Родина з Торецька, яка змушена була залишити рідне місто через військові дії, адаптується до нового життя на Сумщині. Вони переїхали до невеликого села, де місцеві жителі зустріли їх із відкритими обіймами та готовністю допомогти. За словами матері сімейства, перші дні були важкими, але підтримка громади значно полегшила процес інтеграції. Сім’я отримала тимчасове житло у будинку односельців, які запропонували їм не лише дах над головою, а й емоційн
Родина Ісаєвих — Микола та Людмила — опинилися серед тих, кого війна змусила покинути власний дім. До повномасштабного вторгнення подружжя жило в Торецьку на Донеччині. Після чергового російського обстрілу поблизу їхнього будинку були змушені евакуюватися. Про життя під обстрілами, облаштування на новому місці та підтримку місцевих жителів — далі в матеріалі Суспільного.
7 квітня 2022 року, після чергового російського обстрілу, родина вирішила евакуюватися, згадує Микола Ісаєв.
“Була квартира трикімнатна, як їх називали хрущовки. П’ятиповерховий будинок. Прилетіли чотири снаряди поблизу нього. Зібралися і вивезли нас у Краматорськ автобусом. Тільки ми приїхали, сюди-туди побігали, їхати нічим. Чекаємо, і десь під вечір прилітає в Краматорськ на залізничний вокзал… 61 людина загинула одразу… А ми за пів години чи за годину встигли на електричку. Складна дуже дорога була. А нам же сказали, коли виїжджали звідти, що на два тижні. Думаю, поїду, у сестри перебуду. Минув місяць, два, і так ми два роки жили у сестри”, — пригадує чоловік.
Згодом родина знайшла тимчасове житло в селі Бишкінь на Сумщині. Пізніше сусіди з Торецька повідомили: у їхню квартиру влучив російський дрон-камікадзе. За словами Миколи Ісаєва, обстріли були і в селі, де родина оселилася після евакуації.
“Два рази тут обстріл був. За першим ударом і дах попіднімало було. Та я сам там лазив уже ремонтував. І другий раз було — «шахед» упав там, то з того боку і раму вибило”, — згадує Микола.
У Бишкіні, розповідає Людмила Ісаєва, місцеві жителі допомогли облаштуватися та підтримали в перші місяці після переїзду.
“Місцеві чуйно поставились до нас. Ми сюди прийшли — нічого не було. Дали нам і телевізор, і миски, і посуд. Дуже гарні в нас сусіди навпроти. Все допомагають, навіть продуктами — картоплею і помідорами, загалом, усім”, — каже жінка.
Утім, каже пані Людмила, попри допомогу, і досі живуть у складних побутових умовах.
“Немає де попрати, руками перу. Немає де помитися, оце у ночвах набираємо води, щоб голову помити. Духовка не працює, пічка старенька. А оце ж подали документи на зруйноване майно і на квартиру. В порядку черги. А ми ж уже у віці — чоловіку 80, мені 78”, — пояснює переселенка.
У цьому будинку Ісаєви живуть близько двох років. Жінка каже: поступово звикають до нового місця, але найбільше мріють про власне житло в цьому селі.
Підписуйтесьна нас уТЕЛЕГРАМ – там ми даємо оперативну інформацію
Джерела
“Місцеві чуйно прийняли нас”: як родина з Торецька адаптується на Сумщині — (Сумські Дебати)