 11 років до Чорнобиля сталася аварія на схожому реакторі Ленінградської атомної електростанції — тобто, керівництво знало про ризики.
В Україні сформувався окремий науковий напрям, який займається дослідженням радіоактивності. В Українському гідрометеорологічному інституті існує відділ радіаційного моніторингу, який здійснює виїзди в Чорнобильську зону з часів аварії.
«Коли сталася аварія на Фукусімі в Японії, японці одразу запросили українських фахівців. Ядро людей, які досліджували наслідки аварії, повністю сформоване українцями. Марк Железняк, Олег Войцехович, інші науковці — фактично, люди із найбільшим досвідом, які на сьогодні є у світі. Вони працюють в Україні й залучаються як фахівці за кордоном», — розповідає Михайло Савенець.
Якщо порівняти карту забруднення Франції, де більшу частину споживання електрики забезпечує атомна енергетика, із Німеччиною — атмосфера Франції набагато чистіша. Тоді як Рурський вугільний басейн, де видобувають вугілля для енергетики Німеччини, — одне з найбільш забруднених місць у Європі. Навіть територія Донбасу до повномасштабного вторгнення (за даними супутникових спостережень) мала менші показники забрудненості, коли промисловість працювала.
Нині у світі діють всі необхідні нормативи, аби ядерна енергетика використовувалася в цивільних цілях, а ядерна зброя була лише інструментом стримування, який ніколи не буде застосований. На жаль, це не працює.
«Добре, аби мирний атом існував і працював, бо атомна енергетика дійсно ефективна. Зараз в умовах війни та блекаутів вона забезпечує нам наявність електроенергії. Проблеми виникають, коли порушуються правила. Люди в межах якоїсь країни під виглядом мирного атому можуть розробляти ядерну зброю. Як забезпечити дотримання правил в таких умовах — складне питання», — каже Михайло Савенець.
Енергетична система України опинилася у критичній ситуації: попри наявність потужної атомної генерації, люди залишаються без світла через надмірну централізацію. росіяни знайшли слабке місце у нашій системі й постійно б’ють по підстанціях АЕС.
Україна десятиріччями залежала від росії у постачанні палива й переробленні ядерних відходів. Доступне обладнання часто має російське походження. Лише повномасштабне вторгнення змусило розірвати зв’язки й шукати західних партнерів.
Добудова енергоблоків, зокрема на Хмельницькій АЕС, де готовність корпусу складає 80%, здається логічним кроком, проте реалізація таких проєктів має суттєві ризики.
Загалом будівництво АЕС — тривалий процес, а Україні потрібні швидкі рішення: відновлювана енергетика, енергоефективність, зменшення споживання та накопичення енергії. Маємо підготуватися до зими, відповідаючи на поточні виклики. Роздуми про атомну енергетику варто відкласти на післявоєнний період.
На відміну від парникових газів, які роками накопичуються в атмосфері, більшість токсичних викидів, як-от чадний газ чи сажа, є нетривалими. Вони існують лічені хвилини чи години, швидко розкладаються чи осідають на землю. Найбільша небезпека для здоров’я виникає в момент викиду: отруйна хмара вдаряє по легенях.
Український гідрометеорологічний інститут та Національна академія наук України написалистаттю-дослідження, поєднавши інформацію наземних датчиків із супутниковими даними. Ця робота — перший у світі детальний огляд, як роки повномасштабної війни змінили повітря України. Зросла кількість пікових перевищень, адже після кожного удару стається те, що раніше було винятковою подією.
Моніторинг якості повітря на Харківщині здійснюється через декілька джерел. Є державні гідрометеорологічні станції, проте ця мережа застаріла й обмежена. Існують громадські мережі, які дають оперативні дані про пікові забруднення.
Використовуються супутникові спостереження за складом атмосфери. Проте вони вимірюють раз на добу, і ми часто не бачимо наслідки обстрілів: супутник пролітає, коли випари вже розсіялися. У перспективі для якісного результату геостаціонарні супутники проходитимуть погодинний моніторинг. Аналізують повітря також за допомогою моделювання. Точні висновки отримують шляхом поєднання всіх джерел.
Питання якісного моніторингу повітря на Харківщині ігнорувалося десятиліттями, і головна причина банальна: дорого. Державна система коштує до мільйона євро. Через такі цінники її не могли оновити навіть у мирні часи. Громадські мережі гнучкіші: використовують дешевші датчики, які можна частіше замінювати.
