Ветеран, воїн, наставник: історія Олександра Стасюка з Рівненщини

Повномасштабна війна стала випробуванням для мільйонів українців. Але є ті, хто зробив свій вибір задовго до 2022 року - і не вагаючись повторив його знову. Серед них - Олександр Стасюк, який сьогодні обіймає посаду помічника начальника Головного управління з питань ветеранської політики та допомагає ветеранам адаптуватися до мирного життя.Його шлях - це історія не лише про війну, а й про відповідальність, силу духу та усвідомлений вибір.Ще у 2014 році Олександр пішов на фронт добровольцем, де стримував першу хвилю російської агресії. Після повернення до мирного життя обрав шлях освіти - викладав історію та право в українській школі в Іспанії.Здавалося б, життя поступово входило у спокійне русло. Але загроза великої війни відчувалася дедалі сильніше. «Зібрав речі - і додому. Бо з таким сусідом війна - це лише питання часу». Це рішення стало другим визначальним кроком у його житті.З початком повномасштабного вторгнення Олександр повернувся до війська. Виконував бойові завдання в складі 104 ОБрТрО.У листопаді 2024 року під час виконання бойового завдання Олександр отримав тяжке поранення внаслідок підриву на вибухонебезпечному предметі. Його врятували побратими.Він пережив сім складних операцій і нині проходить реабілітацію. «Я вижив, бо мав якісне спорядження. Не жалів грошей на броню. І добре, що поряд були ті, хто не кинув».Його слова - це не лише особистий досвід, а й важливе нагадування про значення екіпірування та бойового братерства.Сьогодні Олександр відновлюється не лише фізично, а й психологічно. Важливою частиною його життя став спорт - зокрема карате, яким він займається разом із побратимом, призером Європи. Спорт для нього - це більше, ніж тренування: «Він допомагає не лише тілу, а й духу».Водночас він уже активно працює у сфері ветеранської політики - на посаді помічника начальника Головного управління допомагає ветеранам, сприяє їхній адаптації, підтримці та поверненню до повноцінного життя після фронту.У межах своєї посади допомагає вирішувати практичні питання — від консультацій і супроводу до взаємодії з іншими структурами.Олександр не уникає складних тем. Він говорить про те, що турбує багатьох військових: байдужість частини суспільства, нерівномірність мобілізації, страх цивільних перед війною.Втім, його позиція залишається конструктивною: «Всі мають робити своє. Тил важливий не менше. І повага до військового - це теж фронт».Історія Олександра - це приклад свідомого громадянського вибору. Це історія про тих, хто не шукає легких шляхів. Про тих, хто повертається, коли найважче. І про тих, хто навіть після поранень і випробувань продовжує бути корисним для країни. Бачити меншеПро це повідомляють в головному управлінні ДСНС у Рівненській областіЧитайте також:Маму загиблого героя з Костополя нагороджено Хрестом громадянських заслуг

Повномасштабна війна стала випробуванням для мільйонів українців. Але є ті, хто зробив свій вибір задовго до 2022 року - і не вагаючись повторив його знову. Серед них - Олександр Стасюк, який сьогодні обіймає посаду помічника начальника Головного управління з питань ветеранської політики та допомагає ветеранам адаптуватися до мирного життя.Його шлях - це історія не лише про війну, а й про відповідальність, силу духу та усвідомлений вибір.Ще у 2014 році Олександр пішов на фронт добровольцем, де стримував першу хвилю російської агресії. Після повернення до мирного життя обрав шлях освіти - викладав історію та право в українській школі в Іспанії.Здавалося б, життя поступово входило у спокійне русло. Але загроза великої війни відчувалася дедалі сильніше. «Зібрав речі - і додому. Бо з таким сусідом війна - це лише питання часу». Це рішення стало другим визначальним кроком у його житті.З початком повномасштабного вторгнення Олександр повернувся до війська. Виконував бойові завдання в складі 104 ОБрТрО.У листопаді 2024 року під час виконання бойового завдання Олександр отримав тяжке поранення внаслідок підриву на вибухонебезпечному предметі. Його врятували побратими.Він пережив сім складних операцій і нині проходить реабілітацію. «Я вижив, бо мав якісне спорядження. Не жалів грошей на броню. І добре, що поряд були ті, хто не кинув».Його слова - це не лише особистий досвід, а й важливе нагадування про значення екіпірування та бойового братерства.Сьогодні Олександр відновлюється не лише фізично, а й психологічно. Важливою частиною його життя став спорт - зокрема карате, яким він займається разом із побратимом, призером Європи. Спорт для нього - це більше, ніж тренування: «Він допомагає не лише тілу, а й духу».Водночас він уже активно працює у сфері ветеранської політики - на посаді помічника начальника Головного управління допомагає ветеранам, сприяє їхній адаптації, підтримці та поверненню до повноцінного життя після фронту.У межах своєї посади допомагає вирішувати практичні питання — від консультацій і супроводу до взаємодії з іншими структурами.

Олександр не уникає складних тем. Він говорить про те, що турбує багатьох військових: байдужість частини суспільства, нерівномірність мобілізації, страх цивільних перед війною.Втім, його позиція залишається конструктивною: «Всі мають робити своє. Тил важливий не менше. І повага до військового - це теж фронт».

Історія Олександра - це приклад свідомого громадянського вибору. Це історія про тих, хто не шукає легких шляхів. Про тих, хто повертається, коли найважче. І про тих, хто навіть після поранень і випробувань продовжує бути корисним для країни. Бачити менше

Про це повідомляють в головному управлінні ДСНС у Рівненській області

Читайте також:Маму загиблого героя з Костополя нагороджено Хрестом громадянських заслуг

Ми прагнемо ділитися з Вами ще більшою кількістю новин та цікавих матеріалів. Будемо раді бачити та спілкуватися з Вами на наших сторінках у

Працюємо для Вас! Оперативно, правдиво, з любов’ю!

Дякуємо за довіру! Нам цінний зв’язок з Вами!