Чому майбутні лікарі залишаються в Харкові: відверте інтерв'ю ректора ХНМУ

Попри постійні обстріли Харкова, онлайн-формат і кадрові виклики війни, Харківський національний медичний університет не лише зберіг навчальний процес, а й став одним із лідерів медичної освіти країни. Як сьогодні готують лікарів у прифронтовому місті та якою буде українська медицина після війни — в інтерв'юФокусурозповів ректор ХНМУ Валерій М’ясоєдов.

У час, коли Харків живе під постійними обстрілами, а медична система України проходить через одне з найскладніших випробувань у своїй історії, саме медичні університети фактично формують майбутнє української медицини. Попри війну, онлайн-навчання та кадрові виклики, Харківський національний медичний університет не лише зберіг позиції, а й посів третє місце в онлайн-рейтингу "Топ 25 університетів України— 2026".

Як сьогодні готують лікарів у прифронтовому місті, чи можна навчити медицині онлайн, чому студенти не залишають Харків та якою буде українська медицина після війни — в інтерв'юФокусурозповівректор ХНМУ, професор Валерій М'ясоєдов.

Ваш університет — один із найстаріших в Україні. Чи допомагає ця історична школа тримати рівень сьогодні, чи, навпаки, заважає швидко змінюватися?

— 222-річний досвід формування медичної освіти, наукових шкіл і клінічних традицій створює ту основу, на якій сьогодні будується сучасний університет.

Водночас для нас важливо не жити лише минулим. Сучасна медична освіта потребує швидких змін, гнучкості, цифрових рішень, міжнародної інтеграції та постійного оновлення підходів до навчання. Саме томуХНМУпоєднує академічні традиції із сучасними освітніми технологіями, симуляційним навчанням, міжнародними проєктами та розвитком практико орієнтованої підготовки.

Особливого значення це набуло в умовах війни. Робота в прифронтовому Харкові навчила нас швидко адаптуватися, приймати рішення та зберігати якість освіти навіть у надскладних умовах.

Тож наша історія не заважає змінам — навпаки, дає внутрішню стійкість і зобов'язує зберігати високі стандарти, досягнення, традиції наших Учителів.

Як війна в Харкові вплинула саме на якість медичної освіти, а не лише на формат навчання?

— Війна стала надзвичайно серйозним викликом для всієї системи вищої освіти, особливо для медичних університетів у прифронтових містах. Для ХНМУ це був не лише виклик формату навчання, а й питання збереження якості медичної підготовки.

Медицина — це професія, яку неможливо повноцінно опанувати лише теоретично. Тому одним із головних завдань для нас стало збереження практичної складової освіти: клінічної підготовки, роботи із симуляційними технологіями, розвитку клінічного мислення та комунікації з пацієнтами.

Водночас війна суттєво змінила сам зміст медичної освіти. Студенти та молоді лікарі сьогодні навчаються працювати в умовах кризових ситуацій, масових травм, психологічного навантаження, дефіциту часу та ресурсів. Значно зросла роль невідкладної допомоги, реабілітації, психічного здоров'я, військової медицини та міждисциплінарної взаємодії.

Попри всі труднощі, ми змогли не лише втримати освітній процес, а й прискорити багато змін — цифровізацію, міжнародну співпрацю, впровадження нових освітніх підходів і симуляційного навчання.

Сьогодні можна впевнено сказати: війна зробила медичну освіту складнішою, але водночас — більш практичною, більш відповідальною та ближчою до реальних викликів системи охорони здоров'я.

Чи можна сьогодні підготувати повноцінного лікаря, коли значна частина навчання проходить онлайн або в змішаному форматі?

— Медичну освіту неможливо повністю перевести в онлайн — і ми це чітко розуміємо. Лікар — це не лише знання, а й практичні навички, клінічне мислення та комунікація з пацієнтом.

Саме тому навіть в умовах війни ми зберігаємо практичну підготовку: роботу на клінічних базах, симуляційне навчання, відпрацювання навичок у малих групах.

