У Києво-Могилянській академії відзначили, що основною перевагою України в умовах триваючої війни є її здатність до мобілізації суспільства та підтримки національної ідентичності. Ця характеристика, за словами експертів навчального закладу, дозволяє українцям об'єднуватися перед лицем зовнішньої агресії та зберігати стійкість у боротьбі за свою незалежність. Фахівці підкреслили важливість соціальної згуртованості, яка проявляється не лише на фронті, але й у тилу. Гром
Україна має інноваційний та конкурентний оборонний сектор з багатьма вітчизняними продуктами та західними прототипами на відміну від російського військово-промислового комплексу з великими державними заводами
Тарас Кузьо, професор кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія»в інтерв’юМіжнародному центру оборони та безпеки (ICDS)в Естонії розповів про пародію на «мирний процес» між Україною та Росією, лицемірство та подвійні стандарти у світі міжнародних відносин, а також про майбутню війну проти диктатури.Foreign Ukraineпропонує ознайомитись з його думками.
ICDS: Путін постійно говорить про необхідність усунення «корінних причин» війни. Ви написали книгу на цю ж тему «Війна Росії проти України: чотири корені вторгнення Путіна». Отже, в певному сенсі існує домовленість: щоб війна закінчилася, ми повинні вирішити її корінні причини. Як нам цього досягти?
Тарас Кузьо:Більшість західних політиків не розуміють, що має на увазі Путін, коли говорить про корінні причини війни, тому росіяни зляться, бо це їхня справжня проблема в Україні. Це дуже просто перекладається в єдиний результат, який Кремль прийме — сценарій Білорусі 2.0, тобто Україна стає ще однією маріонетковою державою Росії, схожою на Білорусь Лукашенка. Росіяни вимагають пріоритетного статусу для російської мови, Російської православної церкви, прийняття російських історичних міфів та жодної європейської інтеграції. Росія не дозволить Україні бути країною з українською та європейською ідентичністю — саме це вони мають на увазі під усуненням корінних причин війни. Але це не рішення Росії. Українцям вирішувати, яку країну вони хочуть. Узгодження цих двох бачень — недосяжна мета для будь-яких переговорів. Війну неможливо зупинити, бо немає реального мирного процесу. Команда Трампа насправді не підходить до цього збалансовано. Вони не намагаються чинити тиск і на Україну, і на Росію — тиск здійснюється лише на Україну. Це перша причина. Друга причина полягає в тому, що переговорна команда Трампа не укомплектована професійними дипломатами, які розуміють цю війну. Вони не розуміють ні чому Росія веде війну проти України, ні чому Україна захищається. Отже, цей мирний процес не є реальним процесом. Українці та європейці залишаються залученими, бо не хочуть дратувати президента Дональда Трампа, який може бути мстивим. А росіяни також вдають, незважаючи на відсутність реального наміру вести переговори про припинення вогню та наполягають на своїх максимальних вимогах з весни 2022 року. Тож цей так званий мирний процес ходить по колу. Наприклад, Росія постійно скаржилася — у 2014 та 2022 роках — що Україна вчиняє «геноцид російськомовного населення». Цьому ніколи не було жодних доказів: жодна міжнародна організація, така як Рада Європи, жоден правозахисний орган і жодне опитування громадської думки в Україні ніколи не підтверджували це твердження. Це просто фейкові новини та міф. Однак росіяни насправді мають на увазі, що російська мова має стати другою державною мовою. Вони вимагали цього понад три десятиліття. Вони досягли цього в Білорусі, де триває русифікація радянського зразка, а білоруська мова маргіналізована, і в окупованій Україні, де українська мова заборонена. Однак, коли російську мову підносять до статусу другої державної мови, як у Білорусі, це призводить не до мовної рівності, а до того, що російська мова знову стає домінуючою, як у Радянському Союзі. Росія також застосовує подвійні стандарти тут, оскільки другою за величиною меншиною в Російській Федерації є українці, але немає українських шкіл, україномовних ЗМІ чи українських національних церков. Все це також заборонено в окупованій Україні. Тому я не бачу шляху вперед у боротьбі з так званими корінням війни, оскільки це, по суті, вимагатиме від України капітуляції та перетворення на маріонеткову російську державу.
ICDS: Чи відповідає наративу Кремля те, що Росія зупинить війну на кордонах України, на території для врегулювання «миру»?
