В Івано-Франківську відбулася спільна молитва на вервиці, присвячена матерям та миру в Україні. Захід зібрав численних учасників, які прийшли підтримати один одного у важкий час війни та висловити вдячність матерям за їхню безмежну любов і жертви. Молитва проходила біля пам'ятника Матері Божій, що стало символічним місцем для тих, хто прагне знайти розраду і силу у спільному зверненні до Бога. Організатори заходу підкреслили важливість єдності та солідарності серед
Понад сотня івано-франківців і гостей міста долучилися до ініціативи священиків і спільноти «Матері в молитві». Її очолив єпископ-помічник Івано-Франківської архиєпархії Микола Семенишин.
«Саме біля катедрального собору, ротонди Матері Божої, відбувається наша молитва, на яку запрошуємо усіх матерів спільноти, — розповіла РІСУ координаторка спільноти «Матері в молитві» в Івано-Франківській архиєпархії Тетяна Мазур. — Випрошуємо миру, доброї долі для дітей, благословення, захисту для родин, особливо, воїнів, бо дуже за них хвилюємося. Серед матерів спільноти є дуже багато тих, у кого сини та доньки боронять нашу землю. Тож важливо їх підтримувати, допомагати ще раз звертаючись до нашої Небесної Матері, щоб вона вступалася за нас і за добре, світле майбутнє наших дітей».
Під час розважань молільники тримали в руках оригінальну вервицю, яку виготовили спеціально для таких заходів. Одне зернятко її вагою кілька кілограмів. «Це не так важко тримати таке зернятко, бо наші турботи бувають значно важчі», — каже Тетяна Мазур.
Мама героя-воїна пані Надія поділилася просто неймовірним свідченням про те, як молитва і вервиця вберегли їй життя. Син жінки пропав безвісти на фронті, пізніше відбулося поховання хлопця.
«Якби не Богородиця, не молитва на вервиці, то мене, мабуть, не було б серед живих, — крізь сльози розповідає пані Надія. – Коли повідомили, що син пропав на фронті, я думала про самогубство. В той момент тримала в руках вервицю, а вона ніби зачепилася за якийсь цвях на балконі. І я усвідомила, що роблю. Подумала, що син може бути живий і почала молитися. Молилася всю ніч. Потім повернулася на балкон, щоб забити той цвях, за який зачепилася вервиця, а його просто не було. Отже, зрозуміла, що Богородиця врятувала мені життя, і постановила, що буду молитися щодня за тих синів, за яких нема кому молитися, хто пропав без вісти, хто в полоні. Сьогодні, в День матері, особливо відчуваю покров Богородиці, благословення».
Пані Надія провадить молитовні зустрічі і доєднує до них все нових охочих, бо, як вважає, хто бореться — той молиться, хто молиться – той бореться. Також стверджує, що хоча відбулося поховання, але сподівається що її син живий. Важливо і те, що у жінки з 2014 року на фронті і рідний брат – доброволець. Він єдина рідна для неї людина і вірить, що той обов’язково повернеться з фронту живим і неушкодженим.
До молитви на вервиці доєдналися родини декількома поколіннями. «Я багато років ходжу до храму, звертаюся до Бога, а вервиця — це той ланцюжок, який веде нас до неба, — розповідає пані Леся з Івано-Франківська. – А особливо рятує молитва матері тепер, в часі війни, і це надзвичайно важливо. Маємо молитися разом, спільно, бо Ісус казав: де двоє чи троє збираються в моє ім’я, там я є».
Донька пані Лесі, Оксана, теж щодня молиться вервицю в онлайн-групі, бо вважає, що це чи не єдиний спосіб, який залишився, щоб досягти миру. Одинадцятирічна Яна теж каже, що долучається до бабусі і мами в молитві, з ними ходить до храму.
«Бажаю, щоб ця сьогоднішня спільна молитва на вервиці скріпила нас у вірі, давала надію і щоб ми зростали в любові, любові до Бога і турботі», — звернувся після молитви до присутніх з подякою єпископ Микола Семенишин.