Онлайн-формат став важливим інструментом для теоретичної підготовки та доступу до сучасних освітніх ресурсів, але він не замінює практичну медицину. Тому сьогодні ефективною є саме гібридна модель навчання, яка поєднує цифрові технології та очну клінічну підготовку.

Як змінилася організація клінічної практики після 2022 року — чи не втратили студенти частину необхідного досвіду?

— Після 2022 року організація клінічної практики суттєво змінилася, але ми зробили все, щоб студенти не втратили ключових професійних навичок. Практику було переведено в гібридний формат із поєднанням роботи на клінічних базах, симуляційного навчання та цифрових платформ.

Багато студентів отримали унікальний досвід роботи в умовах реальних викликів системи охорони здоров'я під час війни, працюючи на "швидких", у прифронтових територіях тощо. Значно посилилися напрями невідкладної допомоги, реабілітації, кризової медицини та командної роботи.

Звичайно, війна створила складні умови для навчання, але вона також зробила підготовку майбутніх лікарів більш практичною та наближеною до реального життя.

Чи є дефіцит клінічних баз або доступу до пацієнтів у нинішніх умовах?

— В умовах війни організація клінічної підготовки, безумовно, стала складнішою, однак дефіциту клінічних баз у нашого університету немає. Насамперед ми маємо університетську лікарню, що є базою практичної підготовки. Завдяки тісній співпраці з Харківською обласною військовою адміністрацією, Харківською обласною радою, Харківською міською радою студенти мають можливість проходити практичну підготовку в провідних медичних закладах Харкова та області. Крім того, сьогодні університет має договори про практичну підготовку студентів із медичними закладами в інших містах України, якщо здобувач освіти тимчасово перебуває поза Харковом. Це дозволяє забезпечити безперервність клінічного навчання та доступ студентів до практичного досвіду незалежно від місця перебування. Наразі університет має 76 клінічних баз.

Харків регулярно під обстрілами. Як це впливає на мотивацію студентів і викладачів залишатися та працювати?

— Безперечно, функціонування в умовах прифронтового Харкова є серйозним випробуванням для кожного з нас. Водночас саме ці обставини максимально розкрили рівень відповідальності, професіоналізму, стійкості тапатріотизму нашої академічної спільноти.

Зараз у Харкові 100% адміністрації університету, 95% завідувачів кафедр, 75% викладачів, більшість здобувачів освіти.

Нині Харківський національний медичний університет — це не просто освітній заклад або робочий простір. Це осередок нашої спільної відповідальності за збереження й розвиток української медицини та майбутнє нашого міста. Виклики сьогодення не розпорошили наші сили, а навпаки — згуртували колектив та студентство в єдину університетську родину.

Чи відчуваєте ви відтік студентів — як українських, так і іноземних?

— Війна вплинула на мобільність студентів, і певна передислокація українських здобувачів освіти відбулася. Водночас результати вступної кампанії 2025 року стали для ХНМУ дуже позитивними — попит на вступ до університету був рекордним і одним із найвищих за останні десять років: плюс 20% порівняно з 2024 роком.

Це свідчить про довіру абітурієнтів та їхніх родин до ХНМУ, навіть попри складні умови прифронтового Харкова.

На жаль, цього поки не можна сказати про контингент іноземних студентів. Через безпекову ситуацію та війну саме збереження й відновлення міжнародного студентського контингенту сьогодні є одним із головних викликів для університету.

Ви традиційно сильні в роботі з іноземними студентами. Як війна змінила цей напрям?

— До початку повномасштабної війни Харківський національний медичний університет був одним із лідерів медичної освіти України за кількістю іноземних студентів та рівнем міжнародної співпраці.

Частина іноземних студентів була змушена виїхати з України через безпекову ситуацію, а для багатьох абітурієнтів фактор війни сьогодні залишається визначальним при виборі країни навчання.

