Командир відділення НРК 22 бригади "Борода" поділився вражаючою історією порятунку пораненого військовослужбовця на Харківщині, яка стала яскравим прикладом героїзму та професіоналізму українських захисників. За його словами, операція з евакуації проходила в умовах активних бойових дій, коли ворог був у безпосередній близькості. Відзначаючи складність виконаного завдання, командир розповів про те, як важливо діяти швидко і злагоджено.
Бригада максимально намагається розвивати напрямок наземних роботизованих комплексів (НРК). В умовах обмеженого фінансування та дефіциту людських ресурсів бійці демонструють досить вагомі результати. На початку травня з дуже важкого напрямку на НРК був евакуйований поранений боєць бригади.
Командир взводу НРК з позивним "Борода" в інтерв’ю виданню "Думка" розповів про умови роботи операторів наземних роботів у Харківській області, деталі рятувальної операції і перспективи перемир’я.
Чим займаєшся на службі?
- Логістичні доставки: БК, провізія, будматеріалів, евакуація "двохсотих", "трьохсотих".
Де твій сектор відповідальності?
- У Харківській області.
Біля кордону з російською федерацією?
Наскільки зараз потрібна робота саме НРК у вас на напрямку?
- Дуже важлива і дуже необхідна. Тому що зараз, якщо порівнювати з 2022-2023 роком, дуже розвинуті, скажемо так, FPV у противника. І зараз дуже важко доїхати десь на машині, робити якусь логістику просто транспортом, тому що є певна кількість нюансів, які не дозволяють це робити. А в разі, якщо там буде ураження, то принаймні це просто залізо, а не люди.
Тобто без людських втрат це допомагає врятувати людям життя.
Наскільки важко навчитися керувати НРК?
- Навчитись не важко, головне розуміти, як воно все працює в плані керування. Головне розуміти, як буде себе поводити засіб на маршруті. Якщо я там, умовно, бачу колію, за рахунок певного невеликого досвіду, який в мене є, я буду розуміти, як мені краще об'їхати, де вона потенційно може застрягти чи ще якісь нюанси можуть виплисти. Тобто це все напрацьовується з досвідом, і у нас відбуваються постійні тренування, полігони, окрім бойової роботи. Тобто це постійне покращення своїх навичок.
Чи правда, що зараз саме НРК стають тими засобами, які евакуюють поранених із позицій?
- На жаль, так. Є випадки, коли можуть забрати пораненого автомобілем якимось, залетіти швиденько туди – сюди. Але якщо не дозволяють обставини, не дозволяє обстановка бойова, то тільки НРК.
Чи був у тебе успішний досвід евакуації пораненого з ЛБЗ?
Розкажи, будь ласка, детальніше, де це було, як це було, яке поранення у бійця було?
- Це було, знову ж таки, в Харківській області.
- На кордоні, так. Поранений на той момент, наскільки я знаю, вже третю добу був "трьохсотим". Не могли ніяк до нього дістатись наші хлопці, щоб його витягнути. Коли змогли витягнути, тоді я виїхав і забрав його. У нього були, наскільки я знаю, перебиті ноги. Одна чи дві – не скажу точно, не знаю деталей. Під час евакуації були свої певні нюанси. Прилетіла недалеко FPV, ми наїхали на міну, на "Пелюстку", але борт був хороший, він продовжив рух, не дивлячись на пошкодження. Ну, загалом було нервово, звісно, але не скажу, що прямо якісь важкі моменти були.
Додаткових поранень по дорозі боєць не отримав?
- Додаткових ні, хіба що єдиний момент, може, там деякі подряпини незначні. Тому що я евакуацію, на жаль, робив не на евакуаційному засобі. А просто на логістичному.
Він не призначений, щоб там людина перебувала?
- Так, він не призначений, в нього коротка база. І так вийшло. Єдине, що ми потім, коли нам сказали, що залітає FPV-шка з термальною камерою, ми впродовж маршруту проїжджали ще одну позицію, попросили, щоб його хоча б маскувальною сіткою накрили, щоб він менше світився теплом.
