Бойові медики на передовій в Україні стикаються з численними викликами, серед яких особливо критичним є забезпечення швидкого доступу до наркотичних знеболювальних засобів. За словами одного з бойових медиків, така можливість може суттєво прискорити процес порятунку життів поранених бійців. Наразі ситуація на фронті вимагає оперативності у прийнятті рішень та дій, адже кожна секунда може стати вирішальною. Медик зазначає, що відсутність належного забезпечення медикаментами прямо впливає на ефективність ліку
Кабінет міністрів Україниухваливрішення, яке спрощує використання наркотичних лікарських засобів у бойових умовах. Йдеться про відмову від частини цивільних норм, які раніше поширювалися і на військову медицину. Це дозволить уникнути низки процедурних бар’єрів та пришвидшить допомогу пораненим. Про це в ефірі Радіо Хартія розповів командир медичної роти 30 окремої механізованої бригади Олег Довгань.
За словами Олега Довганя, раніше обіг наркотичних лікарських засобів регулювався нормами мирного часу, що не враховували реалій повномасштабної війни.
«Було дуже багато вимог, починаючи з адреси та кольору автомобіля, в якому має використовуватися препарат. Було багато бюрократичних моментів, які стосувалися статичної, а не динамічної історії – такої, як війна. Це нас обмежувало», – говорить Довгань.
Нові зміни дозволяють Міноборони самостійно визначати порядок забезпечення, перевезення, зберігання, використання та списання наркотичних лікарських засобів у війську. Це має зменшити адміністративне навантаження і спростити сам механізм застосування препаратів у критичних ситуаціях.
«Вже прописано, що це буде просто запис у первинній медичній документації. Тобто ми опускаємо всі ці бюрократичні моменти, що використовуються в цивільному житті. Це зітре всі кордони та межі, які колись нас збивали у використанні тих чи інших наркотичних лікарських засобів», – каже Довгань.
Нововведення спростить роботу широкому колу військового медичного персоналу, адже наркотичні знеболювальні препарати використовуються на всіх етапах – від першої допомоги на полі бою до роботи хірургічних підрозділів.
«Там, де є підготовлений і навчений медичний персонал, у функціональні обов’язки якого входить використання цих засобів, вони застосовуються. Це починається з найранніших етапів — уже на рівні бойового медика», – говорить Довгань.
За час війни підхід до індивідуальних аптечок військових зазнав змін. У 2014 році на початку бойових дій військові мали доступ до опіатів і могли використовувати їх самостійно. Це було продовженням радянської практики – із так званими «протишоковими» ін’єкціями, що сприймалися як універсальний засіб у разі поранення.
«На початку війни була така практика: використовували препарат «Налбуфін» у шприцах. Неконтрольоване використання таких засобів нерідко призводило до дуже негативних наслідків», – говорить Довгань.
Тому підхід до самодопомоги військових змінили – від опіоїдних ін’єкцій відмовилися, залишивши лише базові таблетовані препарати.
«Наразі будь-яких ін’єкційних форм для самодопомоги у військовослужбовців не існує. Є лише pill-pack, у який входить антибіотик, знеболюючий і протизапальний препарат», – каже Довгань.
За словами Довганя, система бойової медицини в Україні за роки війни трансформувалася кардинально – від базових рішень до складних багаторівневих підходів.
«Якщо б мені 12 років тому сказали, що ми матимемо сьогодні, я б, мабуть, не повірив. Війна – це дуже динамічний і водночас технологічний процес. І варто визнати, що медична служба в ньому не пасе задніх – у багатьох моментах вона навіть працює на випередження», – говорить Довгань.
Одним із прикладів стали стабілізаційні пункти, які значно розширили свої функції.
«Стабілізаційний пункт пройшов шлях від місця мінімальних втручань до місця, де використовуються всі сучасні методи діагностики, включаючи УЗД і рентгенологічне обстеження, де вже на ранніх етапах проводиться гемотрансфузія – усе заради того, аби повноцінно надавати допомогу нашим захисникам», – каже Довгань.
Втім, зміна характеру бойових дій змушує переглядати і цю модель. Через розширення зони ураження акцент поступово зміщується на швидку евакуацію та більш віддалені рівні допомоги.
«Зараз ця історія змінюється на швидкі кейсеваки, медеваки і перехід на наступний рівень – передові хірургічні групи», – говорить Довгань.
За словами Довганя, досвід української бойової медицини, здобутий в реальних умовах війни, вже впливає на формування міжнародних стандартів.
«Ми фактично переписали всі моделі надання медичної допомоги. І коли зараз читаєш нові протоколи НАТО, розумієш — це наш досвід, який просто перенесли в ці документи. Але головне тут не авторство, а те, що цей досвід працює і рятує життя», – сказав Олег Довгань.