Норвезький мандрівник, який вирішив відвідати Харків, став свідком не лише гостинності українців, а й реалій сучасного життя в Україні. Його перша зустріч із містом була нетиповою — він отримав турнікет на вході до одного з закладів. Цей елемент безпеки став символом часу та обставин, у яких живе країна. Мандрівник поділився своїми враженнями про місто, зазначаючи контраст між його історичною архітектурою і новими викликами, з якими стикаються харків'яни. Він
Керівник автобусної компанії Veøy Buss AS Арне Магнар Лангсет перегнав до Харкова транспорт із норвезького Ондалнесу — це була благодійна допомога для українців. Про свої враження від життя прифронтового Харкова він розповів кореспондентці норвезького видання “Andalsnes Avis” Євгенії Бабошко — харків’янці, яка через повномасштабне вторгнення РФ тимчасово проживає в Норвегії.
Ініціатива з’явилася завдяки шведській благодійній організації “Swedish Rescuers”, яка співпрацює з норвезькою службою “Viking Redningstjeneste”. Через мережу волонтерів у Харкові ці структури налагодили зв’язок з українськими отримувачами допомоги.
Автобуси увійшли до складу великої гуманітарної колони, що доставляла в Україну техніку й обладнання для рятувальних підрозділів.
«Я просто хотів допомогти»
«Я просто хотів допомогти і дізнатися, як люди живуть під час війни. Не очікував, що наша дорога заведе так близько до зони бойових дій», — розповідає Арне Магнар Лангсет, керівник Veøy Buss AS.
За його словами, запит на автобуси надійшов від людей, які працюють у рятувальних службах України.
«У Харкові є волонтерка, яка допомагає поєднувати донорів і тих, хто отримує допомогу», — додає він.
Через службу Viking Redningstjeneste до Лангсета звернувся представник компанії “Straumen Bil”. До ініціативи також приєдналися інші організації, зокрема Wist Last og Buss.
«У нас були два автобуси, які ми планували списати. Ми вирішили передати їх Україні», — говорить Лангсет.
Перед відправленням транспортні засоби взяли в роботу фахівці Wist Last og Buss.
«Вони провели технічний огляд та необхідний ремонт, аби автобуси були в належному стані. Роботи вимагали значних витрат, але виконали їх безкоштовно», — каже Лангсет.
Коли автобуси підготували, Лангсет вирішив особисто перегнати один із них до України.
«Я й сам не можу пояснити, чому так вирішив. Просто хотів допомогти й побачити все на власні очі», — пояснює він.
Перший автобус доставили до Осло напередодні Великодня. Після свят Лангсет рушив другим автобусом із Ондалснеса. Відстань подорожі склала майже 3000 кілометрів.
Він вирушив у дорогу разом із групою Swedish Rescuers. Загалом у колоні рухалися дев’ять автомобілів із дев’ятьма водіями, що прямували через Європу до України.
Другий автобус перегнав представник Viking Redningstjeneste. По дорозі колона доправляла різні транспортні засоби та рятувальне обладнання.
На кордоні довелося чекати майже добу.
«Від польського кордону до Львова ми їхали майже 24 години. Більшість часу простояли на митниці», — розповідає Лангсет.
Далі колона вирушила на схід — спершу в напрямку Дніпра, а потім — до Харкова, неподалік лінії фронту.
Перед початком поїздки учасники колони отримали спеціальне спорядження.
«Перше, що мені дали — турнікет. Сказали носити його в кишені постійно на випадок втрати кінцівки або сильної кровотечі», — ділиться Арне Магнар. Саме тоді він по-справжньому усвідомив ризики поїздки. «Я зрозумів, що це не звичайна подорож».»
У Львові волонтери передали вантажівку з контейнером обладнання для організації мобільної операційної.
З Гетеборга до Києва також доставили українського військового після лікування у Швеції.
Пожежні підрозділи в Бериславі та Дніпрі отримали техніку та обладнання для роботи.
У Дніпрі волонтери пробули три дні. Під час їхнього перебування місто зазнало нападу.
«Одної ночі неподалік готелю впала бомба — приблизно за двісті метрів», — згадує Лангсет.
Попри це він не відчував постійного страху: «Багато людей у групі вже бували тут раніше, і нас зустрічали місцеві партнери. Це давало відчуття безпеки».
Кінцевим пунктом поїздки став Харків. Головна мета — передати обладнання та техніку безпосередньо службам.
«Не було жодних посередників. Те, що ми передали, одразу потрапило до тих, хто це використовуватиме. Ми передали два автобуси, карету швидкої допомоги, пожежні автомобілі, спецтехніку та багато рятувального обладнання для підрозділів, які працюють біля фронту», — розповідає Лангсет.
Також передали автомобіль із контейнером, який переобладнають у мобільну операційну для роботи поблизу лінії фронту.
Найбільше Лангсета вразило, що попри війну життя в Україні не зупинилося.
«Працюють банки, магазини повні товарів, люди ходять на роботу», — поділився він своїми враженнями.
Він також зазначив, що багато повсякденної роботи виконують жінки.
«Усі водії трамваїв були жінками. Це змушує задуматися: багато чоловіків зараз на фронті. Люди постійно перевіряли телефони, щоб знати, де літають дрони. Мене здивувало, що суспільство загалом продовжує функціонувати. Все працює», — каже Арне Лангсет.
Під час візиту волонтери побачили кілька підземних шкіл.
«Одна з них займає близько тисячі квадратних метрів. Там є класи, їдальня, вода, місця для сну — усе необхідне. Сумно, що через дії кількох людей доводиться будувати школи під землею», — додає Лангсет.
Учасники місії прибули з різних регіонів Швеції та Норвегії. Кожен із них подолав від 3200 до 3800 кілометрів.
Додому вони поверталися поїздом через Україну до Польщі, а звідти вилетіли з Варшави до Стокгольма.
Створено за матеріалами: Obectiv.tv