Водночас університет зберіг частину міжнародного контингенту, продовжив освітній процес та підтримку студентів незалежно від країни перебування. Ми активно розвиваємо міжнародні партнерства, онлайн-комунікацію та працюємо над поверненням довіри до навчання в Україні. Університет співпрацює з потенційними здобувачами освіти, з посольствами країн, бере участь у міжнародних освітніх виставках.

Сьогодні розвиток міжнародного студентського напряму є одним із стратегічних завдань університету.

В Україні часто говорять про розрив між дипломом і реальною готовністю лікаря працювати. Що змінилося у вас за останні роки?

— Ми розуміємо, що медична освіта вже не може базуватися лише на теоретичних знаннях. У ХНМУ за останні роки значно посилився практико орієнтований підхід до підготовки лікарів.

Ми активно розвиваємо симуляційне навчання, роботу з клінічними кейсами, відпрацювання практичних навичок у малих групах та залучення студентів до роботи на клінічних базах уже з молодших курсів.

Помітно змінилися й самі абітурієнти — сьогодні до медицини приходять дуже вмотивовані молоді люди, які чітко розуміють, чому обирають цю професію. Студенти вже з молодших курсів прагнуть якомога швидше долучатися до роботи на клінічних базах, бути залученими до реальних процесів і отримувати практичний досвід.

Саме тому наше головне завдання — підготувати не просто випускника з дипломом, а лікаря, готового до реальної практичної роботи.

Чи достатньо сьогодні симуляційних центрів і нових методик, щоб компенсувати обмеження практики?

— Жоден тренажер у світі не здатний повністю замінити живе спілкування з пацієнтом та атмосферу реальної операційної чи палати. Проте в сьогоднішніх реаліях симуляційне навчання — це вже давно не просто спосіб "компенсувати" нестачу практики. Це наш фундамент.

Сьогодні наш симуляційний центр — це не просто кімнати з манекенами. Це справжній ресурсний хаб і жива платформа, де студенти, інтерни та самі викладачі безперервно відточують свою майстерність. У нашому розпорядженні понад 100 одиниць сучасного симуляційного обладнання, і навіть у 2025 році, попри всі складнощі, ми змогли розширити цей парк завдяки потужній міжнародній підтримці.

Тому так, ці ресурси дозволяють нам забезпечити головне — безперервність практичної підготовки. Наші студенти мають можливість відпрацьовувати складні клінічні сценарії до автоматизму, робити помилки там, де це безпечно, і приходити до реальних пацієнтів уже впевненими у своїх діях.

Чи оцінюєте ви, який відсоток випускників реально йде працювати в медицину в Україні?

— Сьогодні збирати точну статистику набагато складніше, ніж до війни. Частина молоді змушена була виїхати за кордон, дехто змінив життєві пріоритети через постійний стрес. Але якщо говорити про тих, хто залишився в Україні, то відсоток випускників, які йдуть у практичну медицину, залишається стабільно високим.

Чому? Тому що навчання в медичному університеті в Харкові сьогодні — це випробування, яке автоматично відсіює випадкових людей. Ті студенти, які роками вчилися під обстрілами, спускалися в укриття, чергували в лікарнях у найважчі часи, неймовірно вмотивовані. Вони не проходять цей надскладний шлях просто заради "корочки". Вони чітко знають, чого хочуть. Вони залишаються, і саме на них сьогодні тримається майбутнє нашої медицини.

Після 2022 року різко зросла потреба в реабілітації, психіатрії, роботі з ПТСР. Чи адаптували ви програми під ці виклики?

— Безумовно. Після 2022 року система охорони здоров'я України зіткнулася з абсолютно новими масштабами викликів, тому ХНМУ адаптує освітні програми відповідно до сучасних потреб.

Сьогодні ми значно посилили напрями реабілітації, психічного здоров'я, психологічної підтримки, роботи з посттравматичними стресовими розладами, кризовими станами та мультидисциплінарною взаємодією. Ці теми інтегруються як у додипломну, так і в післядипломну підготовку.

