У Чернігові, де війна принесла багато труднощів і випробувань, медичні працівники стали справжніми героями. Серед них — жінки у білих халатах, які вибрали залишитися на своїх постах попри загрозу особистої безпеки. Їх історії вражають відвагою та самовідданістю. Одна з таких героїнь — лікарка-терапевтка Олена, яка щодня виходить на роботу в умовах військового конфлікту. Вона згадує про дні, коли бомбардування змушували людей х
У травневому календарі є відразу декілька професійних свят медиків: Міжнародний день акушерки (5.05) та Міжнародний день медичної сестри (12.05). Робота представниць і представників цієї галузі цінується високо, але оплачується геть не відповідно. Зазвичай це 10-20 тисяч гривень на місяць з урахуванням певних надбавок. Тому дуже тішить, коли хоч добрим словом не обходять! А чернігівським медзакладам справді є, про кого розповісти.Віра допомагала новому життю42 доби тривала робоча зміна старшоїакушерки чернігівського пологового Віри Целику буремному 2022 році. Жінка зауважує, що мала змогу покинути рідне місто, але усвідомлення професійного обов'язку та відповідальності за колектив і пацієнток не дало цього зробити.“Я - мама. Я розумію, яким відповідальним є народження дитини. У спокійних умовах породіллі потребують підтримки, а за таких обставин — тим паче, - каже моя співрозмовниця. - Професійний досвід у майже 30 років давав впевненість, що ми впораємося. Хоча так — без води, світла, тепла це дуже складно. Та найважчим для мене було “глушити” особисті переживання, бо моя дитина була в окупації, та знаходити потрібні слова для колег і пацієнток”.Віра ЦеликПані Віра розповідає, що трималися на гуморі та єдності: “На той час залишилася приблизно чверть колективу. Тоді не було посад чи професійної субординації. Всі робили все. Я от стала коменданткою укриття(посміхається. - Авт.).Досі мене в місті зустрічають дівчата і так називають. Бо тоді я дбала, зокрема, і про господарські питання: якась їжа, тепло, гігієна”.Наразі пані Віра підтримує спілкування з жінками, котрі тоді народили, в соцмережах.“Приємно, що не забувають, вітають зі святами. Я тішуся, коли бачу фото щасливих, здорових діточок”, - підсумовує свої спогади.За час облоги в Чернігові народилося 137 дітей, зокрема, дві трійні (!) та дві двійні (!). Спогади про той час Віра Целик зафіксувала у книжці. Випустила її власним коштом, а виручені від продажів гроші спрямувала на допомогу військовим.Книжка пані Віри“Насправді не хотілося тримати це в собі. Коли думки лягали на папір як щоденник, ставало легше. Згодом я прочитала уривки колегам. І вони спонукали це надрукувати як спогади. Так, згадувати той час складно, але згодом щось зітреться. Тож ж це все таки — історія. А історія - це важливо”, - впевнена моя співрозмовниця.У травні того ж 2022 року за порятуток життя і здоров'я чернігівських жінок і немовлят в умовах воєнного стану та самовіддане виконання обов'язків Президент України відзначив Віру Целик Орденом Княгині Ольги ІІІ ступеню. Жінка зауважує, що не сприймає цю нагороду як персональну, тому радо привезла її до медичного закладу. Наразі акушерка мріє лише про Перемогу та “...щоб було багато роботи у пологовому ”.Не просто медичні, а й героїчні фахівціОксана УманецьМедсестра-анестезистка обласної лікарні Оксана Уманецьвідзначена медаллю “За врятоване життя”. Жінка неохоче згадує події 2022 року, що цілком зрозуміло. Адже той час був переповнений особистими та професійними хвилюваннями.Родина — зокрема, батьки та син медсестри — опинилася в окупації. Тож саме самовіддана робота стала єдиною можливістю хоч якось відігнати погані думки.“На той час у відділені залишилося близько третини персоналу, а от роботи було в рази більше. У нас не було часу і змоги рефлексувати, ми всі працювали на якихось надлюдських можливостях. Ми всі були мультифункціональні. Втім, наша робота завжди складна, завжди доводиться приймати важливі рішення та нести за них відповідальність”, — пояснює нашим читачам.Ярослава ПавленчикМедаллю «За врятоване життя» нагороджена операційна медсестра Чернігівської міської лікарні № 3 Ярослава Павленчик.Так високо відзначена її своєчасна та якісна допомога пораненим цивільним у березні 2022 року. Жінка каже, що питання про те, чи працювати, навіть не виникало, адже її чоловік — також медик.Ярослава Павленчик“Найскладніше було після касетного обстрілу. Тоді до нас доставили одночасно дуже багато людей зі складними травмами. Серед поранених була і дитина. Тоді ми на практиці побачили, наскільки страшними можуть бути наслідки такого роду обстріли, - зазначає медсестра. - Звісно, і фізично було непросто. Елементарно не вистачало рук. Залишилося, здається, лише 4 операційні медсестри. Та найбільше випробування було - вистояти психологічно”.Марина Дем’яненкоОрденом княгині Ольги ІІІ ступеню відзначенамедсестра-анестезист міської лікарні №2 Марина Дем’яненко.Наразі жінка вже не працює в цій медичній установі, однак колеги згадують її як відмінну фахівчиню, котра може поєднувати кілька завдань. Тому ніхто не здивувався, що окрім виконання своїх прямих професійних обов'язків Марина ще й активно волонтерила на медичному складі.* * *Чернігівські медичні працівники й працівниці щодня доводять, що відданість професії - не лише рядки з клятви. А людяність найкраще проявляється в найтемніші часи. Тож не забуваймо зігрівати одне одного простим і щирим словом “дякую”!
