Сорана Кирстя, румунська тенісистка, яка здобула популярність завдяки своїм успіхам на міжнародній арені, поділилася своїми думками щодо повернення до топ-20 світового рейтингу. В інтерв’ю спортсменка зазначила, що це досягнення стало б справжнім святом для неї та відображенням усіх тих зусиль і жертв, які вона зробила протягом своєї кар'єри. Кирстя підкреслила важливість наполегливої праці та самовідданості у спорті. Вона розповіла про численні виклики
36-річна румунська тенісистка Сорана Кирстя провела пресконференцію післяперемоги над Ліндою Носковоюу четвертому колі турніру WTA 1000 в Римі
– Сорано, ви справді хочете завершити кар’єру наприкінці року? Це був жарт?– Ні, це не був жарт. Знову ж таки, зараз я насолоджуюся кожним тижнем. Я перебуваю в такому стані, коли на мені більше немає тиску, і я не хочу зараз починати тиснути на себе. Я просто щотижня виходжу на корт, намагаюся зосереджуватися на своєму тенісі й отримувати від цього задоволення.
Думаю, певною мірою це рішення мене навіть звільнило. Усі ці очікування просто ніби зникли, тому що мені більше не потрібно нікому нічого доводити. І знову ж таки, цей сезон складається для мене чудово – навіть краще, ніж я могла очікувати. Я просто насолоджуюся моментом. Я люблю цей спорт. Люблю теніс. Для мене можливість продовжувати добре грати й виходити на корт перед уболівальниками в усіх містах, де я виступала протягом кар’єри – це щось прекрасне.
– Ви сказали, що почуваєтеся більш вільно, а також змінили підхід до тренувань.– Я завжди була дуже професійною. Навіть якщо я оголосила, що це мій останній сезон, я все одно неймовірно багато працюю. Я не хотіла приїхати в Рим як туристка. Я хотіла довести, що все ще маю відповідний рівень та можу нав’язувати боротьбу топгравчиням. Крім того, зараз я просто більш зріла. Я знаю, що працює для мого тіла та для моєї гри. У мене стабільна команда поруч. Мені здається, що все нарешті стало на свої місця. Зараз я в дуже хорошому місці.
– Є щось конкретне, що вам вдалося покращити цього року?– Думаю, це стабільність. Я завжди була гравчинею, у якої були певні перепади – хороші періоди замінювалися не такими хорошими. А цього року мені вдалося знаходити свій рівень практично щотижня, коли я виходила на корт. Думаю, саме стабільність є для мене ключем цього сезону.
– Деякі тенісистки використовують штучний інтелект для аналізу суперниць – їхніх сильних і слабких сторін. Як ви ставитеся до використання ChatGPT у таких цілях?– Я все ж трохи людина старої школи. Я дуже покладаюся на аналіз мого тренера, але, звісно, я теж трохи дивлюся відео, аналізую. Аналіз – це робота мого тренера, але я також залучена в цей процес.
У мене немає ChatGPT. Я знаю людей, які ним користуються. Звісно, якщо це їм допомагає – кожен має право робити те, що працює саме для нього. Для мене, врешті-решт, важливо знати, що робить суперниця і чого від неї очікувати. Але найважливіше – це вміти нав’язувати свою гру. Якщо ви самі граєте добре, тоді сильні сторони суперниці вже не матимуть такого значення. Тому, звісно, усе це важливо, але лише до певного моменту.
– А в повсякденному житті вас теж не цікавить ШІ чи ChatGPT?– Ні, ні, ні. Думаю, ми всі дуже різні. Я людина, яка взагалі не любить сидіти в телефоні. Дуже часто я навіть виходжу з дому без нього. Я люблю читати. Наприклад, мені подобається тримати книгу в руках. Я не люблю електронні книги. Мені подобається просто жити життям. Я завжди була саме такою.
Знову ж таки, я не кажу, що інший підхід – неправильний. У мене є багато друзів, які буквально залежні від ШІ та всіх цих технологій. Але для мене дуже важливі справжні зв’язки, емоції та усе те, що робить життя прекрасним. Я не хочу бути настільки прив’язаною до чогось, що є штучним інтелектом.
– Чому, на вашу думку, старші гравчині зараз показують такі хороші результати? Чи стало з віком легше виступати на високому рівні?– Абсолютно ні. Думаю, це стосується лише кількох гравчинь, а не є загальною тенденцією. Мені здається, спорт став набагато більш фізичним. Зараз важче одразу виходити на топрівень у дуже молодому віці, тому що фізично ви ще не повністю готові. Також із віком ви стаєте більш зрілими, отримуєте досвід, краще справляєтеся з різними моментами. Загалом ви стаєте набагато кращою гравчинею. Якщо ви здорові правда. Наприклад, у моєму випадку я почуваюся дуже добре. Я відчуваю себе набагато молодшою, ніж написано в моєму паспорті. Але, знову ж таки, усе дуже індивідуально.