Зараз ситуація покращується, адже почали виділяти гроші. У Львівській області та Києві дані надходять через ДСНС і гідрометеорологічний центр. Проте створити повноцінну сертифіковану мережу, як у ЄС, — потрібні надто великі витрати.
Щодо радіаційного забруднення — ситуація краща, адже існує автоматизована система моніторингу радіації. Вона працює безперебійно, її створили ще до війни. Також є ресурс «ЕкоЗагроза», де фіксуються впливи на довкілля та збитки. Зараз ідеться про понад шість трильйонів гривень шкоди екології України, які завдала росія.
Ситуація на Чорнобильської АЕС є критичною через російську агресію. Захисний конфайнмент, зведений над зруйнованим 4-м енергоблоком у 2019 році, мав служити 100 років. Однак удар російського дрона серйозно пошкодив споруду: в обшивці утворився отвір, частина внутрішнього покриття згоріла, клімат-контроль зламався.
Пошкоджено й спеціальні крани для розбору старого радянського укриття 1986 року, термін придатності якого давно скінчився. Ризик того, що старі конструкції просто обваляться, зріс. Якщо це станеться, відбудеться викид радіації, масштаби якого залежатимуть від напрямку вітру та погоди.
Нині на станції намагаються провести ремонти, але повернути конфайнменту колишню надійність важко. Якщо до 2030 не відновити внутрішній захист, металеві конструкції почнуть іржавіти, що прискорить руйнацію. Кошти на ці складні роботи має виділити ЄБРР, і це важливо зробити найближчим часом, аби не допустити екологічної катастрофи. Існує ризик повторних обстрілів, це заважає залучати іноземних партнерів.
Суперечки про майбутнє атомної енергетики варто відкласти до періоду післявоєнної відбудови. Сама ідея будувати нові реактори під час війни, аби швидко забезпечити країну світлом, не має нічого спільного з реальністю.
«Ми обговорюємо “за” чи “проти” атомної енергетики — проте мені здається, ця дискусія має бути відкладена на період післявоєнної відбудови. Є аргумент, що атомна енергетика потрібна вже зараз. Але будувати щось в умовах війни — відірвана від реальності позиція. Погляньте на терміни будівництва атомних електростанцій, і зрозумієте, що в найближчій перспективі результату не варто очікувати.
Навіть якщо це 3-й енергоблок Хмельницької АЕС, фундамент якого зведено на 80%, у найближчій перспективі ми звідти нічого не отримаємо. Попередній керівник Міністерства енергетики, Галущенко, любив у публічних ефірах говорити, що вони зможуть побудувати за три роки. Наша країна давно не будувала нових атомних електростанцій, треба створювати інфраструктуру і вчити людей з нуля.
Нам пропонує збудувати атомні електростанції компанія Westinghouse, американці, наш флагманський партнер. Та якщо подивитися на досвід компанії — у 60–70-роках вона будувала багато, але далі довгий період застою. Сьогодні Westinghouse спробував звести два енергоблоки в різних штатах Америки, і це провальні проєкти. Це коштує понад 15 мільярдів за один енергоблок. Міністр Галущенко казав про п’ять мільярдів, коли американці в себе будують за 15 мільярдів», — розповів Артем Колесник.
Люди часто обговорюють атомну енергетику через її приємну вартість. Проте нові атомні електростанції, особливо ті, що будуються після 2000 року, є найдорожчими джерелами виробництва електроенергії.
У радянській системі головна ідея полягала в тому, щоби вимірювати забруднення там, де його концентрація потенційно максимальна. Пости спостереження розміщували у точках найбільшого впливу. У Європі підхід інший: там орієнтуються не на крайні значення, а на загальний стан повітря. Мережа моніторингу будується так, аби вимірювати загальний міський фон, а не вплив окремого джерела. Понад те, є вимоги, щоби пости не перебували під прямим впливом конкретних забруднювачів.
Попри різницю підходів, в обох системах базою для нормативів є вплив на здоров’я людини. У радянській моделі єдиним критерієм визначали максимальну концентрацію при разовому вдиханні. У Європі підхід ширший: враховують довгострокові перспективи, виходячи з того, що людина постійно живе в цих умовах. Значну увагу приділяють впливу на рослинність, урожайність, на інфраструктуру.
