У Прикарпатті, в обласному управлінні Державної служби з надзвичайних ситуацій, працює незвична родинна пара — мама та її донька. Ця історія не лише про професійну діяльність рятувальників, а й про те, як сімейні цінності переплітаються зі службовими обов'язками. Олена і Катерина стали прикладом того, як любов до своєї справи може поєднувати різні покоління. Олена вже багато років віддана своїй роботі у ДСНС. Вона почала свій шлях у рятувальних структурах ще
Мар’яна і Валентина Федоришин — мама й донька, яких об’єднує не лише родинний зв’язок, а й спільна справа життя. Вони працюють у ДСНС Прикарпаття, щодня стоячи на варті людських життів. Їхні ролі різні, але мета одна — рятувати. І навіть коли вони не поруч, їх поєднує невидимий зв’язок відповідальності, сили та відданості людям.
Про це інформує“Галка”зпосиланнямна Головне управління ДСНС України в Івано-Франківській області.
Мар’яна вже 12 років працює диспетчеркою в ГУ ДСНС в області. За цей час вона почула тисячі голосів — схвильованих, розгублених, інколи зламаних страхом. Її робочий день — це не просто відповіді на дзвінки. Це секунди, від яких залежить життя. Це рішення, які потрібно приймати миттєво. Це вміння залишатися спокійною, коли на іншому кінці лінії — паніка.
Диспетчер — перша ланка у великому ланцюгу порятунку. Саме її голос стає для когось опорою в найстрашніші моменти. І за ці 12 років вона навчилась головного — бути сильною не напоказ, а тоді, коли це справді потрібно.
Її донька Валентина виросла, бачачи цю силу. Не гучну, не показову — тиху, впевнену, щоденну. І саме тому обрала свій шлях у тій самій службі.
Вже 4 роки Валентина працює фельдшеркою в ДСНС області. Там, де закінчується мамин дзвінок — починається її робота. Вона приїжджає туди, де боляче, страшно і невідомо. Її руки не мають права тремтіти. Її рішення — це також секунди, від яких залежить життя.
Вдома вони — мама і донька. З простими розмовами, турботою, підтримкою. Але між ними є ще щось більше — розуміння без слів. Бо тільки вони знають, що стоїть за кожним викликом, за кожною врятованою історією.
Мар’яна передала доньці не просто любов до ДСНС. Вона передала відчуття відповідальності за інших. А Валентина стала продовженням цієї сили — вже у своїх діях, у своїх рішеннях.