– Цього року ви вже чотири рази грали проти Лінди Носкової. Як ви підходите до таких матчів? Чи очікуєте, що суперниця щось змінить у своїй грі?– Звісно. Але потрібно пам’ятати, що Лінда також добре мене знає. Я знаю її, але й вона знає мене. Я не та гравчиня, яка кардинально змінює свою гру, тому що в мене є свій стиль, своя манера. Я завжди намагаюся діяти агресивно і саме на цьому концентруюся. Звісно, є певні шаблони, на які ви звертаєте увагу. Ви аналізуєте матчі, дивитеся, що працювало на подачі в одному поєдинку, а що – ні. Але, думаю, тут усе складається з балансу: з одного боку – нав’язувати свою гру, а з іншого – мати певну тактику. На цьому рівні різниця між гравчинями дуже маленька. Іноді одна поверхня більше підходить мені, інша – суперниці. Наприклад, з боку здається, що Маямі та Індіан-Веллс – це просто два турніри на харді, але для нас умови там абсолютно різні. На цьому рівні умови щотижня мають велике значення. Десь вам комфортніше, десь – ні.
– Останніми роками на матчах стає все більше людей, які роблять ставки: вони підтримують одного гравця або вболівають проти іншого через це. Ви з таким стикалися?– Якщо чесно, я не дуже звертаю на це увагу. Звісно, як і всі, ми отримуємо багато повідомлень після поразок. Можна концентруватися саме на цьому, але я завжди кажу: якщо ви зосереджуєтеся лише на негативних повідомленнях, то, можливо, дивитеся не в той бік. Усе залежить від того, який погляд на життя ви обираєте. Ви можете фокусуватися на хорошому або на поганому. Це вибір. Я завжди обираю концентруватися на хорошому – на людях, які були поруч зі мною так довго, на справжніх уболівальниках тенісу. Хто знає, можливо, люди, які приходять лише через ставки, зрештою закохаються в цей спорт і почнуть відвідувати матчі частіше. Усе можливо. Думаю, це дуже особисте питання. Я завжди намагаюся знаходити позитив у всьому. Якщо стадіони заповнені – значить, ми вже щасливі.
– Ви коли-небудь втрачали контроль над собою або били ракеткою по корту? І якщо так, що відбувається у вас у голові в такі моменти?– Так, звісно. Думаю, у всіх нас бувають злети й падіння. Це дуже ментальний вид спорту. А ще потрібно зберігати концентрацію протягом трьох довгих годин, з усім цим адреналіном і тиском. Іноді ви не справляєтеся з цим ідеально.
Найважливіше – це прийняття. Думаю, саме цього нам іноді найбільше бракує. По той бік сітки є суперниця, і в деякі дні вона просто краща за вас. Або ж у вас самих не йде гра, і тоді потрібно просто «вигризати» матч. Я справді вірю, що чим спокійнішою і більш врівноваженою ви залишаєтеся, тим краще граєте. Але, звісно, у мене теж бувають свої емоційні моменти. Ми всі люди.
– Якщо порівнювати Сорану кількарічної давнини й нинішню Сорану – яка краща?– Сподіваюся, нинішня Сорана. Я справді відчуваю себе фізично сильнішою і розумнішою на корті. Чесно, я вже не так багато пам’ятаю про ту Сорану. У мене взагалі досить коротка пам’ять. Зараз я більш комплексна гравчиня. У мене більше варіантів у грі, я стабільніша, маю кращу зброю. Я неймовірно багато працювала протягом більше ніж 10-и років. Думаю, сам теніс теж еволюціонував, і я дуже щаслива бути частиною цього спорту.
– А чого чекати від вас у житті після тенісу? Робота в тенісі чи щось інше?– Звісно, я хотіла б мати сім’ю. Думаю, всі ми в певний момент цього хочемо. Але для жінки-спортсменки це не так просто. Неможливо поєднувати все одночасно – у якийсь момент доводиться зупинитися. Тому сім’я точно буде пріоритетом. Але я люблю цей спорт і хотіла б залишатися поруч із тенісом, віддавати щось назад. Я дуже вдячна тенісу – він дав мені надзвичайно багато. Тому хотіла б ділитися своїм досвідом і подивитися, які можливості з’являться в майбутньому.
– Ви знову близькі до повернення до топ-20. Наскільки важливо для вас знову туди потрапити?– Це багато для мене означало б, тому що я відчуваю: я справді виконала всю необхідну роботу. Це стало б певним святкуванням усіх тих зусиль і жертв, на які я пішла. Але водночас я намагаюся не оцінювати себе через цифру в рейтингу. Якщо я буду 21-ю чи 17-ю – моє життя від цього не зміниться. Звісно, ми всі конкурентні й амбітні. Ми хочемо ставати кращими й прогресувати. Тому, звичайно, це є в моїх думках, але я не хочу тиснути на себе і ставити конкретні рейтингові цілі. Я б краще ставила цілі, пов’язані з моєю грою – що саме можу покращити і наскільки далеко можу зайти.
– І які це цілі?– Їх дуже багато. Я досі відчуваю, що можу покращити свою подачу, прийом, можу стати швидшою, агресивнішою, раніше приймати м’ячі. Є ще дуже багато речей, які, як мені здається, я здатна робити краще.
За місце у півфіналі Сорана Кирстя побореться з Оленою Остапенко, яку обігравала тричі у семи зустрічах, зокрема цього року в Брісбені. Їхнє єдине протистояння на ґрунті відбулося три роки тому у третьому колі турніру Римі, і тоді перемогла латвійка.
Напишіть свій коментар тут
Зберегти моє ім’я, email і сайт у цьому браузері для наступного коментаря.