В Україні триває масштабна програма з розмінування територій, які постраждали внаслідок військових дій. За даними Державної служби України з надзвичайних ситуацій, на сьогоднішній день мільйони гектарів землі залишаються забрудненими мінами та іншими вибухонебезпечними предметами. Ця проблема стала особливо актуальною після початку конфлікту у 2014 році і загострилася під час повномасштабного вторгнення Росії в 2022 році. Зусилля українських фахівців щодо очищення території від мін є не лише питанням без
Україна залишається однією з найбільш замінованих країн світу. Станом на 2026 рік потенційно небезпечними вважаються близько 139 тис. км² території – це понад 20% площі держави. За два роки інтенсивного розмінування ці показники скорочуються, але ризики для цивільних залишаються системними. Як змінюється ситуація і що це означає для людей – розповідає Frontliner.
Після деокупації значних територій у 2022–2023 роках Україна отримала величезний масив замінованих земель. За даними уряду надзвичайних ситуацій, йдеться про сотні тисяч гектарів, де потрібне обстеження. Це не лише лінія бойового зіткнення, а й сільгоспугіддя, ліси та узбіччя доріг.
Повне розмінування України може тривати десятиліття і потребуватиме десятків мільярдів доларів. При цьому щороку сапери очищують тисячі гектарів, але бойові дії створюють нові забруднені ділянки.
Київська область стала одним із перших регіонів масштабного розмінування. За офіційними даними, основні населені пункти, дороги та критична інфраструктура очищені ще у 2023 році. Водночас повністю безпечним регіон не вважається: лісові масиви та окремі території досі потребують перевірки.
Найбільш небезпечними залишаються прифронтові області – Харківська, Донецька, Херсонська, частини Запорізької та Миколаївської. Саме там фіксують найбільшу кількість інцидентів із цивільними. За даними Міністерство оборони України та ДСНС, з початку повномасштабної війни від мін і нерозірваних боєприпасів постраждали тисячі людей, серед них – діти.
Відносно безпечними вважаються західні області, де не було бойових дій. Але навіть там періодично знаходять боєприпаси.
До 2026 року вдалося повернути до використання десятки тисяч квадратних кілометрів територій. Зокрема, значну частину сільськогосподарських земель обстежено і передано в обробіток.
У 2024 році темпи розмінування суттєво зросли завдяки залученню міжнародних операторів і техніки. Україна також створює ринок гуманітарного розмінування, щоб підключити приватні компанії. Це дозволяє прискорити роботи, але потребує жорсткого контролю якості.
До процесу залучені підрозділи ДСНС, ЗСУ, а також міжнародні організації, зокрема HALO Trust та Danish Refugee Council. Вони проводять як технічне розмінування, так і навчання місцевих фахівців.
Окремий напрям – інформування населення. Програми мінної безпеки охоплюють школи, громади і переселенців. Їхня мета – зменшити кількість інцидентів через необережність.
Ці правила залишаються критично важливими в усіх регіонах України.
Розмінування в Україні – багаторічний процес. Складність полягає у різноманітності боєприпасів і масштабах їхнього застосування. Частина мін має складні механізми і залишається небезпечною роками.
Паралельно тривають бойові дії, які постійно змінюють мапу ризиків. Це означає, що навіть очищені території потребують повторних перевірок.
Україна вже змогла скоротити площі небезпечних земель, але для повного очищення знадобляться роки системної роботи. До того часу життя поруч із потенційно замінованими територіями залишатиметься частиною реальності для мільйонів людей.
Frontliner висловлює вдячність за фінансову підтримку Європейського Союзу через проєкт “Підтримка прифронтових медіа та розслідувальної журналістики”, що втілюється Internews International у партнерстві з громадською організацією “Media Development Foundation” (MDF). Frontliner зберігає повну редакційну незалежність, а надана інформація не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу, Internews International або MDF.
Читайте також— Від списання до розмінування – ветерани, які хочуть повернутися у військо