Президент Росії Володимир Путін зробив несподівану заяву щодо війни в Україні, що викликало широкий резонанс у міжнародних медіа. У своїй промові він висловив певні зміни в риториці, які можуть свідчити про новий етап у конфлікті. Видання The Guardian визначило п’ять ключових причин такого повороту. По-перше, експерти відзначають, що зміна тону Путіна може бути зумовлена внутрішньополітичними факторами. Ситуація всередині країни залишається напруженою через економічні труднощі
Днями російський диктаторВолодимир Путінприпустив, що війна в Україні, можливо, "добігає кінця".
ВиданняThe Guardianназвало п'ять причин, чому господар Кремля може прагнути можливого припинення війни саме зараз з огляду на розвиток бойових дій.
Після провалу контрнаступу України влітку 2023 року Москва поступово захоплювала українську територію. Хоча російські атаки були повільними, виснажливими та дорогими з точки зору жертв, вони створили відчуття, що Україна повільно, але неминуче програє. Але ситуація змінилася.
"Відновлення Україною Куп'янська в грудні здивувало навіть західних військових експертів. Угода, яка в лютому заборонила окупантам використовувати супутниковий інтернет Starlink, а також обмеження Росією використання Telegram, що також широко використовується для зв'язку, допомогли Україні компенсувати територіальні втрати в Запорізькій області площею близько 160 кв. км", — йдеться в статті.
У квітні, за даними Інституту вивчення війни, Росія втратила контроль над 72 кв. км території України. Це була перша чиста втрата території Росією з серпня 2024 року, і це сталося після того, як армія РФ досягла незначних успіхів у лютому та березні.
"Перемога Москви, яка повільно набирає обертів, більше не виглядає гарантованою", - зазначає видання.
Україна стверджує, що за останні п'ять місяців ЗСУ вбили або поранили більше російських солдатів, ніж армія РФ приймає на службу. Хоча ці цифри важко перевірити, Україна базує свою статистику на відеозаписах бойових дій.
У березні та квітні ЗСУ вбили або поранили близько 35 тисяч російських військовослужбовців. Водночас рівень мобілізації в РФ впав до 800–1 000 осіб на день у 2026 році (24 000–30 000 на місяць), як свідчать дані економіста Яніса Клуге, засновані на аналізі відомостей із регіональних бюджетів.
Також поки що немає жодних прямих ознак, що вказують на наміри Путіна оголосити другу загальну мобілізацію.
На початку 2026 року російська економіка переживала спад, але раптове зростання цін на нафту, викликане атакою Дональда Трампа на Іран, призвело до її відновлення.
За даними Київської школи економіки, доходи від експорту нафти, що мають вирішальне значення для російського бюджету, у березні склали 19 млрд доларів порівняно з 9,8 млрд доларів у лютому – це найвищий місячний показник з осені 2023 року.
Однак нещодавні ракетні та безпілотні атаки України на російські нафтопереробні термінали в Приморську та Усть-Лузі на Балтиці різко скоротили обсяги експорту. За даними Сергія Вакуленка з Фонду Карнегі, добовий експорт впав з 5,2 млн барелів на день до 3,5 млн.
Вакуленко зазначив, що на даний момент вища ціна на нафту є більш ніж достатньою для компенсації прогнозованого зниження російського експорту, але ситуація може швидко змінитися, якщо США та Іран досягнуть угоди про відновлення роботи Ормузької протоки і ціни на нафту різко впадуть.
На початку вторгнення Україна значною мірою залежала від західної військової техніки та підготовки. Свого часу Київ покладав великі надії на західні винищувачі F-16 у спробі домогтися прориву, а також на американські системи ППО Patriot для захисту свого повітряного простору.
Поступово стало ясно, що західні запаси вичерпуються, що спонукало Україну інвестувати більше коштів у власні знання та обладнання.
"Успіх був продемонстрований глибокими ударами по російській нафтовій інфраструктурі, включаючи три атаки безпілотників за останні два тижні на нафтопереробний завод у Пермі, розташований за 1500 кілометрів від лінії фронту", — пише видання.
Поява дешевих перехоплювачів на лінії фронту на початку весни вселила в Україну нову надію на те, що вона зможе знищити всі російські ракети, крім найшвидших, оскільки запаси ракет Patriot скорочуються. Україна заявила, що її перехоплювачі, включаючи Sting від Wild Hornets, збили 33 тисячі безпілотників у березні, що вдвічі більше, ніж у попередньому місяці. Вона почала експортувати цю технологію до Саудівської Аравії, Катару та ОАЕ.