На базі університетської лікарні ХНМУ працює Центр ментального здоров'я, який займається наданням психологічної допомоги військовим, ветеранам, ветеранкам, внутрішньо переміщеним особам та всім, хто потребує такої підтримки. Для нас це не лише медичний напрям, а й частина соціальної відповідальності університету перед суспільством. Ми розуміємо, що сьогодні лікар має бути не лише клініцистом, а й людиною, здатною підтримати пацієнта психологічно, працювати в команді реабілітації та бачити людину комплексно.

Сьогодні медична освіта вже не може бути відірваною від реальності. І саме війна змусила нас значно швидше переосмислити підходи до підготовки сучасного лікаря.

Які спеціальності сьогодні недооцінені, але критично важливі для системи охорони здоров'я?

— Передусім це сімейна медицина, педіатрія, неонатологія, перинатологія, епідеміологія. Саме в цих напрямах кадровий дефіцит уже є відчутним.

Водночас саме ці спеціальності формують основу стійкості системи охорони здоров'я. Адже сімейний лікар — це перша точка контакту пацієнта з медициною, педіатри й неонатологи відповідають за здоров'я майбутніх поколінь, а фахівці з епідеміології сьогодні стали критично необхідними для країни, яка живе в умовах війни.

Тому зараз надзвичайно важливо не лише оновлювати підготовку таких фахівців, а й підвищувати престиж цих професій, створювати для молодих лікарів умови для розвитку, професійної підтримки та мотивації залишатися працювати в Україні.

Чи відчуваєте ви конкуренцію з європейськими університетами — і чи не стає Україна "донором" медичних кадрів?

— Сьогодні українські медичні університети працюють в умовах високої міжнародної конкуренції. Європейські заклади вищої освіти активно залучають молодь сучасною інфраструктурою, широкими фінансовими можливостями та стабільними умовами навчання і професійного розвитку.

Ми дійсно бачимо ризик того, що українські медичні фахівці є дуже затребуваними за кордоном.

Разом із тим багато студентів і молодих лікарів сьогодні пов'язують своє професійне майбутнє саме з Україною та розуміють важливість розвитку національної системи охорони здоров'я, особливо в період післявоєнного відновлення країни.

Завдання ХНМУ сьогодні — забезпечити якісну сучасну освіту, можливості професійного розвитку, міжнародної співпраці та створити умови, за яких молоді фахівці будуть мати бажання реалізовувати себе саме в Україні.

Якщо чесно: яка головна слабкість сучасної медичної освіти в Україні, про яку не прийнято говорити вголос?

— Якщо говорити чесно, то сьогодні головний виклик для української медичної освіти — це війна. Вона змінила реальність, у якій живуть і навчаються студенти, працюють викладачі та функціонують університети.

Але, мабуть, наша сила саме в тому, що навіть у цих умовах ми не зупинилися. Навпаки — ми навчилися швидше адаптуватися, підтримувати одне одного і ще більше цінувати професію лікаря.

Сьогодні ми проводимо професійні марафони та відкриті зустрічі, організовуємо міжнародні стажування для викладачів і студентів, розширюємо співпрацю з іноземними партнерами та залучаємо міжнародних експертів до освітнього процесу. Подіями 2026 року стали наші спікер-марафони: "Найкращі в найкращому" — марафон, у якому лекторами були експерти-стоматологи, та "Фронт-персони в медицині" — лекції читають провідні фахівці-медики. Ми активно цифровізуємо університет, посилюємо гуманітарну складову медичної освіти, виграємо міжнародні гранти, оновлюємо освітні підходи й постійно шукаємо нові можливості для розвитку.

Мабуть, сьогодні наша головна особливість у тому, що ми не концентруємося на слабких сторонах. Ми сприймаємо кожен виклик як поштовх до самовдосконалення, до пошуку нових рішень і нових сенсів у медицині та освіті.

Тому я впевнений, що рух української медичної освіти вперед надзвичайно складно зупинити. Навіть війною.

