На Житомирщину повернувся 57-річний військовослужбовець, який майже три роки провів у російському полоні. Його звільнення стало можливим завдяки зусиллям українських переговорників та міжнародних партнерів, які активно підтримували процес обміну військовими. Повернення героя відбулося в атмосфері піднесення та емоційної підтримки з боку рідних і близьких. Воїн розповів про жахливі умови утримання, психологічні тиски та труднощі, з якими йому доводилося стикатися під час переб
Після майже трьох років російського полону на Житомирщину повернувся...
У Житомирі на Богунії легковий автомобіль врізався у вантажівку
В Україні планують ввести систему штрафних балів для водіїв:...
Тюльпани, бузок та сакура: весняний Житомир перетворився на справжню...
Цієї весни Пулинська громада на Житомирщині отримала одну з найщасливіших новин за час великої війни. Під час березневого обміну полоненими між Україною та Росією на рідну землю повернувся 57-річний житель села Ясна Поляна Олександр Чернявський. Його шлях додому тривав довгих 33 місяці, сповнених невідомості, надій та невтомної боротьби родини.
До початку повномасштабного вторгнення Олександр вів звичайне мирне життя — працював на місцевій пилорамі, виховував чотирьох дітей та тішився шістьма онуками. У січні 2023 року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ. Пройшовши підготовку, він став водієм БТРа у складі 31-ї окремої механізованої бригади і вирушив на надскладний Донецький напрямок.
На початку літа 2023 року сталася трагедія. Екіпаж Олександра у складі шести осіб виконував бойове завдання і потрапив у ворожу засідку. Усіх українських захисників росіяни взяли в полон та вивезли до окупованого Донецька.
«Із червня 2023 року ми втратили зв’язок із Олександром, а в серпні отримали сповіщення, що він вважається зниклим безвісти. І саме тоді почалися наші пошуки», — розповідає газеті«Вісті»наймолодша сестра воїна Віра Денисюк.
Велика родина Чернявських не опускала рук. Вони зверталися до координаційних центрів, Червоного Хреста та військової прокуратури. Лише у квітні 2024 року надійшло довгоочікуване підтвердження: Олександр живий і перебуває у полоні.
Згодом родичі дізналися від звільнених побратимів Олександра, що спочатку їх усіх утримували разом у Донецьку. Одного дня чоловіка кудись забрали — товариші сподівалися, що на обмін. Проте реальність виявилася жорстокішою: українця етапували до Росії, у місто Оренбург, де він зазнав нових знущань та тортур.
«За цей час ми змогли передати Олександру кілька листів до Росії. Від нього чекали відповіді. І такий лист до нас дійшов, але вже аж після його звільнення з полону», — ділиться пані Віра.
📌 Читайте також: історії інших визволених краян
Повернувся з полону після 25 місяців: історія військового з Малина
Щасливий день настав 6 березня 2026 року — Олександр Чернявський нарешті ступив на вільну українську землю. Перша зустріч із родиною, якої він не бачив майже три роки, відбулася у вінницькому шпиталі. А вже 9 квітня, після проходження курсу реабілітації, воїн приїхав до рідної Ясної Поляни.
Зустрічати Героя вийшло ледь не все село. З прапорами, вишитими рушниками та свіжоспеченим короваєм односельці, друзі, працівники ліцею, місцевий священник та старости округів зібралися біля храму. Воїна вітали гучними оплесками, сльозами радості та безмежною вдячністю.
Історія Олександра Чернявського — це чергове нагадування про те, яку страшну ціну платять наші захисники. Суспільство зобов’язане забезпечити їм максимальну повагу та підтримку після повернення. На жаль, реальність іноді буває гіркою, як у нещодавньомуобурливому випадку в Одесі, де звільненого з полону ветерана жорстоко побили. Саме тому шана до таких людей, як Олександр, має бути безумовною.
🔔 Бажаєте читати більше таких світлих новин про наших людей? Обирайте зручний формат: сповіщення уTelegramабо стрічкаFacebook.