В Україні запроваджено новий механізм, який дозволить закуповувати вітчизняну зброю за рахунок фінансової допомоги міжнародних партнерів. Це рішення стало можливим завдяки змінам у законодавстві, які були ухвалені для полегшення процесу забезпечення армії необхідними ресурсами в умовах триваючого військового конфлікту. Згідно з новими нормами, українські підприємства оборонного комплексу отримають змогу укладати контракти на постачання озброєння та військової техніки безпосередньо з бюджетних коштів, виділен
Новий урядовий механізм централізує закупівлі через Агенцію оборонних закупівель та впроваджує алгоритм погоджень із партнерами.
Про це йдеться у постанові Кабінету Міністрів №561, яку уряд ухвалив 1 травня 2026 року.
Документ розширює поняття міжнародної військової допомоги та дозволяє Україні закуповувати зброю вітчизняного виробництва за кошти іноземних партнерів. Відтепер до складу військової допомоги офіційно включено не лише озброєння, техніку чи боєприпаси, а йфінансові ресурси, що можуть використовуватися для закупівель товарів оборонного призначення.
Початковий Порядок, затверджений Постановою КМУ № 168 у 2024 році, фокусувався переважно на логістиці матеріальних засобів, а саме озброєння, техніки та майна. Проте довгострокові стратегії оборони вимагають залучення фінансового капіталу для виробництва та закупівлі озброєння. Нові правила дозволяють використовувати кошти в національній та іноземній валюті для фінансування оборонних закупівель, що робить систему підтримки більш гнучкою та дозволяє швидше фінансувати оборонні контракти. Водночас новий механізм передбачає складнішу систему погоджень і контролю за використанням коштів міжнародних партнерів.
Важливою зміною є перегляд визначення міжнародної військової допомоги. Якщо раніше фінансові ресурси прямо виключалися з цього поняття, то тепер вони офіційно включені до його складу. Таким чином, грошові кошти партнерів отримали статус повноцінного елемента військової допомоги.
Крім того, уряд синхронізував порядок із Законом України «Про оборонні закупівлі». Відтепер терміни «товари оборонного призначення», «роботи» та «послуги» застосовуються виключно у визначеному законодавством значенні.
Це має зменшити правову невизначеність під час укладання контрактів за кошти міжнародних партнерів та уніфікувати правила закупівель у межах оборонного сектору.
Постанова № 561 запроваджує чіткий алгоритм дій при отриманні пропозицій щодо фінансової допомоги.
Так, при надходженні пропозиції від держави-партнера Міноборони інформує Генштаб та інші заінтересовані органи про обсяги та умови фінансування.
Генштаб та центральні органи виконавчої влади подають Мінобороні переліки товарів і послуг, які необхідно закупити.
Міноборони, своєю чергою, узагальнює ці пропозиції та надсилає їх на обов’язкове погодження державі-партнеру. Це ключовий запобіжник, оскільки кожна витрачена гривня або долар мають відповідати цільовому призначенню, визначеному донором.
І лише після отримання згоди від партнера Міноборони затверджує остаточні переліки та обсяги закупівель для кожної складової сил безпеки та оборони.
Нові правила передбачають, що закупівлі за міжнародні кошти проходитимуть через Агенцію оборонних закупівель Міноборони. Таким чином, держава фактично зосереджує основні оборонні контракти в одному органі, щоб зробити процес більш контрольованим і прозорим.
Окремі винятки все ж залишили. Якщо цього вимагають умови партнерів або законодавство, закупівлі можуть проводити за іншою процедурою. Зокрема, розвідувальні структури й надалі працюватимуть окремо.
Постанова №561 також відкриває можливість купувати за донорські гроші не лише іноземне озброєння, а й українську техніку та розробки.
Для контролю за міжнародною допомогою використовуватимуть спеціальні цифрові системи обліку, зокрема програму «Коровай». Влада розраховує, що це допоможе краще відстежувати використання коштів і мінімізувати зловживання. Водночас експерти звертають увагу, що централізація закупівель та залежність від умов донорів можуть впливати на швидкість ухвалення рішень.