У Луцьку живе чоботар, який став прикладом стійкості та сили волі. Його історія вражає: 18 років боротьби з залежністю, яка забрала багато сил і часу, але не змогла зламати його дух. Цей чоловік пройшов через численні випробування — від втрати близьких до глибокої депресії. Проте він знайшов у собі сили встати на шлях відновлення. Завдяки підтримці родини та друзів йому вдалося знайти новий сенс життя. Чоботар почав займатися своєю професією з новою прист
Чоботар тримає у руках обкладинку на Біблію, яку він робить вручну.
Своєю історією майстер Олександр Ясельський хоче показати, що навіть після важкої залежності життя можна змінити
Олександр Ясельський з Луцька 13 років працює чоботарем у невеликій майстерні. За плечима у чоловіка — 18 років ін’єкційної залежності. Зараз має дружину, роботу та хобі, а також майструє оригінальні вироби зі шкіри.
Суспільномучоловік розповів про свій життєвий шлях і як опинився у професії.
Ремонтує взуття Олександр Ясельський в підвалі в центрі Луцька. На полицях — десятки пар у черзі, на столі — нитки, клей і шкіра. Каже: найбільше любить складні ремонти — ті, від яких відмовилися інші майстри.
«В мене є такий пунктик, мене дружина за це сварить. Приходять клієнти і кажуть, що в інших майстернях не захотіли братися. Складні ремонти мене чіпляють і я не можу відказати, і ремонтую цю пару», — розповідає чоловік.
Олександр зізнається: професії чоботаря ніде не вчився.
«В мене хороші вчителі були, самоучки. І я самоучка. Я не закінчував нічого, ніяких училищ. Показали раз, другий. Головне побачити, один раз зробити виріб. А дальше практика», — каже майстер.
«Я той, хто мав померти»
У майстерні чоловік працює з 2013 року. До цього намагався стати різьбярем по дереву, але через наркотичну залежність залишив навчання. Чоловік пригадує: тоді навіть не уявляв, що зможе працювати.
«Моя залежність не давала мені можливості працювати. Мені з самого малку моєї залежності сказали, що робота і наркотики — несумісні», — говорить лучанин.
За плечима Олександра — 18 років ін’єкційної залежності. Чоловік переконаний: змінити життя можливо, якщо людина сама цього хоче.
«Якщо в серці є бажання змінити і прикласти до цього зусилля, то вихід є. Я цьому живий приклад. Я той, хто мав ще померти у 2000-х роках», — говорить Олександр.
Після звільнення від залежності у 2013 році поруч опинилися люди, які допомогли опанувати нове ремесло.
«Тоді близькі людини чотири вокруг мене мали дотичність до цієї професії: чоботар, сапожник, ремонт взуття. Вони одразу мене огорнули такою увагою і сказали: «Якщо ти хочеш, отримуєш і знання і таку професію», — пригадує лучанин.
Серед улюблених процесів у роботі — ручне прошивання. Для роботи майстер використовує нитки десятків кольорів.
«У кожного майстра є щось любиме і нелюбиме. Я не люблю підклейки. Стараюся все прошивати, — каже чоботар. — Маю нитки різних кольорів. 10 років тому тільки були коричневі, чорні та білі. Зараз багато відтінків є, можна примхливим клієнтам догодити».
Швидкий ремонт, додає, не його формат. Зізнається: може прошивати взуття годинами.
«Прошиваючи і снідаю, і обідаю. І отак проходить робота, — говорить майстер. — Раніше в мене були шкіряні напальчники. Купляю ізоленту і на кожен день перематую. Бо від клеїв і хімії руки пересихають і тріскаються, ріжуться пальці».
Черги на кілька тижнів
За словами Олександра Ясельського, у Луцьку частина майстерень із ремонту взуття позакривалися, тому замовлень вистачає.
«Зі всього міста люди їдуть і багатий наплив. І не завжди, на жаль, вдається вчасно зробити замовлення, — каже чоботар. — То в мене поток і на неділю-дві черга стоїть».
Після роботи Олександр займається виробами зі шкіри. Каже: це радше хобі, ніж професія. Одне з останніх замовлень — обкладинка для старої Біблії. Жодного разу майстер не повторює свої роботи.
«Я вже отримав свою мрію»
Чоботар зізнається: головне у своєму житті він уже має.
«Про що я мріяв? Я вже, чесно кажучи, свою мрію отримав. В мене любляча, хороша дружина. В мене дім. Я роблю речі своїми руками, заробляю на хліб цим і це дуже добре», — каже чоловік.
Своєю історією майстер хоче показати: навіть після важкої залежності життя можна змінити. Бо завжди є надія і коли є бажання в серці.
Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналуВолинь ЗМІ
Читайте також:Колумбієць, який добровільно воював за Україну, хоче залишитися жити на Волині.