Берні Федерко – легенда Сент-Луїс Блюз, найбільш недооцінений талант НХЛ

12 травня виповнюється 70 років Берні Федерку

Він беззаперечно є одним із найкращих хокеїстів НХЛ українського походження, а його клубні рекорди й досі не побиті.

Кар'єра Федерка припала на епоху легендарного Вейна Грецького, тому значною мірою і затьмарена історією найкращого гравця 20 сторіччя.

У 1986 році в опитуванні одного з північноамериканських хокейних журналі Берні Федерко був визнаний найбільш недооціненим хокейним талантом ліги.

Можна навести ще один приклад: Федерко залишився поза увагою творців знаменитого українськогодокументального фільму ЮКІ.

Утім, своє визнання– член Залі хокейної слави та номер клубного джерсі, який назавжди вивели з вживання, Берні Федерко отримав. А його п'ять клубних рекордів Сент-Луїса стоять непохитними і сьогодні.

Народився наш сьогоднішній герой 12 травня 1956 року у канадському місті Фоум-Лейк (провінція Саскачеван) у родині нащадків українських іммігрантів, вчителів Ніка та Наталі Федерко.

Його батьки були активістами місцевої Української католицької церкви, де майбутня зірка НХЛ у дитинстві служив як прислужник у вівтаря. Берні має старших братів-близнюків Дона і Рона та молодшого брата Кена, який також був хокеїстом, але клубів нижчих ліг.

Як і решта Юкі, хлопець почав грати в хокей у дитинстві. Уже в 16-річному віці дебютував у місцевому клубі Фоум-Лейк Флаєрс з Аматорської ліги Саскачевана. Звідти у сезоні 1973-74 перейшов до клубу Західної хокейної ліги Блейдс зСаскатуна, найбільшого міста провінції Саскачеван. Цікаво, що спочатку його не хотіли брати в команду через юний вік, проте місцевий священник з Української церкви переконав тренера Джека МаклеодавипробуватиБерні.

Через нестачу грошей у родини хлопець мусив грати у ковзанах на два розміри більших, що лише гартувало характер та надавало мотивації.Це не завадило йому продемонструвати свій талант. У своєму дебютному сезоні Федерко у 68 матчах набрав 50 очок (22 закинуті шайби та 28 результативних передач).

За Блейдс Федерко провів три сезони. В останньому з них (1975-76) став найрезультативнішим гравцем команди, набравши у 72 матчах 187 очок (72 голи та 115 асистів). Таким чином було побито рекорд ліги, який належав знаменитому Боббі Кларку, зірці суперсерії Канада – СРСР 1972 року.

На перспективного хлопця одразу ж звернули увагу скаути клубів НХЛ. На драфті 1976 року Берні Федерка у першому раунді обрав Сент-Луїс Блюз.

У своїх мемуарах хокеїст пізніше згадував, що тоді навіть не уявляв, де знаходиться той Сент-Луїс.

У липні 1976 Берні підписав з Блюзменами контракт на 4 роки. Після літнього тренувального табору та декількох товариських матчів його відправили до Канзас-Сіті Блюз, фарм-клубу Сент-Луїса з Центральної хокейної ліги (CHL). Там він провів першу половину сезону 1976-77. 27 жовтня Федерко зробив свій перший хеттрик у професійному хокеї, а 11 листопада вже був другим бомбардиром ліги з 8-ма голами та 12-ма асистами. Тож не дивно, що уже в лютому 1977-го він був викликаний до Блюз. Дебютував Федерко у матчі регулярки НХЛ проти Бостона, 3 лютого. Дебютував феноменально– голом та результативним пасом. А вже наступної гри, 5 лютого, зробив свій перший хеттрик у найсильнішій лізі світу. Не пощастило Баффало Сейбрз.

До кінця сезону НХЛ Федерко встиг провести 31 матч, у яких забив 14 голів (3 хеттрики) та відзначився 9-ма асистами.

За підсумками свого першого сезону, Федерка було визнано кращим новачком CHL – за половину чемпіонату в Канзасі.

У Сент-Луїсі Берні Федерко провів дванадцять з половиною сезонів. За цей час він зіграв 1000 матчів у регулярних чемпіонатах та 91 гру у плейоф. 1231 очко (404 голи та 827 асистів)– доробок вихідця з України в НХЛ.

У семи з вісьмох сезонів з 1978 по 1986 роки Берні набирав понад 90 очок за сезон та чотири рази– понад 100.

Він став першим гравцем НХЛ, якому вдалось набрати 50 та більше гольових передач у десяти сезонах поспіль. Двічі брав участь у матчах Всіх зірок НХЛ (1980, 1981). 19 березня 1988 року став 22-м гравцем НХЛ, якому вдалося набрати 1000 очок за кар'єру.

Федерку належать кілька клубних рекордів: найбільше матчів у регулярному чемпіонаті – 927, найбільше очок – 1073, найбільше результативних передач – 721,найбільше результативних передач у плейоф – 66, найбільше очок за один розіграш – 21, найбільше результативних передач у межах одного плейоф – 15.

Проте вся ця блискуча статистика в епоху Вейна Грецького губилась на тлі досягнень Великого, який 4 рази в кар'єрі набирав понад 200 очок за сезон та 14 разів – понад 100. Тоді досягнення Федерка мало кого вражали.