Нова європейська директива, ухвалена у 2025 році, містить жорсткіші вимоги, ніж попередня 2008 року. Навіть європейські країни не готові одразу, а закладають досягнення цих стандартів у довгострокові стратегії на десятиріччя. Найближчими до виконання вимог є Фінляндія та Швеція.
В Україні діє конвенція ЕСПО, що зобов’язує повідомляти сусідні держави, які можуть зачепити масштабні інфраструктурні проєкти. Якщо Україна планує будівництво нової атомної електростанції чи добудову енергоблоків, має офіційно інформувати сусідів.
Більшість українських атомних станцій вийшли за межі початкового терміну експлуатації. Щодесять років проводиться перегляд: чи можливо продовжувати роботу енергоблока. За результатами видається ліцензія на подальшу експлуатацію, ця процедура публічна. Україна не повідомлювала про продовження експлуатації енергоблоків, порушуючи конвенцію.
«Ми говоримо про майбутнє, про євроінтеграційні процеси, які вводимо, але порушуємо вже наявні, створюючи ризик для довкілля. Ну і ми також не рахуємося з нашими партнерами, які є членами цієї концепції», — зазначає Артем Колесник.
Люди можуть впливати на рішення в енергетиці, підтримувати ініціативи, слідкувати за діями влади, спілкуватися з депутатами і брати участь у публічних обговореннях. У Верховній Раді розглядається законопроєкт: хочуть спростити процедуру, передавши рішення щодо малих модульних реакторів Міністерству енергетики. Нібито, так буде швидше і зручніше для інвесторів. Виникає питання: де тоді місце для громадського контролю? Аварія на ЧАЕС мала навчити важливості взаємодії.
Ідея малих модульних реакторів звучить як щось нове й перспективне, але на практиці у світі ще немає реальних працюючих прикладів. Наприкінці березня 2026 року міська рада Харкова виклала пост й розповіла про ставлення мера до встановлення ядерних мініреакторів.
«У нас є цей проєкт, і ми будемо втілювати його в життя. Це новітні технології, вони цілком безпечні», — зазначив Ігор Терехов.
Рада вважає, що мініреактори допоможуть Україні виробляти своє світло та не піднімати ціни для споживачів. У харківській міськраді кажуть, що власна генерація важлива саме для прифронтових міст. Через постійні обстріли інфраструктури громадам потрібно забезпечувати себе енергією за доступною ціною.
«Я сподіваюся, це просто заява, бо виглядає безглуздо. Я не розумію, яким чином вони убезпечать це у прифронтовій зоні. Можливо, в їхньому уявленні, у майбутньому росія не нападатиме й ми будемо жити мирно. Жодна з атомних станцій не убезпечена від авіа- й ракетних ударів. Захищення об’єктів таких масштабів коштує стільки, що ми відмовимося. Значну частку в проєкті енергоблоків займає залізобетон, суми величезні. Якщо пан Терехов вирішить будувати, залучить державний чи місцевий бюджет — я навіть не уявляю, які кошти знадобляться», — каже Артем Колесник.
У нинішньому законопроєкті пропонується визначення, що до 300 МВт — це малий реактор, а все, що вище, не належить до цієї категорії. Такі реактори мають менші розміри, але не настільки, щоб ефективно й економічно будувати для них повноцінну захисну інфраструктуру разом із подальшою експлуатацією.
Варто розглянути існуючі кейси малих модульних реакторів, аби зрозуміти доцільність вкладання коштів у проєкти будівництва. Флагманський проєкт малих модульних реакторів — компанія New Scale, їх вважають флагманами в розробці таких проєктів. Проте зараз компанія банкрутує лише на процесі розробки макета, бо все розбивається об реальну вартість. Жартома її вже називають New Fail замість New Scale.
Україна перебуває в складній ситуації: одночасно накладаються наслідки Чорнобильської катастрофи, повномасштабної війни та руйнування критичної інфраструктури, зокрема Каховської ГЕС. Ми змушені виробляти швидкі працюючі підходи до реагування на екологічні й техногенні виклики. Але це не означає, що кожна ідея, яка здається прогресивною, має застосовуватися. Варто проводити аналізи, радитися з експертами галузі та дотримуватися правил, аби не нашкодити ще більше.
Суспільство має взяти участь у публічних обговореннях, контролювати рішення влади й підтримувати локальні організації. Саме місцеві організації найкраще розуміють проблеми своїх громад і можуть впливати на реальні зміни.