У травневому календарі є відразу декілька професійних свят медиків: Міжнародний день акушерки (5.05) та Міжнародний день медичної сестри (12.05). Робота представниць і представників цієї галузі цінується високо, але оплачується геть не відповідно. Зазвичай це 10-20 тисяч гривень на місяць з урахуванням певних надбавок. Тому дуже тішить, коли хоч добрим словом не обходять! А чернігівським медзакладам справді є, про кого розповісти.
42 доби тривала робоча зміна старшоїакушерки чернігівського пологового Віри Целику буремному 2022 році. Жінка зауважує, що мала змогу покинути рідне місто, але усвідомлення професійного обов'язку та відповідальності за колектив і пацієнток не дало цього зробити.
“Я - мама. Я розумію, яким відповідальним є народження дитини. У спокійних умовах породіллі потребують підтримки, а за таких обставин — тим паче, - каже моя співрозмовниця. - Професійний досвід у майже 30 років давав впевненість, що ми впораємося. Хоча так — без води, світла, тепла це дуже складно. Та найважчим для мене було “глушити” особисті переживання, бо моя дитина була в окупації, та знаходити потрібні слова для колег і пацієнток”.
Пані Віра розповідає, що трималися на гуморі та єдності: “На той час залишилася приблизно чверть колективу. Тоді не було посад чи професійної субординації. Всі робили все. Я от стала коменданткою укриття(посміхається. - Авт.).Досі мене в місті зустрічають дівчата і так називають. Бо тоді я дбала, зокрема, і про господарські питання: якась їжа, тепло, гігієна”.
Наразі пані Віра підтримує спілкування з жінками, котрі тоді народили, в соцмережах.
“Приємно, що не забувають, вітають зі святами. Я тішуся, коли бачу фото щасливих, здорових діточок”, - підсумовує свої спогади.
За час облоги в Чернігові народилося 137 дітей, зокрема, дві трійні (!) та дві двійні (!). Спогади про той час Віра Целик зафіксувала у книжці. Випустила її власним коштом, а виручені від продажів гроші спрямувала на допомогу військовим.
“Насправді не хотілося тримати це в собі. Коли думки лягали на папір як щоденник, ставало легше. Згодом я прочитала уривки колегам. І вони спонукали це надрукувати як спогади. Так, згадувати той час складно, але згодом щось зітреться. Тож ж це все таки — історія. А історія - це важливо”, - впевнена моя співрозмовниця.
У травні того ж 2022 року за порятуток життя і здоров'я чернігівських жінок і немовлят в умовах воєнного стану та самовіддане виконання обов'язків Президент України відзначив Віру Целик Орденом Княгині Ольги ІІІ ступеню. Жінка зауважує, що не сприймає цю нагороду як персональну, тому радо привезла її до медичного закладу. Наразі акушерка мріє лише про Перемогу та “...щоб було багато роботи у пологовому ”.
Медсестра-анестезистка обласної лікарні Оксана Уманецьвідзначена медаллю “За врятоване життя”. Жінка неохоче згадує події 2022 року, що цілком зрозуміло. Адже той час був переповнений особистими та професійними хвилюваннями.
Родина — зокрема, батьки та син медсестри — опинилася в окупації. Тож саме самовіддана робота стала єдиною можливістю хоч якось відігнати погані думки.
“На той час у відділені залишилося близько третини персоналу, а от роботи було в рази більше. У нас не було часу і змоги рефлексувати, ми всі працювали на якихось надлюдських можливостях. Ми всі були мультифункціональні. Втім, наша робота завжди складна, завжди доводиться приймати важливі рішення та нести за них відповідальність”, — пояснює нашим читачам.
Медаллю «За врятоване життя» нагороджена операційна медсестра Чернігівської міської лікарні № 3 Ярослава Павленчик.Так високо відзначена її своєчасна та якісна допомога пораненим цивільним у березні 2022 року. Жінка каже, що питання про те, чи працювати, навіть не виникало, адже її чоловік — також медик.
“Найскладніше було після касетного обстрілу. Тоді до нас доставили одночасно дуже багато людей зі складними травмами. Серед поранених була і дитина. Тоді ми на практиці побачили, наскільки страшними можуть бути наслідки такого роду обстріли, - зазначає медсестра. - Звісно, і фізично було непросто. Елементарно не вистачало рук. Залишилося, здається, лише 4 операційні медсестри. Та найбільше випробування було - вистояти психологічно”.
Орденом княгині Ольги ІІІ ступеню відзначенамедсестра-анестезист міської лікарні №2 Марина Дем’яненко.Наразі жінка вже не працює в цій медичній установі, однак колеги згадують її як відмінну фахівчиню, котра може поєднувати кілька завдань. Тому ніхто не здивувався, що окрім виконання своїх прямих професійних обов'язків Марина ще й активно волонтерила на медичному складі.
Чернігівські медичні працівники й працівниці щодня доводять, що відданість професії - не лише рядки з клятви. А людяність найкраще проявляється в найтемніші часи. Тож не забуваймо зігрівати одне одного простим і щирим словом “дякую”!