Уже у третьому своєму сезоні за Блюз Федерко у регулярному чемпіонаті 1978-79 набрав 95 очок (31 гол + 64 асисти), що стало рекордом франшизи. Його найвищий показник у кар'єрі, встановлений у сезоні 1983-84, склав 107 очок (41 + 66).

Центрфорвард Федерко починав у Сент-Луїсі у трійці з вінгерами Браяном Саттером та Вейном Бабичем (також Юкі.– ред).

Позаяк усім не було ще й 23-х років, преса швидко назвала їхKidLine(Дитяча лінія), порівнюючи зі знаменитою Kid Line Торонто 1930-х років (Чарлі Конахер, Гарві Джексон, Джо Прімо, усі – члени Зали слави хокею). Федерко грав із Саттером майже весь свій час у Блюз; правим вінгером у них після Вейна Бабича грали Блер Чепмен, Тоні Каррі та Джо Маллен.

Міцний шульга Берніу кращі роки мав зріст 186 см та важив 88 кг. Ще з часів гри за юніорську команду він вражав усіх своїми навичками плеймейкера та вмінням вправно поводитися з шайбою за воротами.

У 1988 році, після того, як Браян Саттер завершив кар'єру гравця, Берні обрали капітаном команди Блюз.

На відміну від Саттера, Берні Федерку не судилося стати гравцем одного клубу, чого він щиро прагнув. Після невдалого сезону 1988/89 його разом із Тоні Маккегні обміняли у Детройт Ред Вінгз на Пола Макліна та майбутню зірку Блюз Адама Оутса.

До речі, цей обмін вважається одним із найгірших в історії Детройта.Блюз тоді затіяли омолодження складу та хотіли перспективного 26-річного центрфорварда (Оутса) більше, ніж 33-річного (Федерка), який вже відкрито говорив про завершення кар'єри.

Важливо зауважити, Берні розлютився обміну бо хотів грати всю кар'єру в одній команді. Він пішов на поступки в грошах під час підписання останнього контракту. На момент обміну у нього залишався один рік за контрактом з опцією гравця. На зустрічах з керівництвом він попросив продовжити контракт ще на рік– один гарантований сезон плюс один з опцією гравця, після чого завершив би кар'єру з купою "пенсійних" бонусів. У відповідь почув, що його вимоги задовільнять тільки у разі обміну.

Отже Федерко не став гравцем єдиного клубу в кар'єрі, опинившись у Детройті, де він возз'єднався з колишнім тренером Блюз Жаком Демером. Проте це не принесло щастя. На той час уже головною зіркою Ред Вінгз був легендарний Стів Айзерман. Як наслідок, Федерко перебував на других ролях та не отримував бажаного ігрового часу.

У сезоні 1989-90 в 73 матчах Берні набрав 57 очок (17 + 40)– найгірший показник у кар'єрі після дебютного повноцінного сезону в НХЛ (тоді було 41 очко). І Берні ухвалив рішення завершити кар'єру гравця: можливо, якось вплинув той факт, що він на той момент зіграв у регулярних сезонах НХЛ рівно 1000 матчів.

Після завершення кар'єри Федерко з 1996 року й до сьогодні працює коментатором на домашніх матчах Сент-Луїса. У 1993-94 роках він був генеральним менеджером та головним тренером клубу Сент-Луїс Вайперс (хокей на роликах).

З 16 березня 1992 року №24, під яким виступав Берні Федерко, не використовується у клубі Сент-Луїс Блюз. На той момент він був лише четвертим гравцем клубу, який удостоївся такої честі.

Зала слави хокею в Торонто тричі відкидала його кандидатуру – у 1993, 1995 та 1997 роках. Але 2002 року Берні нарешті отримав належне визнання й став членом Зали. Причому першим гравцем, що провів більшість кар'єри у Сент-Луїс Блюз. А в самому Блюз його ввели до клубної Зали слави 2023 року.

Напевне, у недостатній славі Федерка зіграв свою роль і той факт, що він грав у досить скромному Сент-Луїсі, який у його часи не мав видатних досягнень. Найвищим успіхом того періоду був вихід Блюз у півфінал Кубку Стенлі сезону 1985-86, де вони поступились Калгарі Флеймз – 4:3.

У 2018 році вийшла автобіографічна книга Берні Федерка (написана в співавторстві з Джеремі Резерфордом) під назвою "Моя блюзова нота" (My Blues Note).

Легендарний форвард мешкає у Сент-Луїсі, штат Міссурі, місті, чиєю гордістю та улюбленцем він став. Його родина – дружина Бернадетт (уроджена Стадник, одружені з 1978 року), сини Джорді, Дасті та Дрю й онуки.

Так, можливо, у списку великих Юкі з НХЛ Берні Федерко трохи губиться у компанії таких яскравих зірок, як Террі Савчук, Білл Мосієнко, Турк Брода, Майк Боссі, Дейв Бабич, Кен Данейко, Дейв Андрейчук, Кейт Ткачук та ін.

Проте він дійсно є видатним гравцем своєї епохи та беззаперечною легендою світового хокею.