"Росія навіть побоювалася, що Україна може атакувати її парад Перемоги на Красній площі минулими вихідними, що спонукало Зеленського видати указ, в якому йшлося, що він дозволить проведення заходу", — додав автор статті.
Головні зусилля Росії вже деякий час мають дипломатичний характер. Путін сподівається переконати Трампа змусити Зеленського відмовитися від решти Донбасу, щоб компенсувати затримку в просуванні по лінії фронту. Саме цю пропозицію Путін зробив на саміті на Алясці в серпні, і хоча США її розглядали, Трамп не став нав'язувати її Україні.
Попри заяви Путіна на вихідних і припущення про його можливу співпрацю з колишнім канцлером Німеччини Герхардом Шредером у якості посередника, немає жодних ознак того, що максималістські вимоги Росії ослабли. Минулого тижня Юрій Ушаков, ключовий помічник Кремля, заявив, що мирні переговори не можуть розпочатися доти, доки Україна не виведе свої війська з Донбасу.
Трамп був відвернутий іранською кризою, але Путін, можливо, сподівається, принаймні, знову привернути увагу Білого дому за допомогою нових формулювань.
Як писавГлавред, 9 травня російський диктатор Володимир Путін несподівано заявив про готовність зустрітися з президентом України Володимиром Зеленським у третій країні, щойно вдасться врегулювати всі умови щодо можливої мирної угоди. Глава Кремля також зазначив, щовійна "наближається до завершення".
За його словами, він готовий до переговорів про нові угоди у сфері безпеки для Європи і про те, що його бажаним партнером у переговорах був би колишній канцлер Німеччини Герхард Шредер.
Тим часом прессекретар Кремля Дмитро Пєсков заявив, що досягнення мирної угоди щодо України займе багато часу.
Помічник Кремля Юрій Ушаков заявив, що переговори "ймовірно, відновляться", але коли саме це відбудеться, поки що неясно.
Європейський Союз може сприяти досягненню домовленості між Україною та Росією провзаємне припинення ударів по аеропортах обох країн. З такою ініціативою до країн ЄС звернувся глава українського МЗС Андрій Сібіга, передає Politico.
За словами Сибіги, запропонована ініціатива передбачає укладення між Києвом і Москвою обмеженої угоди про відмову від ударів по аеропортах. Глава МЗС України зазначив, що у Володимира Путіна може бути мотивація підтримати таку домовленість, оскільки ключові російські транспортні хаби, зокрема московський аеропорт "Шереметьєво" та петербурзький "Пулково", дедалі більше опиняються під загрозою українських далекобійних ударів.
"Можливо, наші європейські союзники, створивши платформу або, можливо, спеціальну групу, могли б обговорити [перемир'я щодо аеропортів, — ред.]", — сказав він.
Російський диктатор Володимир Путін знову спробував створити ілюзію "близького завершення" війни, хоча його власні заяви та дії Кремля свідчать про протилежне. На це звернули увагу аналітикиІнституту вивчення війни.
Експерти зазначають, що реальні меседжі Кремля — протилежні. Путін пояснив відсутність техніки на параді тим, що війська нібито мають "зосередитися на остаточному розгромі України". Це, за оцінкою ISW, демонструє незмінність максималістських цілей Москви — від капітуляції українського уряду до повного підпорядкування країни.
Крім того, Путін повторив свою вимогу проводити будь-які переговори з президентом України Володимиром Зеленським виключно в Москві, фактично відкидаючи можливість зустрічі на нейтральній території.
В ISW вважають, що така риторика спрямована насамперед на внутрішню аудиторію.
"Ймовірно, Кремль грає на почуттях своєї внутрішньої аудиторії, яка все більше відчуває наслідки більш ніж чотирирічної війни та нездатності Росії відбивати українські удари на великі відстані", — впевнені аналітики.
"Гардіан" - щоденна ліволіберальна газета у Великій Британії, заснована в Манчестері 1821 року під назвою The Manchester Guardian. У 1959 році змінила назву на нинішню, а 1964 року редакція переїхала до Лондона. Недільний випуск оформлений у вигляді газети The Observer.
Наші стандарти:Редакційна політика сайту Главред