Сьогодні світ відзначає 90-річчя видатного українського художника Івана Марчука, який родом з Тернопільщини. Його творчість визнана не лише на батьківщині, а й за її межами, адже він став символом сучасного українського мистецтва. Марчук здобув популярність завдяки своєму унікальному стилю живопису та техніці "пльонтанізм", що є поєднанням традиційних і новаторських елементів. Протягом свого життя художник створив тисячі картин, які вражають глядача
Про свободу, Україну, мистецтво і життя - обрані цитати.
Художник Іван Марчук, єдиний українець у списку «100 геніїв сучасності».
До 90-річчя геніяKyiv Postпідготував ретроспективу його знакових висловлювань.
Митець, який винайшов унікальний стиль «пльонтанізм» і пройшов шлях від радянських переслідувань до світового визнання, акцентує на важливості особистої гідності, невпинної праці (365 днів на рік) та унікальності української землі.
Іван Марчук — художник, який давно вийшов за межі українського мистецтва й став явищем світового масштабу.
Народний художник України, лауреат Шевченківської премії, єдиний українець у списку «100 геніїв сучасності» британської газети The Daily Telegraph, він пройшов шлях від переслідувань КДБ та багаторічної ізоляції до міжнародного визнання і рекордних продажів своїх робіт на світовому артринку.
Його життя віддзеркалює історію ХХ і ХХІ століть: радянські репресії, пізнє визнання, мандри континентами, Нью-Йорк до і після 11 вересня 2001 року, повернення до України, а згодом — вимушене життя в Австрії через повномасштабну війну росії проти України.
У кожному з цих періодів Марчук залишався насамперед художником — людиною, для якої мистецтво стало не професією, а способом існування.
Професійний художник, який винайшов свій унікальний стиль — «пльонтанізм» (сленгове слово, що мовою рідного села означає «заплутане волосся»).
Стиль Марчука добре резонує з усім, що випало на долю митця за його майже столітню історію. «Пльонтанізм» інколи скидається на анатомічне плетиво судин або нервових волокон.
«Ніякого діалогу я нікому не нав’язував і не нав’язую. Я ні в кого не звик шукати допомоги. Я людина горда, аж занадто горда! І кожна людина має бути гордою, з відчуттям власної гідності!»
«Я не песиміст, я — реаліст! Просто я все бачу, я відчуваю, шостим чи якимось іншим відчуттям….»
«І жодна соціальна система, жоден режим не можуть змінити мене як художника. Яким був, таким і залишився».
«Того, що я зробив, ніхто, окрім мене, не зробить!»
«Працюю 365 днів на рік — у мене маса планів. Я гадав, що з роками бажання працювати вгамується, — а воно, навпаки, зростає. Творчий діапазон усе розширюється, і я можу виступати у десяти іпостасях, бути різними художниками в одній особі».
«Моє кредо — не втрачати часу. Ще більше працювати. Тому що я — ненаситний».
«Робота живить моє життя».
«Я собі дав настанову бути “ненормальним” художником.»
«Не стиль. Свідомість. Стиль — це як ти робиш. А в мене різні способи мислення. П’ятнадцять різних Марчуків.»
«Мій колега побачив мої графіки й сказав: “Ти би Біблію дуже добре ілюстрував”. А я відповів: “Навіщо? Я свою Біблію пишу”.»
«Я не люблю у творчості конкретики. Спочатку все сприймається емоційно, потім усе це мусить пройти лабораторії підсвідомості…»
«Образи, вже втілені на полотнах, перебувають у діалозі зі мною. Картини — це сліди моєї присутності в цьому часі й просторі, вони залишаться, коли обірветься життя».
«Розкіш на філософському рівні — це можливість робити те, що хочеш».
«Щастя — це творчість, години, коли я пишу картину».
«Радість бути на природі, спостерігати за комашками, квітами й травою, лежати у високій траві й дивитися, як пливуть хмари, і в химерах знаходити нові образи для своїх картин…»
«Живопис мене настільки поглинув, що, якби я почав відволікатися, він би почав ревнувати. Тому у мене й немає дружини. Я не можу зупинитися на одній жінці, та й не можу віддати перевагу жінці, бо живопис — сенс мого життя».
«Щастя — це коли живеш, коли працюєш, коли ти не втратив здатність радіти, кохати».
«Найбільше досягнення мого життя — це саме життя. Воно — унікальне. Я одержимий життям і люблю все навколо. Я люблю робити добро оточуючим.»
«Україна — моя земля. І крапка.»
«Я не малював чужу землю. Не тому, що вона гірша. А тому, що вона не моя».
«Україна народжує найбільше талантів на квадратний метр у світі».
«Україна взагалі, якби нею мудро керувати, уже давно керувала б світом».
«Нетлінною є душа людська. І мистецтво — нетлінне».
До слова, Іван Степанович Марчук (народився 12 травня 1936, Москалівка) — український живописець, засновник техніки пльонтанізму, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Шевченка. Почесний академік Національної академії мистецтв України. Почесний громадянин Тернополя, Києва та Канева.
У 2006 році Міжнародна академія сучасного мистецтва у Римі прийняла Івана Марчука до лав «Золотої гільдії» та обрала почесним членом наукової ради академії. Це перший випадок визнання українського художника інституцією такого високого рівня.
У жовтні 2007 року потрапив до рейтингу «100 геніїв сучасності» (72-ге місце), який уклала британська газета «The Daily Telegraph».
8 червня 2024 року картину Івана Марчука «Зійшов місяць на Дніпром» на київському аукціоні «Goldens» продали за 250 тисяч доларів США, рекордну вартість для твору сучасного українського художника.
Джерела
Сьогодні геніальному художнику з Тернопільщини Івану Марчуку виповнюється 90 років — (Тернополяни)