Війна в Україні має руйнівний вплив не лише на людей та інфраструктуру, а й на природні ресурси країни, зокрема на родючі ґрунти. Дослідження компанії Ukravit виявило значні негативні зміни у стані ґрунтів під час військових дій. Внаслідок бойових дій відбувається деградація земель, що загрожує продовольчій безпеці України. Згідно з даними дослідження, багато аграрних регіонів зазнали серйозних ушкоджень через обстріли і окупацію. Це приз
Бойові дії фактично руйнують українські ґрунти: їхні властивості змінюються, а на відновлення потрібно чимало часу та вкладених коштів. Про це свідчать дані Ukravit Institute: компанія Ukravit роками і системно досліджує вплив війни на наші екосистеми, інформуєiFarming.
Керівник сервісно-технологічного відділу Ukravit Сергій Сальніков пояснив, що від вибухів руйнується структура ґрунтів, переущільніюються нижні шари. Частина ґрунтових агрегатів фактично згоряє або розпадається на дрібніші фракції. Це серйозно пригнічує водно-повітряний режим, підвищує щільність ґрунту та вразливість до водної та вітрової ерозії. І деградація з часом лише посилюється.
На землях, де вели бойові дії відбуваються і значні хімічні зміни: накопичуються важкі метали (фіксується підвищення вмісту марганцю, заліза, цинку, нікелю, свинцю та міді). Втім конкретний набір і концентрація елементів відрізняються в залежності від типу озброєння, калібру боєприпасів та факту горіння військової техніки.
Через вибухи та високотемпературні процеси ґрунтова реакція зміщується в бік підлужнення: рівень pH підвищується, значення додають 0,2–1,0 од. Відбувається втрата гумусу, що критично. Так, на окремих ділянках, особливо після пожеж, вміст гумусу зменшується до 1,2%. А як відомо, саме гумус визначає родючість і буферність ґрунту.
В Ukravit зазначають, що на ґрунтах із неглибоким гумусовим горизонтом, а це характерно для північних регіонів, вибухи можуть фактично знищувати продуктивний шар, оголюючи піщані або малородючі ґрунтотворні породи, непридатні для вирощування культур. Втім потужніші ґрунти із глибоким родючим шаром мають більший запас стійкості. Ще одним вкрай негативним фактором війни є зниження мікробіологічної активності: пригнічення ґрунтової мікробіоти, що додатково гальмує природні процеси відновлення.
Там, де горіла техніка, вміст сполук фосфору може знижуватися до 40% від фонових значень, а концентрація марганцю зростає до 500% у порівнянні з фоновими показниками. Значно підвищується вміст кобальту, нікелю, свинцю та кадмію. У місцях враження авіаційними бомбами (КАБами) фіксується різке зростання вмісту кадмію та свинцю. Рівні концентрації подекуди перевищують гранично допустимі.
Порушення хімічного балансу запускає і вторинні ефекти: через надлишок одних елементів блокується засвоєння інших. Підвищений вміст заліза обмежує доступність фосфору, а надлишок міді пригнічує засвоєння цинку та заліза. Тож навіть за формальної наявності поживних елементів рослини не можуть їх ефективно використовувати. Фітотоксичність – окрема загроза. Так, через надлишок окремих елементів спостерігається пригнічення росту рослин, зміна забарвлення, зменшення біомаси, іноді фіксують мутації. За таких умов високі врожаї отримувати не вийде.
“Через стресові умови врожайність суттєво знижується: замість умовних 8–10 т/га пшениці аграрій може отримати 2–3 т/га або й менше. Водночас, за наявними спостереженнями, зернові культури з таких територій загалом відповідають нормативам щодо вмісту важких металів. Наприклад, у зерні пшениці фіксували підвищений вміст заліза та марганцю — орієнтовно у 1,5 раза порівняно з фоновими значеннями, хоча ці показники залишалися в межах допустимих норм. Однак ситуація залишається динамічною: вимоги до якості продукції, зокрема на європейських ринках, поступово посилюються, тому постійний контроль показників залишається критично важливим”, – пояснює керівник сервісно-технологічного відділу Ukravit.
В Ukravit Institute понад три роки системно досліджують вплив бойових дій на аграрні екосистеми. Найактивніше фахівці працюють у Київській, Чернігівській, Сумській, Харківській, Дніпропетровській, Херсонській та Миколаївській областях. Починалася робота як власна ініціатива компанії. Згодом до процесу долучилися аграрії. А після оприлюднення перших результатів інтерес до напрацювань компанії проявили міжнародні партнери, зокрема USAID та FAO. Розвивається співпраця з українськими науковими установами, такими як Національний університет біоресурсів і природокористування України та Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського.