У Чоповичах відбувся вечір пам’яті, присвячений Станіславу Гуменюку — видатному діячу, чия діяльність залишила помітний слід в історії України. Ця подія зібрала численних однодумців, друзів та колег Гуменюка, які прийшли вшанувати його пам'ять і згадати про його внесок у розвиток країни. Станіслав Гуменюк був не лише активним учасником суспільно-політичного життя, але й людиною з великим серцем та глибоким розумінням потреб українського нар
Цими вихідними у Чоповичах відбувся вечір пам’яті Захисника України Станіслава Гуменюка — нашого земляка, військового, музиканта, фотографа, екоактивіста та одного з помітних громадських голосів Чоповицької громади. На зустріч прийшли рідні, друзі, побратими й люди, які знали його через творчість, волонтерство, громадську діяльність або спільну боротьбу проти титанових розробок на Поліссі.
Станіслав Гуменюк загинув 22 червня 2025 року внаслідок російського ракетного удару на Херсонщині. Восени 2024-го він добровільно повернувся до війська й став бійцем 153 окремої механізованої бригади. До цього був учасником АТО, працював у сфері освіти, Чорнобильському радіаційно-екологічному заповіднику, займався музикою, фотографією та громадською діяльністю.
Вечір пам’яті приурочили до 60-річчя Станіслава Гуменюка. Як розповівMALYN.MEDIAйого товариш Сергій Прокопенко, спершу друзі думали зібратися камерно — у хаті-студії «Колесо», яка була важливим місцем для самого Станіслава. Але згодом ідея виросла у ширший громадський захід.
«Ідея витала в повітрі, бо це був би ювілей — 60 років Станіславу. Я думав, що ми просто зберемося з друзями у його хаті-студії “Колесо”. Але ініціатива відзначити це на рівні громади виникла між нашим спільним товаришем Валерієм Шоботенком і керівницею громадської організації “Цвіт кульбаби” Наталією Сухачовою»,— розповів Сергій Прокопенко.
Після цього організатори створили ініціативну групу, до якої долучилися друзі та однодумці Гуменюка. Запрошували не всіх підряд, а передусім людей, близьких йому «по духу» — з різних куточків України. Так сформувався список приблизно на 40 осіб.
«Ми хотіли запросити не просто тих, із ким він десь поблизу спілкувався, а людей, які були близькі йому ідейно. Коли склали список, вийшло близько 40 осіб. Тоді стало зрозуміло, що це буде не масовий публічний захід, а камерна зустріч друзів і однодумців»,— каже Прокопенко.
Місцем проведення обрали публічну бібліотеку Чоповичів. За словами Сергія Прокопенка, це рішення теж було символічним: саме у бібліотеках свого часу виступав музичний дует «Колесо», який створили Станіслав Гуменюк і музикант В’ячеслав Титюк.
«Ми думали про Будинок культури, про актову залу ліцею, але для такого камерного вечора це були завеликі приміщення. Зійшлися на тому, що треба проводити у публічній бібліотеці. І Славік Титюк це теж схвалив, бо вони зі Станіславом дуетом “Колесо” якраз часто виступали по бібліотеках — у Малині, Коростені, Житомирі»,— пояснює він.
Із вступним словом перед присутніми виступив голова Чоповицької громади Михайло Філоненко. Далі під час вечора звучали пісні, вірші, спогади та відеофрагменти. Станіслава Гуменюка згадували як людину, яка задовго до нинішньої хвилі інтересу до української поезії вже популяризувала її через музику.
«Коли вони зі Славіком Титюком створили дует “Колесо”, то зробили цілу музичну програму на основі віршів поетів Розстріляного відродження, шістдесятників і сучасних українських авторів. Те, що зараз стає трендом, він робив ще 15 років тому. Він клав на музику вірші Євгена Плужника, Євгена Маланюка, Шевченка й інших українських поетів»,— згадує Сергій Прокопенко.
Сам Сергій Прокопенко ближче познайомився зі Станіславом саме через творчість. Його запросили знімати концерт дуету «Колесо» у Чоповицькому ліцеї. А вже згодом їх зблизила спільна робота над документальним фільмом «Титанові хроніки» — про спротив громади можливим титановим розробкам на Поліссі.
«Коли почалося титанове протистояння, у Станіслава та інших учасників цієї боротьби виникла ідея зняти фільм. Хотіли показувати людям, які наслідки можуть мати розробки титанових родовищ. Мене залучили до зйомок, а потім і до монтажу — так ми й зблизилися»,— розповів Прокопенко.
Окремою частиною вечора стала фотовиставка робіт Станіслава Гуменюка. Сергій Прокопенко зібрав його електронний архів, відібрав і надрукував 60 фотографій. Частину розмістили в рамках, решту — у форматі фотосушки.
«Фотовиставка була запланована одразу. Я зібрав його фотографії, переглянув електронний архів, відібрав, обробив і надрукував 60 світлин. Рамок, де тільки могли, назбирали приблизно 24, а решту зробили у вигляді фотосушки — і в бібліотеці вдалося розмістити всі 60 фотографій», — каже Сергій Прокопенко.
За словами організаторів, вечір перевершив їхні очікування. До зустрічі долучилися люди з різних міст України, а один із друзів Станіслава — доктор наук із Тернополя — вийшов на зв’язок телефоном. Його відеозвернення експромтом вивели на екран.
«Захід справді був дуже теплим і гарним. Навіть вдалося зробити те, чого ми не планували: один із його друзів, доктор наук із Тернополя, додзвонився по Viber. Ми експромтом вивели цей відеодзвінок на екран, і він звернувся до всіх присутніх», — згадує Прокопенко.
Особливо Сергію Прокопенку запам’яталися виступи людей, які говорили про Станіслава Гуменюка не лише як про друга чи земляка, а як про особистість значно ширшого масштабу. Серед присутніх були професори, зокрема фольклорист і етнограф Микола Дмитренко та доатор психорлогічних наук Сергій Болтівець.
«Мене дуже вразив виступ одного пана професора. Він говорив про такі глобальні речі, з яких випливало, що зі Станіславом ми втратили постать всеукраїнського масштабу. Наскільки він був прогресивний, наскільки випереджав час — це, можливо, не всі до кінця усвідомлювали, поки він був поруч»,— розповів Сергій Прокопенко.
На цьому вшанування пам’яті не завершиться. Ініціативна група вже підготувала й подала документи до селищної ради, щоб Станіславу Гуменюку присвоїли звання почесного громадянина Чоповицької громади.
Крім того, у Чоповицькому ліцеї планують провести конкурс читців української поезії. Ідея безпосередньо пов’язана зі справою, якій Станіслав приділяв багато років: він популяризував українських поетів, клав їхні тексти на музику й доносив ці сенси до людей.
«Ми запланували ще кілька речей до його ювілею. Подали документи на присвоєння Станіславу звання почесного громадянина Чоповицької громади. А ще хочемо провести у ліцеї конкурс читців української поезії — бо саме українських поетів він пропагував через музику і свою творчість»,— каже Сергій Прокопенко.
Для багатьох у Чоповичах Станіслав Гуменюк залишився не лише воїном. Його пам’ятають як людину, яка вміла поєднувати боротьбу, мистецтво, любов до природи й абсолютну небайдужість до України.
Читайте по темі:Воїн, який залишив сліди у серцях: історія загиблого Станіслава Гуменюка. ФОТО, ВІДЕО
Авторизуйтеся, щоб залишити коментар