У невеликому містечку на Волині живе жінка, яка поєднує в собі дві надзвичайно важливі ролі — військовослужбовця та матері. Олена, мати п'яти дітей, вже кілька років служить на кордоні України. Її історія є прикладом сили духу і відданості не лише своїй країні, а й родині. Олена розповідає про те, як нелегко бути далеко від дому у часи війни. Кожен день вона виконує свої обов'язки на службі з максимальною відповідальністю, але думки про дітей завжди
38-річна Надія Карпук із волинського села Білин служить на українсько-білоруському кордоні.Замість звичних хатніх турбот – приготування їжі для тих, хто щодня стоїть на захисті державного рубежу. Та навіть далеко від рідних серце багатодітної мами щомиті поруч із дітьми.
Восени минулого року жінка підписала контракт із Державною прикордонною службою України. Нині вона – на посаді кухаря у підрозділі Волинського прикордонного загону, який охороняє північні рубежі країни,пишеЗахідне регіональне управління Держприкордонслужби України-Західний кордон.
Надія – мати п’ятьох дітей, яких разом із чоловікомСергіємвиховує в любові та повазі до України. Найстаршій доньціІваннінезабаром виповниться 18 років,Оксані– 16, єдиному синовіДенису– 15. Наймолодшим донечкам,ЛюбітаАнгеліні, – 12 і 10 років відповідно. Усі діти підтримали рішення мами стати прикордонницею.
Вона щодня готує їжу для прикордонників. Жінка зізнається, що швидко адаптувалася до служби, а куховарити їй зовсім неважко, адже це її покликання. До того ж вона звикла готувати на велику родину, а до вступу на службу працювала в закладах громадського харчування Ковеля.
Та за її рішенням піти служити стоїть не лише бажання бути корисною. Два роки тому війна боляче торкнулася родини – у боях за Україну загинув племінник Надії, прикордонникВіктор Штаньіз Луганського загону. Сьогодні її рідний братПавлотакож служить у Донецькому прикордонному загоні.
«Для цієї родини слова “захищати Україну” – не про пафос, а про щоденний вибір і честь. У той час, коли дехто шукає способів уникнути служби або виїхати за кордон, Надія власним прикладом доводить: бути багатодітною матір’ю і водночас служити Українському народові – почесно й гідно, а бути прикордонницею – престижно.
Найцінніші миті для неї – розмови з дітьми. Щоранку й щовечора вони спілкуються через месенджери: мама підтримує, радить, цікавиться кожною дрібницею. А у відповідь щоразу чує прості, але такі важливі слова: «Мамо, бережи себе». Та найбільше щастя для Надії – це можливість обійняти дітей особисто. Вона з теплотою згадує, як у День матері старші діти дарували їй квіти, а молодші приносили власноруч зроблені подарунки зі школи», йдеться у дописі.
Щиро вітаємо Надію та всіх українських матерів зі святом!