Збірна України з хокею досягла значного успіху, пробившись до елітного дивізіону чемпіонату світу. Цей тріумф став результатом наполегливої роботи команди та тренерського штабу, які змогли об'єднати талановитих гравців і створити ефективну стратегію на міжнародній арені. Виступаючи в груповому турнірі, українські хокеїсти продемонстрували відмінну гру, здобуваючи перемоги над суперниками завдяки командному духу та індивідуальним здібностям. Ключовими
Завершився чемпіонат світу з хокею у Дивізіоні 1A. Збірна України досить несподівано посіла друге місцеі вперше з 2007 року гратиме в елітному дивізіоні ЧС.
Знову здивували. Але інакше
Рік тому до старту чемпіонату світу у багатьох були очікування, що збірна України справді одразу боротиметься за вихід до елітного дивізіону. Команда це підтвердила, але здивувала поразкою від Японії, коли супернику нічого не потрібно, а нам вистачило б нічиєї в основний час.
На цей раз очікування були, навпаки, на низькому рівні. Виліт у дивізіон Казахстану і Франції одразу робив їх фаворитами, а наявність господарів поляків, незручних японців і міцних литовців серйозно ставили під сумнів шанси завершити турнір у топ-2. І все ж не без везіння, але збірна України повернулася в еліту ЧС.
Видно, що команда досягла прогресу в порівнянні з минулим роком. Зуміли поправити гру в більшості і закинути одразу п'ять шайб у чисельній перевазі, тоді як рік тому таких голів не було взагалі. На цьому ЧС по п'ять шайб у більшості закинули лише українці і поляки.
Очевидно, вплинула форма капітана Ігоря Мережка. На ЧС-2025 він був немов іншим гравцем – без емоцій, без ініціативи і свого звичного рівня. Тут Мережко показав, чому грає у сильному європейському чемпіонаті і є лідером збірної. Три шайби, три в більшості, п'ять очок і звання найкращого захисника турніру.
Класний турнір провів Данило Трахт, який став найкращим бомбардиром ЧС з 4 голами і 4 результативними передачами. 23-річний гравець виступає у Фінляндії, і нехай в оренді провів сезон не в елітному дивізіоні, але це все одно хороший рівень.
Порадував Олексій Ворона, який зробив шість асистів, зокрема ключову результативну передачу на Трахта у матчі з Францією. Гравець традиційно добре відпрацював в обороні і був важливим елементом більшості, вміло закриваючи воротаря.
Стабільним першим номером став Богдан Дяченко. Рік тому всім було цікаво, як себе покаже наймолодший воротар в історії збірної Олександр Левшин, проте зараз Дяченко провів усі матчі без замін. Для української команди це не надто характерно: на більшості великих турнірів регулярно виникало питання з першим номером і нестабільністю протягом матчів. На цей раз Богдан продемонстрував клас, а помилки не стали летальними. У всіх матчах, окрім Литви і Польщі, суперники нас значно перекидали, проте Дяченко завершив турнір з показником 92,3% відбитих кидків.
Великою темою збірної України завжди була кількість порушень. На ЧС-2026 зібрали 16 хвилин штрафу, що призвело лише до однієї пропущеної шайби у меншості. І важливими є не лише шайби, а і сам факт мінімальної кількості штрафних хвилин, що дозволяє не витрачати сили на стомлюючу нейтралізацію більшості у суперників.
Все могло бути ще краще, якби свій виступ минулого ЧС повторили форварди Денискін, Захаров і Бородай. Тоді вони були найкращою ланкою всього турніру, а цього разу на трьох набрали лише два пункти. Добре, що Трахт, Ворона і Пересунько зуміли перекрити цю невдачу.
Головною проблемою слід назвати індивідуальні помилки. Їх було дуже багато, особливо у матчі з Казахстаном. Досить сильний суперник, трохи вищі швидкості – і вилазять неточності, коли наші гравці у простій ситуації у своїй зоні віддають шайбу супернику або падають на синій лінії. У матчі з Японією був момент, коли ледь самі собі не закинули під кінець третього періоду. В еліті таких помилок, напевно, буде ще більше.
Складно це виправити, якщо так багато гравців залишиться у нашому слабкому чемпіонаті. Хотілося б бачити Ратушного, Ляльку, Матусевича, Захарова, Бородая та інших у нормальних європейських чемпіонатах. Навіть другий дивізіон Польщі чи чемпіонат Угорщини кращі, ніж нинішня українська ліга на 4-5 команд.
«Так ми там усім програємо і вилетимо назад»
У коментарях, окрім радості вболівальників, було багато повідомлень, мовляв, в еліті «українці розгромно програють усі матчі і з тріском вилетять назад».
Цілком імовірно, що так і станеться. З тим самим Казахстаном ми, очевидно, будемо в різних групах, а без цього залишається мало суперників, з ким реально можна розраховувати на очки. Однак це зараз не має значення. Важливо, що молода команда отримає великий досвід на такому турнірі. І справа навіть не в матчах проти класних опонентів.
Багато гравців рік тому зазначали, що ЧС у Дивізіоні 1A і проводиться набагато якісніше та серйозніше, ніж у Дивізіоні 1B. Зовсім інший підхід і рівень організації, і можна уявити, як українським хокеїстам буде класно відчути себе на чемпіонаті світу в елітному дивізіоні у Німеччині. Великі арени, багато вболівальників і уваги до матчів. Гравці заслужили це спробувати, нехай навіть є висока ймовірність вильоту назад з розгромними поразками.
Поляки нещодавно залітали в еліту, потім одразу вилетіли і зараз були близькі до повернення. Нічого страшного в цьому немає, а ось для гравців і вболівальників це буде новий досвід.
Цікаво, що статусніша футбольна збірна України не зіграє на чемпіонатах світу вже мінімум 24 роки, а ось хокейна зуміла раніше перервати смугу невдач. Хоча здавалося б: де у країні футбол, а де – хокей.