Тарас Кузьо:Цей російський наратив вже повторюють західні журналісти, які продовжують запитувати, чому Україна не виведе війська із Донецької області. Адміністрація Трампа ставить те саме питання. Чому ніхто не запитує про це у Росії? Принаймні, давайте займемо збалансований підхід і запитаємо: чому обидві країни не виведуть свої війська? Проблема з підходом Трампа полягає в тому, що він запозичив кремлівський наратив щодо цієї війни. Спеціальний посланець США Стів Віткофф сім разів був у Москві, але жодного разу в Україні. В одному інтерв’ю Віткофф навіть не зміг назвати чотири окуповані українські області, про які йдеться. Трамп і Віткофф неодноразово кажуть, що довіряють тому, що їм каже (серійний брехун) Путін. Якщо президент Трамп так відчайдушно прагне Нобелівської премії миру, то повинен чинити тиск на обидві сторони, аби вони досягли компромісу та припинення вогню. Але Трамп має бачення світу, в якому великі держави роблять те, що хочуть, а також право на власні сфери впливу, тоді як маленькі країни, як Україна чи Естонія, повинні мовчати та змиритися зі своєю долею. У команді Трампа немає поваги до України. Не кажучи вже про особистий конфлікт між президентами Дональдом Трампом та Володимиром Зеленським, якого він звинувачує в одному зі своїх імпічментів під час свого першого терміну. Цей мирний процес ніколи не завершиться жодними результатами. Росіяни успадкували радянський підхід до переговорів, що означає, що вони продовжуватимуть висувати максималістські вимоги та вимагати від України капітуляції. Жодне опитування громадської думки та жодні докази не свідчать про те, що українці погодяться капітулювати перед Росією, оскільки це буде кінець українців як народу, відмінного від росіян.
ICDS: Які цілі переслідує адміністрація Трампа через цей так званий мирний процес?
Тарас Кузьо:Особисті посланці Трампа, Стів Віткофф та Джаред Кушнер, переслідують його особистий порядок денний. Трамп стверджує, що він припинив вісім війн, що, звичайно, неправда. Він стверджує, що хоче отримати великий приз миру, припинивши війну між Україною та Росією. Це його єдина мета. Можна заперечити, що Трамп був більш охочий чинити тиск на Росію в енергетичному питанні, ніж на європейців, і в цьому може бути певна правда. Наприклад, у 2025 році він запровадив санкції проти Індії, яка потім припинила купівлю російської нафти. Проте найбільшим покупцем російської енергії та найбільшим прихильником російської військової машини є Китай. Без підтримки Китаю Росія не змогла б вести війну проти України. Однак тиск на Китай обмежений і з боку європейців, і з боку американців. Тому немає реального конкретного тиску на Росію, щоб вона припинила цю війну. Єдиний тиск, з яким зараз стикається Росія, походить від українських військових, які націлилися на тіньовий флот та нафтопереробні заводи, але це робить Україна, а не Захід.
ICDS: Чого прагнуть досягти європейці, намагаючись отримати місце за столом переговорів?
Тарас Кузьо:У них це не дуже добре виходить, чи не так? Вони мали б вимагати місця з самого початку. Команда Трампа, як і Путін, є «брекзитівцями», оскільки обидві ненавидять Європейський Союз з подібних ідеологічних причин, тобто через уявну загрозу національному суверенітету. Володимир Путін, зокрема, поважає лише НАТО, яке має жорстку силу, але не ЄС. Однак це дуже позитивний розвиток для України з двох причин. По-перше, європейці підтримують Україну та мають таку ж позицію, як вона, на переговорах. Українці перебувають у набагато кращому становищі, ніж, наприклад, палестинці в Газі, яких зрадили арабські країни та залишили напризволяще. У цьому випадку Україна має підтримку ЄС, Норвегії та Великої Британії. По-друге, у Брюсселі зараз домінує більш критичний, східноєвропейський погляд на Росію, на який ще п’ять років тому дивилися зверхньо французи та німці. Настрої змінилися. У Німеччині канцлер Фрідріх Мерц — це не Ангела Меркель. Франція також змінилася. Британія завжди була антиросійською, радше східноєвропейською. Естонці знають, якщо погоджуватися на територіальні вимоги Росії, то відкриють скриньку Пандори: сьогодні Донбас, завтра Нарва. Просто немає жодної різниці у переговорній позиції між європейцями та українцями.
ICDS: Українці можуть допомогти європейцям перейти на новий рівень військової техніки ХХІ століття?
Тарас Кузьо: За останні два роки спостерігається величезне зростання співпраці в галузі оборони між європейськими країнами та Україною. Початковий підхід до 2022 року, тобто надання лише військової допомоги, перетворився, по-перше, на надання фінансової підтримки Україні, щоб вона могла розбудувати свій внутрішній оборонний сектор, а по-друге, на створення спільного військового виробництва, що значно вигідно для обох сторін. З одного боку, це зміцнює економіку, зайнятість та внутрішнє виробництво в Україні, оскільки близько 60% її військової техніки зараз виробляється на місці. З іншого боку, українці можуть допомогти європейцям перейти на новий рівень військової техніки ХХІ століття.
ICDS: Якщо припустити, що Україні разом зі своїми партнерами вдасться чинити достатній тиск на Росію, аби вона погодилася на припинення вогню, як нам розробити цю угоду, щоб запобігти поверненню до того ж «провокаційного» casus belli, як у риториці, так і в плані гарантій безпеки?
