На Кіровоградщині суд виніс вирок власнику ритуального бюро, який вчинив злочин проти пам'яті померлої жінки. За даними слідства, чоловік скористався своєю посадою та обікрав родину покійної після її смерті. Він заволодів коштами у сумі понад 300 тисяч гривень, які мали бути використані на організацію похорону. Зловмисник не тільки зневажив етичні норми професії, а й порушив законодавство України щодо захисту прав споживачів. Судовий розгляд справ
Олександрівський районний суд Кіровоградської області виніс вирок підприємцю, який, взявши на себе обов’язок поховати самотню жінку, обікрав її банківські картки.
Про це йдеться у вироку, оприлюдненому в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
У січні 2026 року до місцевої лікарні в Олександрівці госпіталізували жінку зі статусом внутрішньо переміщеної особи (ВПО). Невдовзі вона померла від ішемічного інсульту. Оскільки родичі відмовилися займатися похованням, процедуру доручили місцевому підприємцю — власнику похоронного бюро «Вічність». Витрати на погребіння мала відшкодувати селищна рада.
Разом із тілом померлої підприємцю передали її особисті речі та три банківські картки, які він мав згодом віддати родичам або старості села.
Замість того, щоб зберегти майно померлої, власник бюро вирішив скористатися моментом. 15 лютого 2026 року, перебуваючи в офісі свого похоронного агентства, він взяв банківську картку небіжчиці та через власний POS-термінал здійснив серію транзакцій. Використовуючи функцію безконтактної оплати (NFC), яка не потребує ПІН-коду, чоловік протягом 4 хвилин провів 7 платежів на загальну суму 4 300 гривень.
Дії підприємця кваліфікували за ч. 4 ст. 185 КК України (крадіжка, вчинена в умовах воєнного стану). Під час досудового розслідування обвинувачений визнав провину, щиро покаявся та добровільно повернув викрадені кошти потерпілій стороні (родичу померлої).
Між прокурором та підсудним була укладена угода про визнання винуватості. Суд, врахувавши відсутність попередніх судимостей та позитивні характеристики чоловіка, затвердив цю угоду. 6 травня 2026 року суд постановив призначити обвинуваченому покарання у виді 5 років позбавлення волі та звільнити від реального відбування терміну, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік.