Верховний Суд України надав роз'яснення щодо наслідків реорганізації юридичних осіб у контексті виконавчого провадження. У своєму рішенні суд зазначив, що не завжди реорганізація компанії призводить до заміни боржника в процесі виконання рішення суду. Це важливе уточнення для практики, адже воно може суттєво вплинути на права кредиторів. Суд підкреслив, що за законодавством юридична особа може бути реорганізована шляхом злиття, приєднання або поділу. Однак якщо така трансформація відбува
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 753/18613/23 щодо заміни сторони у виконавчому провадженні у зв’язку з реорганізацією НАУ шляхом поділу. Суд перевіряв, чи є підстави для заміни боржника у виконавчому провадженні на Українську державну льотну академію як правонаступника Льотної академії НАУ.Тільки актуальне: читайте SUD.UA у Telegram
Тільки актуальне: читайте SUD.UA у Telegram
У березні 2025 року Державне некомерційне підприємство «Державний університет «Київський авіаційний інститут» звернулося до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні. Заявник просив визнати Українську державну льотну академію правонаступником Льотної академії Національного авіаційного університету у виконавчому провадженні та замінити боржника — Національний авіаційний університет — на Українську державну льотну академію.
Підставою для звернення стало рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 лютого 2024 року у справі № 753/18613/23, яким з Національного авіаційного університету на користь працівника було стягнуто 13 056,80 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також судовий збір. Після набрання рішенням законної сили був виданий виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження, яке згодом приєднали до зведеного виконавчого провадження.
Заявник посилався на те, що наказом Міністерства освіти і науки України від 13 жовтня 2023 року № 1249 Національний авіаційний університет було реорганізовано шляхом поділу на Державний університет «Київський авіаційний інститут» та Українську державну льотну академію. Процес реорганізації завершився 7 листопада 2024 року.
Заявник вважав, що відповідно до розподільчого балансу та акту приймання-передачі майна Українська державна льотна академія є правонаступником прав та обов’язків Льотної академії НАУ, зокрема й щодо трудових зобов’язань перед працівниками. Заявник наголошував, що працівник перебував у трудових відносинах саме з Льотною академією НАУ, а заробітна плата нараховувалася з рахунків цього структурного підрозділу.
Також заявник зазначав, що суди попередніх інстанцій неправильно оцінили положення розподільчого балансу, не врахували пункт 5 та абзац другий пункту 14 цього документа, а також не застосували положення статей 104–109 Цивільного кодексу України щодо правонаступництва при реорганізації юридичної особи. Водночас суди звернули увагу, що у пункті 12.5 розподільчого балансу наведено перелік конкретних зобов’язань, які перейшли до Української державної льотної академії, однак заборгованість зі сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у цьому переліку відсутня.
Дарницький районний суд міста Києва ухвалою від 16 травня 2025 року відмовив у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Київський апеляційний суд постановою від 6 жовтня 2025 року залишив це рішення без змін.
Суди виходили з того, що боржником у виконавчому листі є саме Національний авіаційний університет. При цьому розподільчим балансом передбачено, що Державне некомерційне підприємство «Державний університет «Київський авіаційний інститут» є правонаступником НАУ як позивача та/або стягувача у всіх судових справах і виконавчих провадженнях, а доказів переходу саме спірного зобов’язання до Української державної льотної академії матеріали справи не містять.
Апеляційний суд додатково зазначив, що сам факт роботи працівника у Льотній академії НАУ не спростовує необхідності вирішення питання про правонаступництво відповідно до затвердженого Міністерством освіти і науки України розподільчого балансу.
Верховний Суд зазначив, що відповідно до частини п’ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 442 ЦПК України заміна сторони виконавчого провадження можлива у разі вибуття сторони та переходу до іншої особи матеріальних прав і обов’язків.
Суд наголосив, що підставою для процесуального правонаступництва є саме правонаступництво у матеріальних правовідносинах. Тому при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження необхідно встановити факт переходу прав та обов’язків від попередньої особи до правонаступника.
Верховний Суд окремо звернув увагу на положення статей 104, 107 ЦК України та зазначив, що правонаступництво юридичної особи у разі її реорганізації є універсальним і передбачає одночасний перехід прав та обов’язків відповідно до передавального акта або розподільчого балансу.
Суд касаційної інстанції погодився з висновками попередніх судів про відсутність підстав для заміни боржника у виконавчому провадженні, оскільки матеріали справи та розподільчий баланс не підтверджують переходу саме спірного зобов’язання до Української державної льотної академії. Верховний Суд звернув увагу, що у виконавчому листі боржником визначено Національний авіаційний університет, а розподільчим балансом Державне некомерційне підприємство «Державний університет «Київський авіаційний інститут» визначено правонаступником НАУ у судових справах та виконавчих провадженнях.
Верховний Суд також відхилив доводи касаційної скарги про незастосування судами статей 104–109 ЦК України. Суд зазначив, що попередні інстанції належним чином дослідили як питання припинення юридичної особи, так і питання виділу частини майна за розподільчим балансом, після чого правильно застосували норми ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, Верховний Суд визнав безпідставними посилання заявника на неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, зазначивши, що у кожній із наведених справ висновки формувалися з урахуванням конкретних фактичних обставин та доказової бази.
Суд наголосив, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлення нових фактичних обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК України.
У підсумку Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 16 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 6 жовтня 2025 року — без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,є остаточною і оскарженню не підлягає.
Підписуйтесь на наш Telegram-каналt.me/suduaта наGoogle Новини SUD.UA, а також на нашVIBERтаWhatsApp, сторінку уFacebookта вInstagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.