Згідно з недавнім аналізом видання The Economist, Україна перебуває на переломному етапі у війні проти Росії, де ініціатива поступово переходить до української сторони. Автори статті підкреслюють значний прогрес Збройних сил України, який став можливим завдяки не лише мужності військових, а й підтримці міжнародної спільноти. Успішні контрнаступальні дії свідчать про те, що українські сили здатні не тільки захищатися, але й активно відвойовувати контроль над територіями. Видання зазначає важливість
Цьогорічний парад до Дня перемоги в Москві 9 травня не мав нічого тріумфального. Уперше за два десятиліття танки та інша військова техніка не гуркотіли Червоною площею на честь ролі Радянського Союзу у перемозі над нацистською Німеччиною.
Про це заявив сер Лоуренс Фрідман, почесний професор військових досліджень у Королівському коледжі Лондона,пишеThe Economist.
Російська влада визнала надто великим ризиком зосередження бронетехніки та ракетних установок у прилеглих районах – вони стали б надто привабливою ціллю для дедалі ефективніших українських дронів.
Напередодні параду в Москві та Санкт-Петербурзі з міркувань безпеки відключили мобільний інтернет. Значну кількість систем ППО перекинули з віддалених регіонів країни.
Поглиблюючи приниження, президент УкраїниВолодимир Зеленський видав указ,яким “дозволив” проведення параду в Росії, заявивши, що Україна не атакуватиме Червону площу.
Це сталося невдовзі після того, як Україна та Росія погодили триденне припинення вогню за посередництва США, хоча вже до 10 травня обидві сторони звинувачували одна одну в його порушенні.
Президент Росії Володимир Путін після параду заявив, що, на його думку, війна “наближається до завершення”.
Символічне значення ослабленого параду важко переоцінити. День, який мав уособлювати військову міць путінської Росії, натомість продемонстрував її вразливість і слабкість.
Принаймні в цьому він точно відобразив невдачі Росії на полі бою та її страх перед зростаючою ефективністю українських ударів великої дальності.
– Уперше майже за три роки ініціатива у війні, схоже, перейшла на бік України. Переживши важку зиму, коли її міста та енергетична інфраструктура майже щоночі зазнавали масованих атак російських дронів і ракет, Україна тепер переламує хід подій. Вона дедалі більше підвищує ціну війни для Росії майже за всіма показниками, – зазначив Лоуренс Фрідман.
Не лише очікуваний весняний наступ Росії виявився провальним. У квітні російські війська вперше з серпня 2024 року зазнали чистої втрати території (тоді Україна захопила території в Курській області Росії).
Інститут вивчення війни (ISW), аналітичний центр у Вашингтоні, нещодавно перелічив чинники, що сприяли успіхам України: контратаки на землі та удари середньої дальності українських сил; припинення незаконного використання Росією терміналів Starlink в Україні; а також параноїдальне обмеження Кремлем роботи месенджера Telegram у самій Росії.
За нашими підрахунками, заснованими на картах ISW, Росія втратила контроль над 113 квадратними кілометрами за останні 30 днів.
– Загалом це виглядає як переломний момент у війні, – каже сер Фрідман.
Втрати особового складу, які становлять 35 тис. на місяць, перевищують темпи, з якими Росія здатна набирати поповнення.
І за сухими цифрами (майже 1,4 млн загиблих і тяжко поранених від початку російського вторгнення) стоїть ще похмуріша нова тенденція. До минулого року співвідношення загиблих до поранених серед російських солдатів могло становити від 1:2 до 1:3 – поганий показник за сучасними стандартами, але приблизно відповідний попереднім конфліктам.
У березні Зеленський заявив, що Росія має майже двох загиблих солдатів на кожного пораненого.
– Стійкість і фаталізм російських солдатів, мабуть, уже вичерпуються, – каже сер Лоуренс.
Схоже, співвідношення загиблих до поранених зростає через те, що так багато втрат (до 80%) тепер спричиняють так звані FPV-дрони.
Оснащені вибухівкою, ці дрони вистежують ворожих солдатів і унеможливлюють медичну евакуацію, яка й без того ніколи не була високим пріоритетом для росіян.
– Вони просто залишають своїх поранених на полі бою, — каже Сет Джонс, провідний військовий аналітик Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні.