Чи змінилося ставлення студентів до професії лікаря після 2022 року — це більше про покликання чи все ще про "стабільну професію"?

— Медицина — це та спеціальність, куди завжди йдуть за покликанням. Кров, біль, безсонні ночі, раннє професійне вигорання — про яку "стабільну професію" може йти мова? І все ж таки треба зазначити, що після 2022 року ставлення студентів до професії лікаря, безумовно, змінилося.

Вони стали більш мотивовані і не з чуток знають справжню ціну професії лікаря — відповідальність, емоційне навантаження, роботу в умовах ризику, постійного стресу та великого людського болю. Але водночас вони побачили й неймовірну значущість цієї професії для суспільства.

Наші студенти за покликом серця беруть участь у волонтерських ініціативах, гуманітарних проєктах, роботі з військовими, ветеранами, внутрішньо переміщеними особами та пацієнтами, які пережили травматичний досвід війни.

Водночас сучасні студенти стали більш реалістичними. Вони краще розуміють складність професії, необхідність постійного навчання, високий рівень відповідальності та важливість емоційної стійкості.

Як виглядає "ідеальний випускник" ХНМУ сьогодні — чим він відрізняється від випускника 10 років тому?

— Ідеальний випускник Харківського національного медичного університету сьогодні — це вже не просто людина з необхідним обсягом теоретичних і практичних знань. Це фахівець, який уміє критично мислити, швидко адаптуватися до змін, працювати в команді та брати відповідальність за свої рішення.

Якщо порівнювати з випускником десяти років тому, то сучасний молодий лікар значно більш гнучкий, цифровоорієнтований і відкритий до світу. Він упевнено працює з міжнародними джерелами інформації, сучасними технологіями, симуляційним обладнанням, платформами дистанційного навчання, телемедициною та штучним інтелектом.

І, мабуть, найголовніше — сучасне покоління майбутніх лікарів дуже рано подорослішало через війну. Вони навчилися працювати в умовах невизначеності, високого емоційного навантаження та постійних викликів. У них більше внутрішньої стійкості, емпатії та глибшого розуміння цінності людського життя.

Тому сьогодні ідеальний випускник ХНМУ — це не лише професіонал із сучасними знаннями. Це сильна, відповідальна та людяна особистість, здатна навчатися впродовж усього життя й допомагати людям у найскладніші часи.

Якщо дивитися вперед на 5-10 років: якою ви бачите медицину в Україні після війни — і чи готові до цього сьогоднішні студенти?

— Якщо говорити про перспективу 5-10 років, то я впевнений, що медицина в Україні після війни буде значно більш технологічною, міждисциплінарною та людиноцентричною.

Ми вже сьогодні бачимо, як швидко змінюються підходи до лікування, реабілітації, психічного здоров'я, цифрової медицини, телемедицини, використання штучного інтелекту та симуляційних технологій. Після війни Україна матиме один із найпотужніших у Європі практичний досвід у сфері травматології, реабілітації, кризової медицини, психологічної допомоги та відновлення пацієнтів.

Водночас медицина майбутнього буде значно більше орієнтована не лише на лікування, а й на якість життя пацієнта, профілактику, командну роботу та персоналізований підхід.

І я вважаю, що сьогоднішні студенти до цього готові. Більше того, саме вони формуватимуть нову систему охорони здоров'я України. Це покоління вже навчилося жити й навчатися в складних умовах, швидко адаптуватися до змін, працювати з великим емоційним навантаженням і водночас не втрачати людяності.

Наше завдання як університету сьогодні — не просто дати їм знання. Ми маємо навчити їх критично мислити, працювати в мультидисциплінарних командах, постійно вчитися та бути готовими до медицини, яка змінюватиметься ще швидше, ніж зараз.

І я думаю, що саме після війни українська медицина має шанс стати однією з найсильніших і найсучасніших у Європі — насамперед завдяки людям, які сьогодні працюють та навчаються в медичних університетах України.