Наомі Осака: “Мені здається, ніби всі знають щось таке про гру на ґрунті, чого не знаю я”

Експерша ракетка світу Наомі Осака відповіла на запитання журналістів після розгромної перемоги над Діаною Шнайдер у третьому колі турніру WTA 1000 в Римі

– Наомі вітаємо. Ваші думки щодо сьогоднішнього матчу?– Якщо чесно, для мене все було досить просто в тому сенсі, що я намагалася грати розіграш за розіграшем. Чесно кажучи, я навіть не знала рахунку до останнього гейму. Просто намагалася зберігати концентрацію в кожному розіграші.

– Для вас це типово – не знати рахунок під час матчу?– Коли я граю справді добре – так. Не знаю, останнім часом я трохи втратила це відчуття. Іноді я занадто сильно зациклювалася саме на бажанні виграти. Думаю, це була моя найбільша помилка в останньому матчі в Мадриді проти Арини Соболенко. Зараз я більше намагаюся не засмучуватися через невдалі моменти й швидше ментально повертатися в матч.

– Останні два матчі проходили за досить важких погодних умов: дощ, вологість, повільний корт. Наскільки важливо для вашої впевненості те, що ви добре граєте на цьому покритті?– Якщо чесно, я навіть не знаю, чи можу сказати, що граю тут дуже добре. Я просто дуже хочу добре рухатися. Думаю, на ґрунті це має величезне значення – дістати ще один додатковий м’яч. Мені здається, перед Ролан Гаррос це точно допоможе мені. Але прямо зараз я не знаю, тому що ніколи раніше не проходила дуже далеко на великих ґрунтових турнірах. Сподіваюся, цього року це зміниться.

– Здається, вашою наступною суперницею буде Іга Швьонтек.– О Боже. Вибачте. Чорт (сміється).

– Ми пам’ятаємо вашматч на Ролан Гарроскілька років тому. Що ви думаєте про цей виклик?– Життя іноді буває жорстоким. Спочатку Соболенко, тепер Іга (сміється). Але, чесно кажучи, саме заради таких матчів я й виходжу на корт. Навіть якщо останнім часом результати були не на мою користь, саме такі поєдинки приносять мені найбільше задоволення. Мене дуже тішить сама думка про цю гру. Не знаю, від цього я просто усміхаюся.

– Наскільки, навіть попри результати, такі матчі додають вам упевненості?– Вони точно додають мені впевненості, тому що я думаю про ті речі, які робила неправильно, але водночас розумію, що могла грати із суперницями на рівних до певного моменту. Так, це дуже додає мені впевненості. Це показує, що мій теніс нікуди не зник. І, сподіваюся, моя фізична форма теж зараз на хорошому рівні.

– Коли ви говорите про хороше пересування на ґрунті, що саме маєте на увазі?– Під час турнірів в Індіан Веллсі та Маямі я почувалася надзвичайно скутою. Я рухалася, суперниця била по м’ячу, а я почувалася дуже «важкою» в ногах. Після цього я взяла невелику паузу, щоб попрацювати саме над рухом і фізичною формою. Для мене це означає почуватися більш легкою, різкою та постійно бути готовою до руху.

– Наскільки на ґрунті важливо залишатися вірною своїй природній грі й наскільки потрібно адаптуватися до покриття? Коли ви відчуваєте себе найкраще на ґрунті?– Якщо чесно, зараз із Томашем [Вікторовським] ми не намагаємося кардинально щось змінювати. Звісно, потрібно приймати правильні рішення, але я не думаю, що моя гра на харді настільки сильно відрізняється від гри тут. Просто на ґрунті розіграші довші. Загалом усі – ну, принаймні я – намагаються грати агресивно, але водночас розумно.

– У попередні роки ваше ставлення до ґрунтового сезону було різним: іноді ви сприймали це як цікавий виклик, а іноді – не дуже хотіли грати на цьому покритті. Як ви почуваєтеся зараз?– Думаю, зараз я приймаю цей виклик, але водночас розумію, що повинна вміти добре грати і на цьому покритті. Також це наш перший спільний ґрунтовий сезон із Томашем. Ми намагаємося все поступово зрозуміти й засвоїти, але я вже досвідчена гравчиня, тому не повинна поводитися так, ніби для мене це щось абсолютно нове. Сподіваюся, цей досвід допоможе мені проходити далі на турнірах.

– Чи сказав вам Томаш щось таке про гру на ґрунті, що справді дуже допомогло?– Так. Якщо чесно, він постійно говорить мені не ускладнювати все занадто сильно в голові. Очевидно, що я дуже добре граю на харді, і коли переходжу на інші покриття, то починаю надто багато думати. Мені здається, ніби всі знають щось таке про ґрунт, чого не знаю я. Але іноді все зводиться просто до боротьби й важких матчів. Я дивлюся на рахунки інших поєдинків, і здається, що зараз майже всі грають три сети.

– Ви говорили про стан, коли просто граєте й навіть не думаєте про рахунок. Це те, що просто приходить само, чи цьому можна навчитися?– Якщо чесно, мені довелося згадати, що колись саме так я й грала. Це кумедно, тому що цього року в Австралії я говорила з Тейлор Таунсенд. Вона сказала, що до нашого знайомства думала, ніби я робот, який просто виходить на матч і б’є себе по нозі між розіграшами. Вона сказала: “Я думала, ти якийсь сумний робот” (сміється). І тоді я згадала, що раніше в мене були дуже конкретні ритуали. Я спробувала повернути кілька з них, і це допомогло мені знову відчути свій ритм.

– Коли ви думаєте про матчі на кшталт того поєдинку проти Іги на Ролан Гаррос два роки тому – чи зберігаєте їх у пам’яті чи легко відпускаєте?– І те, й інше. Я пам’ятаю їх, але водночас і відпускаю. Теніс – неймовірний спорт. Ми граємо турніри майже щотижня. У нас постійно є можливість ставати кращими й кидати собі нові виклики. Але я також люблю згадувати той матч, тому що для мене він був своєрідною перевіркою. Здається, це був мій перший великий матч після вагітності. І те, що я змогла нав’язати боротьбу Ізі на найкращому для неї покритті, було для мене дуже важливим.

– Це дало вам відчуття, що ви знову маєте відповідний рівень?– Так.

– Саме щодо Іги чи щодо ґрунту загалом?– І того, й іншого. Здається, вона була першою топгравчинею, проти якої я зіграла після повернення. А ґрунт завжди був для мене непростим покриттям. Тому зіграти майже на рівних із найкращою тенісисткою світу на її найкращому покритті було для мене дуже важливо.

– Ви розпочали цей тижденьу Нью-Йорку на Мет Гала. Наскільки для вас важливо робити речі, які приносять щастя й допомагають поза тенісом? І чи допомагає це вашому тенісу?– Так, думаю, мені це справді допомагає. Знаю, що деякі люди так не вважають. Вони кажуть, що не варто відволікатися. Але для мене дуже важливо мати життя поза тенісом. Особливо зараз, коли в мене є донька. Я хочу пробувати нові речі, отримувати новий досвід і зрештою створити для неї щось таке, що вона одного дня зможе успадкувати. І я знаю, що це буде не теніс, тому що для цього потрібно тренуватися неймовірно важко, а гарантії стати великою тенісисткою все одно немає.

– Яке це відчуття – усвідомлювати, що ваші рішення та вчинки впливатимуть на когось у майбутньому?– Це змушує мене набагато більше думати про свої вчинки. І водночас нагадує, що ти не будеш тут вічно.

Напишіть свій коментар тут

Зберегти моє ім’я, email і сайт у цьому браузері для наступного коментаря.