У Міністерстві оборони України провели детальний аналіз змін, внесених Російською Федерацією до ракети Х-101, що використовуються у військових операціях проти України. Відзначається, що ці модифікації стали відповіддю на ефективність української системи протиповітряної оборони (ППО), яка демонструє здатність знищувати ворожі цілі. Згідно з інформацією відомства, російські розробники адаптували ракету для підвищення її живучості та можливостей уникнення перехоплення. Зокрема, були здійсн
Як передає Укрінформ, про це повідомляєМіноборони.
За час повномасштабного вторгнення Росія здійснила щонайменше чотири помітні модернізації стратегічної авіаційної крилатої ракети повітряного базування Х-101.
Метою усіх цих змін було намагання компенсувати зростаючу ефективність ППО України та спроба посилити терор проти українців.
Як наголосив міністр оборони Михайло Федоров, захист цивільних та інфраструктури є топ-пріоритетом Української держави. Ціль – ідентифікувати 100% повітряних загроз у реальному часі та перехоплювати щонайменше 95% ракет і дронів.
З початку 2026 року українська ППО збила близько 88% російських ракет Х-101, Х-55 та Х-555.
Щоб ефективно протистояти ворожим повітряним атакам, військові інженери та науковці Міноборони України системно досліджують ракети після використання в реальних бойових умовах.
Зокрема фахівці зʼясували, як Росія методично шляхом модернізацій перетворювала ракети Х-101 на засіб цілеспрямованого терору українських міст.
Ракета Х-101 несе потужну бойову частину масою від 450 до 500 кг – порівняну з бойовою частиною морської ракети «Калібр». Але, на відміну від «Калібру», носіями якого слугують кораблі (їх присутність у Чорному морі нині суттєво обмежена після низки успішних ударів Сил оборони), Х-101 запускається зі стратегічних бомбардувальників Ту-95МС і Ту-160. Пуски виконуються переважно над акваторією Каспійського моря.
Час польоту ракети від точки пуску до цілі на території України становить близько 12 годин – що, з одного боку, дає час для підготовки до перехоплення, а з іншого, дозволяє Росії запускати масовані хвилі ракет одночасно з різних напрямків.
У базовому варіанті Х-101 мала: моноблочну осколково-фугасну бойову частину масою близько 480 кг; дальність польоту 2 500 км – із великим запасом, що перевищує відстань до будь-якої точки України; інерційну навігаційну систему на основі лазерного гіроскопа; корекцію за супутниковою навігацією на маршруті; оптико-електронну екстремально-кореляційну систему (ОЕКС) для прицілювання на кінцевій ділянці польоту.
Саме надлишкова дальність стала відправною точкою для серії модернізацій, які Росія провела починаючи приблизно з 2022–2023 років.
Зіткнувшись із тим, що значна частина ракет збивається ще на маршруті, росіяни вирішили скоротити дальність польоту і натомість збільшити руйнівну силу.
Для цього частину обсягу паливного бака передали під другу бойову частину. Замість однієї моноблочної бойової частиниракета отримала тандемну схему– дві бойові частини різних типів загальною масою близько 800 кг.
Фахівці Міноборони України характеризують цю модернізацію так: Росія свідомо обміняла «зайву» дальність на збільшене бойове навантаження, виходячи з того, що «хоч те, що долетить – буде мати потужну дію».
Паралельно з тандемною схемою Х-101отримала можливість нести касетні бойові частини– кулеподібні суббоєприпаси, які розсіюються над площею цілі.
Це принципово змінює характер ураження: замість одного потужного точкового удару – велика кількість розсіяних елементів, ефективних проти слабозахищених, розосереджених об'єктів (відкриті склади, паливні сховища, промислові майданчики).
Усередині касетних кулеподібних суббоєприпасів містяться сталеві кульки – в деяких варіантах з цирконієвим пояском. Цирконій – метал із температурою самозаймання на повітрі близько 230 - 390°С, який при розльоті від тертя з повітрям запалюється і коли осідає на горючих матеріалах – провокує стійке горіння.
Крім того, в осколково-фугасних бойових частинах Х-101 в якості вибухової речовини використовується пластизольна вибухова речовина нового покоління (вона приблизно на 30-40% потужніша за гексоген) і в них наявні додаткові капсули з гідридом титану, який також має сильну пірофорну дію.
Саме тому після ударів Х-101, особливо з касетними суббоєприпасами, на місцях влучань фіксуються пожежі. Наявність цирконію та інших пірофорних елементів свідчить, що ці боєприпаси проєктувались для ураження нафтосховищ, паливних баз та інших цивільних обʼєктів.
