Європейські країни продовжують активно інвестувати в розвиток власного виробництва електромобілів, вкладаючи понад 200 мільярдів євро у цю галузь. Ці зусилля спрямовані на забезпечення незалежності від імпортних постачань та зменшення впливу змін клімату через скорочення викидів CO2. Згідно з інформацією, значна частина інвестицій буде використана для модернізації існуючих заводів і будівництва нових підприємств, здатних випускати акумулятори та електричні транспортні зас
Країни Європейської економічної зони та Швейцарія спрямували майже 200 млрд євро на розвиток галузі електромобілів. Головна мета цих вкладень — розбудова власної інфраструктури та боротьба з домінуванням Китаю на ринку акумуляторів.
Про це повідомляєDelo.uaз посиланням наReuters.
За даними Міжнародного енергетичного агентства, Китай досі контролює понад 80% світового виробництва батарей. Зараз Європа здатна самостійно забезпечити акумуляторами лише кожен третій електромобіль, що продається всередині регіону, тому розвиток власного ланцюжка постачання став пріоритетом.
Європейські країни розподілили кошти між кількома ключовими напрямками:
Майже чверть усіх інвестицій регіону припадає на Німеччину. Також значні кошти вкладають Франція, Іспанія та країни Центральної та Східної Європи. Очікується, що повна реалізація всіх анонсованих проєктів дозволить створити до 450 000 робочих місць у галузі.
Попри масштабні витрати, шлях до повної електрифікації не є простим. Під тиском автовиробників Єврокомісія наприкінці минулого року була змушена пом’якшити плани щодо заборони нових авто з двигунами внутрішнього згоряння з 2035 року. Ряд країн, включаючи Німеччину та Італію, офіційно виступили проти жорстких екологічних рамок, хоча саме ці регіони є головними отримувачами інвестицій у виробництво електрокарів.
Нагадаємо,новий стратегічний план Китаю на п’ять років несе ризики для європейського автопрому. Представлений у березні 2026 року план Пекіна передбачає перехід від простого копіювання до випуску найсучасніших високотехнологічних автомобілів та роботів. Це ставить під загрозу прибутки європейських заводів і змушує Європу терміново зміцнювати власну незалежність у критичних технологіях.