На Донеччині триває напружена ситуація, де цивільні особи стають мішенню для обстрілів з боку російських військових. В умовах війни, коли кожен день може стати останнім, волонтери та медики "Білих Янголів" ризикують своїм життям, щоб рятувати людей у найнебезпечніших районах. Ця організація активно працює на передовій, забезпечуючи евакуацію поранених і тих, хто опинився в пастці через бойові дії. Нещодавно члени команди розповіли про випад
На Донеччині евакуаційні екіпажі «Білий Янгол» змушені виводити людей пішки через постійні удари FPV-дронів. Підрозділ здійснює евакуацію цивільних, доставку гуманітарної допомоги та вивезення тіл загиблих у населених пунктах, де через постійні обстріли та активність FPV-дронів перебування на відкритій місцевості стало смертельно небезпечним.Росіяни атакують навіть людей на велосипедах і цивільні автомобілі, а в окремих випадках евакуаційні групи змушені пішки проводити людей посадками до безпечних точок. Про це в ефірі Армія FM заявив речник Національної поліції України у Донецькій області Павло Дяченко.
— Павле, розкажіть детальніше про функції підрозділу «Білий Янгол». Це ж не тільки про евакуацію?
— Евакуація — це складова, найголовніша допомога цивільним, які перебувають на лінії фронту та не можуть самостійно виїхати. З початком повномасштабного вторгнення прифронтові населені пункти просто знищувалися, тому виникла необхідність створення таких груп. На даний час це офіційний підрозділ у структурі Головного управління Нацполіції в Донецькій області. Наші функції: евакуація цивільних, гуманітарна допомога, евакуація тіл загиблих — багато невластивих для поліції функцій, які раніше були.
— Як змінилася евакуація з початку великої війни і яка динаміка зараз?
— Війна модернізувалась, особливо через дронову складову. Якщо раніше ми мали час на перебування в населеному пункті, могли банально погрузити речі в транспорт, то зараз це неможливо. Присутність ударних FPV-дронів не дає змоги перебувати на відкритій ділянці тривалий час. Бувають випадки, що заїжджаючи в прифронтовий пункт, ми ховаємо автівку, і робота з оповіщення населення проходить пішки.
— Від чого залежить бажання людей виїхати?
— Евакуаційний процес збільшується, коли росіяни починають активно наносити удари. Раніше це була артилерія та міномети, а зараз вони активно використовують керовані авіабомби (КАБи). Це дуже страшний, потужний вид озброєння, який несе суттєву руйнацію житлового фонду. Коли росіяни почали закидати Торецьк КАБами, ми проводили масштабну спецоперацію — бувало таке, що за добу евакуйовували по 200, 250, 300 осіб. Процес не припинявся навіть вночі.
— Які населені пункти на сьогодні залишаються найскладнішими для роботи?
— Це Добропілля, Миколаївка, Дружківка, місто Костянтинівка. Майже неможливо фізично туди потрапити на транспортному засобі, бо росіяни б’ють по всьому, навіть цивільний автотранспорт. Коли люди намагаються врятуватись на власних автівках з Костянтинівки, по них гатять. Навіть піший вихід дуже небезпечний. Нещодавно двоє людей їхали на велосипедах, і росіяни, хизуючись, вдарили по них FPV-дроном. Вони це навіть у соцмережі виставляють.
— Чи використовують «Білі Янголи» наземні роботизовані комплекси для евакуації?
— Плануємо такі моменти застосовувати, але потрібно розуміти, що це відповідальність за життя людини. Зараз ми активно проводимо наради, вивчаємо цей процес. У деяких випадках, де немає можливості фізично потрапити, такі моменти можливі.
— Як вдається переконувати людей, які відмовляються виїжджати?
— Найважче з категорією людей похилого віку, які кажуть: «Це моє місто, я тут народився, я тут помру». Є й такі, що чекають на «російський мир», хоча відкрито в очі цього не кажуть. Ми використовуємо дієвий механізм: просимо родичів записати відеозвернення на телефон. Коли людина бачить емоційне благання доньки чи брата, яких не бачила пів року, це працює.
— Чи займаєтесь ви примусовою евакуацією дітей?
— Там, де підходить лінія фронту, приймається комплексне рішення щодо обов'язкової евакуації родин із дітьми. Зараз процес активний, батьки здебільшого дослухаються. Але є випадки, коли вже евакуйовані родини якимись тропками повертаються назад. Навіщо — у мене логіки не вистачає. Мотивують це тим, що треба «провідати бабусю» або «подивитись, чи ціла хата».
— Ви згадували про випадки, коли люди намагалися вийти на окуповану сторону. Що відомо про це?
— Був випадок на Покровському напрямку: прилетів дрон, поранив дитину. Мати з вітчимом не придумали нічого кращого, як сісти на велосипеди та їхати в напрямку окупованих територій. Прилетів ще один дрон — загинув чоловік і загинула дитина. Жінка потім плаче на російських ресурсах, але не може поставити собі питання, чому вони там сиділи. Таких випадків небагато, це мінімальний відсоток.
— Чи проходять екіпажі спеціальну психологічну підготовку?
— Так, проходили потужні тренінги, домедичну та тактичну допомогу від міжнародних інструкторів. Але зараз кожен наш поліцейський уже сам є психологом. Фахівці іноді не розуміють специфіки спілкування з людьми, які живуть в умовах апокаліпсису, під постійними розривами КАБів у підвалах. Наш досвід уже переймають колеги з Харківщини та Сумщини.
— Чи підтримуєте ви зв'язок із тими, кого врятували?
— Дуже багато хто підтримує. Коли зустрічаєшся з евакуйованими родинами на свята і бачиш посмішки дітей — це неймовірний фідбек. Найцінніше в цій війні — життя. Коли бачиш, що людина живе, це надихає кожного нашого поліцейського робити свою роботу знов і знов.