Російські солдати скаржаться, що нові українські автономні дрони нечутні, доки не починають пікірувати.
Вони використовують штучний інтелект і керуються через волоконно-оптичні кабелі, щоб обходити засоби радіоелектронної боротьби.
Олексій Чадаєв, директор центру розробки та тестування дронів у російському Новгороді, 7 квітня написав, що Росія за останні шість місяців “втратила лідерство” на користь України та має труднощі з переміщенням підрозділів поблизу фронту.
– У нас величезні проблеми з логістикою останньої милі. До 90% наших втрат (серед команд дронів, –Ред.) зараз припадає саме на це, – сказав він.
Росія була змушена обмежити розміри колон у Донецькій області, щоб їх було важче виявити. Разом дозволяють рухатися лише двом вантажівкам.
Зона ураження дронів шириною близько 20 км між лініями фронту дедалі більше поширюється вглиб російського тилу, вважає сер Лоуренс.
Це сильніше впливає на російські операції, ніж на українські, оскільки саме росіяни намагаються наступати. Для України значно ефективніше знищувати інфраструктуру, що підтримує наступ, ніж убивати невелику кількість військових, які тепер очолюють атаки.
Українці стикаються з подібними проблемами в насиченій дронами зоні ураження, але вони значно більше цінують життя своїх солдатів, тому активніше використовують безпілотні наземні апарати (UGV) для евакуації та доставки постачання поблизу фронту.
І в більшості місць вони не намагаються наступати. Далі від лінії фронту Росія зазнає дедалі більших втрат від українських дронів середньої дальності (з радіусом дії від 50 до 300 км).
Зеленський нещодавно заявив, що закупівля таких систем цього року вже у п’ять разів перевищує весь обсяг 2025 року. Цілями є склади боєприпасів, склади дронів, командні пункти, пускові установки зенітних ракет, радари та місця зосередження бронетехніки й військ.
До невдач на полі бою додається зростання масштабів, дальності та інтенсивності українських ударів углиб території Росії.
У березні Україна вперше перевершила Росію за кількістю запусків далекобійних дронів. Економічні та військові об’єкти майже за 2 тис. кілометрів від українського кордону регулярно зазнають ударів. Це означає, що 70% населення Росії опинилося в зоні досяжності українських дронів.
– Ці атаки завдали Росії психологічної шкоди, – каже Джонс.
25 квітня внаслідок удару по аеродрому Шагол у південній частині Уралу були пошкоджені чотири найкращі бойові літаки Росії.
На початку травня загорілися нафтопереробний завод і насосна станція в Пермі на Уралі. Нафтова інфраструктура в кількох регіонах і експортні нафтові хаби дедалі частіше стають цілями атак.
У квітні атаки на порти та нафтопереробні заводи змусили Росію скоротити видобуток нафти на 400 тис. барелів на день, повідомляє Reuters.
29 квітня Зеленський заявив, що внутрішні російські звіти свідчать про роботу портів Новоросійськ і Усть-Луга відповідно на 38% і 43% нижче потужності.
Водночас загальний експорт російської нафти у квітні скоротився лише на 7%, а доходи майже подвоїлися завдяки війні Ірану.
Масштаби Росії та системна багатомісячна українська кампанія з ослаблення її систем ППО роблять захист навіть цінних об’єктів майже неможливим.
– Вони не можуть захищатися від атак дронів за допомогою зональної оборони, — каже Джонс. І в них немає точкової оборони в багатьох місцях, де вона потрібна.
Тоді як Україна розробила кілька типів дронів-перехоплювачів, які тепер збивають близько 95% російських ударних дронів типу Shahed, Росія повільно створює власні аналоги.
Ключове питання полягає в тому, чи свідчать різні невдачі Росії – на полі бою або через знищення економічної інфраструктури – про те, що можливості Путіна в Україні звужуються.
Лоуренс каже, що багато залежить від найближчих кількох місяців, і зокрема від того, чи зможе Росія протидіяти українським досягненням у сфері дронів.
Інше занепокоєння полягає в тому, чи не накопичує Росія сили для великого літнього наступу.
– Реальність така, що вони мають труднощі на фронті, і для них мало що складається вдало, – каже він.
Джонс погоджується: Важко зрозуміти, як ситуація може покращитися для Росії.