На Хмельниччині, серед мальовничих ландшафтів та величних скель, розташоване село, яке стає все більш популярним серед туристів. Це місце вражає не лише своєю природною красою, а й унікальною атмосферою спокою і затишку. Село оточене зеленими пагорбами та лісами, що створює неповторний пейзаж для відпочинку. Відвідувачі можуть насолоджуватися прогулянками по численних стежках та маршрутам, які ведуть до найкрасивіших куточків цього регіону
Усього 15–17 кілометрів від Кам’янця-Подільського, у мальовничій долині річки Тернава, розкинулося село Врублівці. Здавалося б, така близькість до одного з туристичних центрів не лише України, а й усієї Центрально-Східної Європи мала б зробити це село магнітом для мандрівників. Та поки що сюди доїжджають хіба що найбільш завзяті — ті, хто шукає справжні скарби поза протоптаними маршрутами.
Врублівці приголомшують краєвидами. Глибокий каньйон річки Тернава, що впадає в Дністровське водосховище, оточений скелями й залитий променями сонця — пейзаж, який не залишає байдужим. Тут хочеться зупинитись, вдихнути на повні груди та просто дивитись — довго, мовчки, із захватом,розповідаютьу ГО «Україна Інкогніта».
Окрім природних красот, Врублівці мають чим зацікавити й любителів історії. Хоча більшість археологічних пам’яток прихована під землею — це можуть бути як трипільські поселення, так і стоянки мисливців на мамутів — одна святиня у селі заслуговує на окрему увагу.
З пам’яток які можна побачити варто виокремити хіба що Покровську церкву. Перша Покровська церква тут постала ще В 30-х роках XVIII ст. Вона була дерев’яна, з трьома куполами, зведена на кошти прихожан під керівництвом колишнього місцевого уніатського священика Євстафія Тисовича. У 1821 р. вона була знищена пожежею. Тоді ж розпочалося спорудження нового храму, що здійснювалося за кошти прихожан та за підтримки поміщиці Марії Крижанівської. Церква розмістилася в новому місці, на горбі, на південно-східному краю села. Вона була освячена 1830 р. і була невеликою кам’яною, круглою однокупольною будівлею з навісом на 12 колонах із тесового каміння навколо.
У 1899 р. церкву перебудували: у круглій будівлі зробили прибудови для вівтаря і середньої частини на кошти місцевого землевласника генерала Єсаулова та прихожан. Іконостас у церкві був спочатку вимащений глиною та побілений вапном. 1842 р. був зроблений кращий іконостас, котрий, в свою чергу, 1879 р. був замінений новим.
Проте головним багатством Врублівців лишаються ландшафти. Це — справжній скарб для поціновувачів дикої природи, екотуризму, фотографії чи просто спокою. Можливо, саме важка доступність поки що береже цю місцину від масового потоку туристів. Але кожен, хто сюди потрапляє, забирає з собою спогади, які грітимуть серце ще довго.