Тарас Кузьо: Це питання на мільйон доларів, бо ні в кого немає відповіді. Єдиний шлях вперед — це гарантії безпеки та запевнення, що, звичайно, відкриває ще одну скриньку Пандори: як нам зробити їх достатньо потужними, щоб стримувати Росію? Я досить скептично ставлюся до того, що припинення вогню може бути досягнуто з двох причин: українці взагалі не довіряють росіянам, а також вони не довіряють слабким західним гарантіям безпеки через те, що сталося в 2014 році, коли США та Велика Британія проігнорували свої зобов’язання за Будапештським меморандумом. Президент Зеленський заявив, якщо США пропонують гарантії безпеки, то вони повинні бути ратифіковані Конгресом. У найкращому випадку путінська Росія не має іншого вибору, окрім як вести переговори та йти на компроміси, оскільки ситуація на місцях стає несприятливою. Перші ознаки цього ми почали бачити у січні-лютому 2026 року. Кількість щомісячних бойових втрат росіян зараз перевищує щомісячні показники їх мобілізації. Російська армія втратила зв’язок Starlink, що дозволило Україні розпочати контрнаступ, який витіснив російські війська з усієї Дніпропетровської та великих районів Запорізької областей. Якщо це триватиме, то російська армія буде у дуже слабкому становищі, що може вплинути і на російську команду переговорників. Але це велике «якщо», оскільки Росія є фашистською диктатурою, а Путін живе у вакуумній бульбашці. Ніхто не приносить поганих новин диктатору, тому ніхто не знає, чи справді він розуміє, що відбувається на місцях. Зеленський часто відвідує передову, але Путін ніколи, бо надто наляканий. Ситуація для Росії на полі бою, ймовірно, продовжуватиме погіршуватися. Однак, коли міністр закордонних справ Сергій Лавров, начальник Генерального штабу збройних сил РФ Валерій Герасимов, Путін і Кремль говорять про війну, то, здається, цього не розуміють. Їх також не хвилюють російські втрати, і вони припускають, що росіяни будуть гинути у величезних кількостях. Колишній головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний сказав у 2022 році, що коли російські втрати досягнуть 150 000, це буде кінець для Росії; тепер він визнає, що помилявся. Російські втрати досягли 1,3 мільйона, що є неприйнятним і не може тривати вічно, але ми досі не знаємо, де буде переломний момент.
ICDS: Можна сказати, що переговори триватимуть стільки, скільки Україна зможе воювати. Що дозволило Україні досягати успіху досі, і які внутрішні загрози можуть поставити під загрозу її воєнні зусилля? Чи є якісь із них екзистенційними?
Тарас Кузьо:Ці загрози не є екзистенційними, тому що проросійськість в Україні зараз мертва. Вона почала вмирати у 2014 році з маргіналізацією проросійських сил. У 2022 році було заборонено 5 проросійських телеканалів та 12 проросійських партій. Російська православна церква, колишній інструмент м’якої сили Кремля, більше не має впливу. Як Україна, так і Росія використовують месенджер Telegram та соціальні мережі для вербування студентів чи молоді для здійснення різних терористичних атак; Росія робить це і в Європі. Такі атаки триватимуть, але вони не є екзистенційними для української держави. Президент України Володимир Зеленський стверджує, що не хоче, аби молоді люди гинули в цій війні, бо вони – майбутнє України, і багато людей дуже критично ставляться до його підходу стосовно мобілізації. Однак, навіть якби українці повністю мобілізувалися, то ніколи не змогли б зрівнятися з потенціалом ворога, бо населення Росії втричі перевищує населення України, якій доводиться вести війну, більше покладаючись на технології.
ICDS: Західним демократіям, включаючи Україну, завжди буде важко вести війну з диктатурою, яка не дбає про людські втрати та не грає за правилами міжнародного права. Як демократія, яка дбає про втрати та грає за міжнародним правом, може виграти війну проти диктатури?
Тарас Кузьо:По-перше, жодна західна демократія, включаючи Сполучені Штати, не зможе пережити 1,3 мільйона жертв. По-друге, західні демократії дотримуватимуться міжнародного права; наприклад, Україна не може бомбити російських мирних жителів. Тим часом Росія ігнорує міжнародне право та вчиняє воєнні злочини.
ICDS: Україна тепер є стратегічним партнером, який навчає вести повномасштабну війну?
Тарас Кузьо:Акцент на військових технологіях означає, що Україна має інноваційний оборонний сектор з багатьма вітчизняними продуктами та західними прототипами, який відрізняється від російського військово-промислового комплексу з великими державними заводами і таким чином заохочує конкуренцію та інновації.
Переглянути всі записи автора Володимир Тиравський