Чи можна сказати, що ви витягнули бійця з-під кордону, з-під носу росіян?
Він приїхав прямо до тебе, ти його бачив?
- Я дивився на нього через монітор, ми його просто передали евако-групі, яка вже чекала на визначній точці.
Боєць щось казав вам?
- Я з ним не зустрічався.
НРК не до пункту управління приїхав?
- Ні. Ми працюємо дистанційно.
Що б ти міг сказати тим, хто сумнівається – призиватися чи не призиватися? Наскільки це безпечно? Люди бояться смерті, давай будемо чесними.
- Я розумію, тому що я з 2022-го року, з початку повномасштабного вторгнення, сам був у піхоті. Я знаю, що таке страх, що таке штурми, я їх відбивав. Але безпосередньо робота з НРК не небезпечна. Суто в тому плані, що вся робота дистанційна. Єдиний нюанс – це треба розуміти засоби, як вони працюють. Але це все справа практики, справа досвіду. І це нервова трошки робота.
Коли ти везеш, умовно, провізію, БК, будматеріали, це ще так-сяк. Але коли ти везеш живу людину, це нервово. Бо переживаєш буквально за кожну колію, за кожну яму. Іноді буває таке, що це такі технічні моменти, що не завжди ти встигаєш помічати якусь вирву від прильоту чи ще щось таке.
Доводиться іти й витягувати?
- Так. Бувало і таке. Це, на жаль, трошки гірка сторона цієї роботи.
Що у росіян із НРК? Ти ж їх, мабуть, зустрічав?
- Я не зустрічав. Але бачив в Інтернеті, що вони теж роблять наче як свої НРК. Тобто стосовно того, наскільки воно у них розвинуте, я не знаю. Принаймні я не зустрічав, тільки в Інтернеті бачив якісь зразки.
Яка ситуація на вашому напрямку в цілому?
- Доволі складна. Зараз іде багато мінування, багато FPV-дронів, багато скидів. Складна ситуація. Це треба враховувати все при плануванні якихось маршрутів і так далі. Тобто багато якихось факторів, які треба враховувати. Можна, звісно, просто поїхати, але не факт тоді, що доїдеш, якщо без планування все це робити.
Чи дивували тебе останнім часом росіяни? Можливо, якісь оригінальні способи мінування, способи доставки, тактичні прийоми…
- Я би не сказав. Я з 2022 року багато чого бачив. Далеко не все, звісно, але багато чого бачив. Так, вони розвиваються, вони швидко розвиваються в цьому плані. Але так, щоб прямо здивувати, я б не сказав.
З ідеї у нас зараз перемир'я. Чув про це?
Як думаєш, чи воно може перейти в більш довготривале, ніж оці кілька днів?
- Не очікую геть, тому що росіяни дуже підступні і вони не тримають слова.
- Та взяти той же Будапештський меморандум. Віддали ядерну зброю всю. Кажуть, ми вас будемо захищати, а потім самі ж і прийшли. Ну, яке слово? Я не вірю.
Як має закінчуватися війна, яким чином, як ти думаєш?
- Це складне питання. В ідеалі, звісно, вийти на кордони 1991-го року, але якими це буде жертвами, якою ціною це буде, не знаю, чесно…
Що не вистачає зараз вам?
- Нашому підрозділу не вистачає, мабуть, машин для того, щоб ми могли краще робити свою роботу. Більш новіших моделей якихось, з кращими ТТХ НРК. "Старлінків", може. Таке, технічне…
- Людей у нас теж не вистачає. Буквально, може, тиждень тому вісім днів підряд спали по дві години, по три години, коли як виходило. Тому що дуже багато замовлень було, дуже нервової роботи. У тому числі, евакуація того "трьохсотого".
Який у тебе прогноз, що буде протягом найближчого місяця або в літню кампанію?
- Літня кампанія – це завжди важко, тому що посилюється зеленка, в зеленці важче робити розвідку, важче виявляти ворога. Влітку завжди важче, як на мене.
Читайте також:Комбат БПС 57 бригади "Гуру": Якщо армія РФ форсує річку Вовча на Харківщині, їх буде набагато важче зупинити