Росіяни позиціонують Х-101 як ракету для ураження «ключових об'єктів інфраструктури». Це – прямий індикатор: якщо у військовому призначенні ракети зафіксовані цивільні промислові цілі, це означає, що терористичні задачі були закладені в ракету на стадії проєктування.
Тому не дивно, що зараз касетна бойова частина з цирконієм була реалізована в конструкції ракети саме для ураження цивільної інфраструктури, зазначили у Міноборони.
У результатітретьої модернізації були вдосконалені системи наведення ракети Х-101.
Х-101 використовує комбіновану навігаційну систему: інерційна система на лазерному гіроскопі – основна на всьому маршруті, практично не піддається придушенню засобами РЕБ; супутникова навігаційна система – коригує накопичену похибку інерційної системи; оптико-електронна екстремально-кореляційна система (ОЕКС) – здійснює «прицілювання» на фінальній ділянці (~20 км до цілі).
Принцип роботи ОЕКС: ще до пуску в пам'ять системи закладаються «портрети» кількох опорних площадок місцевості на відстані 20, 15, 10, 5 км від цілі – вони привʼязані до характерних орієнтирів (мости, перехрестя доріг, залізничні розв'язки, річки).
У польоті ракета на кінцевій ділянці траєкторії знімає зображення місцевості під собою і порівнює з еталонними «портретами», підготовленими за знятими з супутника знімками. Отримавши точку відносно «портрета» як орієнтира, вона коригує траєкторію для атаки цілі.
ОЕКС не наводиться на саму ціль – вона орієнтується по навколишній місцевості й уже знаючи свою швидкість і позицію, розраховує фінальний маневр. Сама система пасивна – не випромінює і тому не піддається придушенню класичними засобами РЕБ.
Модернізації системи наведення включали оновлення алгоритмів ОЕКС для підвищення точності ідентифікації «портретів» опорних точок.
У міському середовищі ОЕКС суттєво деградує: хаотична забудова, тіні будівель, змінне освітлення роблять оптичну «картинку» нестабільною. Подібних орієнтирів у місті може знайтися десятки і система ідентифікує не той. Тому, коли Росія бʼє по великих містах, вона свідомо розуміє, що про точність не йдеться, і, тим не менше, завдає ударів.
Приблизно у 2024-2025 роках на Х-101встановили комплекс бортового радіоелектронного захисту(РЕЗ) СП-504 з антенами зверху і знизу фюзеляжу. Він має дві підсистеми: активна система – фіксує випромінювання наземних РЛС і бортових радарів повітряних перехоплювачів. У відповідь генерує імітаційні завади, змушуючи радари «бачити» хибні цілі, а зенітні ракети – відхилятися за хибними сигнатурами; пасивна система – відстрілює теплові й дипольні пастки (хибні цілі для ракет із тепловим і радіолокаційним наведенням). Спрацьовує автоматично, коли система фіксує опромінення ракети радаром або головкою самонаведення.
Фахівці Міноборони України зафіксували падіння ракет, де теплові пастки не були відстріляні – це свідчить про те, що алгоритми системи реагують лише на реальне опромінення і не спрацьовують «вхолосту».
Паралельно з модернізацією ракети Росія стикнулася з проблемою на рівні носіїв – стратегічних бомбардувальників Ту-95МС і Ту-160.
Через масштаб застосування й велику відстань маршрутів (наприклад, за один виліт з аеродрому «Українка» до Каспію Ту-160 витрачає 6-8% міжремонтного ресурсу двигунів) носії швидко вичерпують ресурс.
Як наслідок, Ту-95МС тепер несе по дві ракети замість шести, кількість боєздатних носіїв скорочується, а потенціал ядерної тріади Росії об'єктивно зменшується – адже ці самі літаки є носіями стратегічної ядерної зброї.
Ще однапоказова деталь– маркування ракет, які збиваються або падають. Аналіз підтверджує: складові частини виробляються за кілька місяців наперед, але фінальне складання ракети відбувається за тиждень-два до пуску. Це означає, що докризового запасу вже немає – Росія виробляє й одразу витрачає, працюючи «з коліс».
У Міноборони зазначили, що більше бойове навантаження, запалювальні елементи, активний захист від перехоплення – все це не ознаки технологічного прориву, а адаптація до умов, де значна частина ракет знищується ще в польоті.
Як повідомляв Укрінформ,експерти Міноборонипровели дослідження уламків ракет із КНДР, які Російська Федерація застосувала для ударів по Україні.
Приєднуйтесь до наших каналівTelegram,InstagramтаYouTube.