На окупованій території Донеччини представники місцевої адміністрації оголосили про амбітний план зведення 900 тисяч квадратних метрів нового житла. Ця заява супроводжується обіцянками створення інфраструктури та покращення умов життя для мешканців регіону, які постраждали від війни. Однак реальна ситуація на цій території викликає серйозні сумніви. Донеччина вже тривалий час перебуває під контролем російських військ і їхніх маріонеток, що призвело до значного руйнування інфраструктури, а також
На окупованій частині Донецької області заявили про введення в експлуатацію понад 900 тисяч квадратних метрів нового житла. Одночасно з цими звітами людей виселяють із власних квартир, позбавляють їх прав власності на нерухомість, а будівництво розрекламованих раніше будинків — заморожені.
За словами так званого “віце-прем’єра ДНР” Владислава Очнева, у регіоні зараз нібито діють понад 30 будівельних компаній. Нещодавно розпочалося зведення житлового комплексуна 730 квартирзагальною площею понад 66 тисяч квадратних метрів — об’єкт планують здати в останньому кварталі 2028 року.
До 2030 рокупсевдоадміністрація декларує вихід на загальноросійські показники будівництва.
Проте реальний стан справ тут контрастує з офіційними заявами. До прикладу, у Маріуполі на вхідних дверях квартир з’явилися оголошення, у яких мешканцям повідомляють, що вони нібито не мають жодних документів, що підтверджують право на проживання. Людям наказалидо 8 травня звільнити помешканнята передати ключі “уповноваженому”.
Водночас місцева “адміністрація”змінила правила компенсаціїза зруйноване майно. Формально зміни подаються як “допомога постраждалим”, однак фактично закріплюють механізм витіснення корінних жителів. Відтепер максимальна норма відшкодування становить 25 квадратних метрів — незалежно від реального розміру втраченого житла. Для порівняння: середня площа квартири в довоєнному Маріуполі становила від 45 до 60 квадратних метрів, а приватні будинки нерідко перевищували 80-120 квадратних метрів. Тобто люди, які втратили житло, можуть розраховувати на площу, що єв 2-4 рази меншоюза втрачену.
Якщо впродовж 12 місяців окупанти не нададуть помешкання, людям пропонуватимуть грошову виплату. Однак сума розраховуватиметься не за ринковими, а за нормативними показниками, встановленими в рамках російської системи, — і її заздалегідь буде недостатньо для придбання рівноцінного помешкання на тому ж ринку.
Окрім того, дозволяється до 1 січня 2028 року використовувати конфіскований житловий фонд як службове житло для посадовців, військових, “поліцейських”, працівників “адміністрації”, а також освітян і медиків, завезених до міста. Як зазначають аналітики, це фактично підтверджує справжню мету вилучення нерухомості: місто потребує лояльних кадрів для обслуговування окупаційної структури, а конфісковане майно стає ресурсом для їхнього розміщення.
Для розуміння: чимало житлових об’єктів Маріуполя, зруйнованих під час бойових дій, досі не відремонтовані. На низці будівельних майданчиків роботи зупинені без будь-яких пояснень. Зокрема, одна з мешканок розповіла, щопонад 3 роки проживає в гуртожитку, хоча їй обіцяли відновити аварійний будинок за 3 місяці. Нерухомість, яку “адміністрація” визнає “безгоспною”, переходить у так звану “муніципальну власність” — подекуди навіть за адресами тих, хто лишився в місті. На місці знесених будинків зводять нові багатоповерхівки зі зміненими юридичними адресами, що позбавляє колишніх власників будь-яких шансів відновити права на майно.
Читайте також:Довіреність не допомагає: як на окупованій Луганщині створюють підстави для конфіскації житла.