Війна в Україні може припинитися "будь-якої миті", якщо Україна погодиться на умови, які висуває Росія. Про це заявив прессекретар президента РФ Дмитро Пєсков, підкресливши, що ключовим моментом є готовність української сторони до переговорів і виконання вимог Москви. Ця заява знову привертає увагу до складної ситуації навколо мирних ініціатив та дипломатичних зусиль у регіоні. Пєсков не уточнив конкретні деталі умов, проте раніше російська сторона акцентувала на важливості визнання
Речник російського диктатора Дмитро Пєсков стверджує, що так звана «спеціальна військова операція» в Україні може бути зупинена в найкоротші терміни. Проте за лаконічними формулюваннями приховано черговий ультиматум.
У коментарі російським пропагандистським медіа Пєсков заявив, що терміни завершення війни повністю залежать від позиції українського керівництва.
«СВО може зупинитися будь-якої миті, якщо Київ ухвалить рішення. Яке — йому відомо», — цитує представника Кремля видання«РИА-Новости».
Пєсков свідомо не уточнив зміст цього «рішення». Така маніпуляція недомовленістю є характерною для російської дипломатії: Кремль уникає публічного озвучування своїх максималістських вимог, натякаючи, що м’яч перебуває на боці України. Зазвичай під подібними заявами Москва має на увазі визнання окупації територій та відмову України від суверенітету в питаннях безпеки.
Паралельно із заявами про припинення вогню, представник Кремля знову підняв питання прямих переговорів між лідерами держав. Пєсков наголосив, що Володимир Путін нібито не відкидає можливості особистого діалогу з Володимиром Зеленським.
Зокрема, було підкреслено, що диктатор готовий до зустрічі «у Москві чи в будь-якому іншому місці». Подібна риторика використовується РФ для створення ілюзії конструктивності перед міжнародною спільнотою, водночас ігноруючи офіційну позицію України щодо умов початку будь-якого діалогу.
Аналіз поточної риторики Пєскова вказує на спробу змістити акценти в інформаційному полі. Фраза про те, що «Київ знає рішення», — це спроба розмити відповідальність за продовження бойових дій та виставити Україну стороною, що «відмовляється від миру».
Насправді позиція Росії залишається незмінною: Путін неодноразово заявляв, що переговори можливі лише з урахуванням «територіальних реалій», що де-факто означає вимогу капітуляції.
Українська сторона неодноразово наголошувала, що будь-які переговори можуть розпочатися лише після повного виведення російських військ на кордони 1991 року. «Формула миру» президента Зеленського залишається єдиною офіційною платформою Києва, яка не передбачає виконання завуальованих ультиматумів, про які згадує Пєсков.
Таким чином, заяви Кремля про припинення війни «будь-якої миті» є частиною гібридної стратегії, спрямованої на внутрішнього російського споживача та спробою дезорієнтувати західних партнерів України. Риторика РФ не містить реальних кроків до деескалації, а лише підтверджує незмінність її загарбницьких планів.