Футбольний клуб «Локомотив» оголосив про своє відновлення після тривалої перерви, викликаної складними обставинами. Президент клубу Олександр Єгоров підкреслив важливість цього кроку для майбутнього команди та українського футболу в цілому. Він зазначив, що повернення «Локомотива» не лише символізує відродження спортивних традицій, але й створює нові можливості для молодих талантів. Єгоров акцентував увагу на планах розвитку інфраструктури клубу, зокрема оновленні стадіону та тренувальних баз.
Найстаріший професійний футбольний клуб Києва,ФК Локомотив, який три роки тому відновив свій професійний статус і нині бореться за вихід до Першої ліги Чемпіонату України, став справжнім символом стійкості.
З очільником нинішнього «Локомотиву» Олександром Єгоровим Kyiv Post зустрівся в його офісі для того, щоб поговорити про те, як залізничники повертають свою ідентичність, виховують майбутніх зірок для Європи та будують унікальний спортивний хаб у серці Києва. Вашій увазі перша частина цієї змістовної, часом емоційної розмови.
Підписуйтесь на нашViber-канал.
Офіційною датою народження клубу вважається 1919 рік, коли працівники Київського залізничного вузла створили команду «Залдор». Олександр Єгоров розвінчує міф про те, що київський «Локомотив» молодший брат московського та розповідає як це було насправді.
Kyiv Post (KP): Пане Олександре, почнімо з витоків. «Локомотив» — один із найстаріших клубів України. Чому зараз важливо згадувати про його коріння?
Олександр Єгоров (ОЄ):Насправді нам 107 років. Ми можемо цілком офіційно заявити про те, що клуб існує з 1919 року. Саме тоді відбулася перша гра, інформацію про яку ми знайшли в архівах Федерації футболу Києва та тогочасних спортивних звітах. Тоді залізничники Київського вокзалу зіграли проти колег із Дарниці.
Що важливо: вони грали саме на тому місці, де наша база є донині. Ця локація залишається незмінною понад століття. Наш стадіон «Локомотив» біля Київського залізничного вокзалу пережив Другу світову війну, але був зруйнований під час російської агресії. Головна адмінбудівля, яка стояла на цьому місці з 1936 року була зруйнована ракетою, і нам довелося її знести.
Зруйнована внаслідок обстрілу адмінбудівля "Локомотива". Фото надане пресслужбою клубуAdvertisement
Зруйнована внаслідок обстрілу адмінбудівля "Локомотива". Фото надане пресслужбою клубу
Проте ми вирішили зберегти частину історичної цегляної кладки, щоб вмонтувати її в проєкт нової будівлі, що буде зведена під час реконструкції.
Ця історична частина нової будівлі стане таким символом нашої незламності протягом вже понад 100 років.
KP: Часто доводиться чути суперечки щодо ваших клубних кольорів — червоного та зеленого. Багато людей досі впевнені, що вони запозичені у Москви. Це правда?
ОЄ:Це абсолютний міф. Насправді все було навпаки: Москва пізніше запозичила ці кольори у нас. У 1919 році була величезна проблема з екіпіруванням. Гравці з Дарниці взагалі виступали в натільній білизні, а київські залізничники знайшли вихід — вони пошили форму з тканини, яка була в надлишку на залізничних складах. Це була тканина для сигнальних прапорців, якими відправляли потяги. Червоний означав зупинку, зелений — рух. Ці кольори для нас рідні, вони виникли з суті залізничної професії в Києві задовго до появи московського тезки.
На початковому етапі своєї історії клуб розвивався в умовах становлення радянського тоталітаризму. У 1930-х роках отримав назву «Локомотив» і став одним із найсильніших у в УСРР. У 1938 році команда виступала у Вищій лізі СРСР. Проте після Другої світової війни розпочався період системного тиску з боку Москви. У 1947 році найкращих гравців (серед яких Євген Рогов та Віктор Терентьєв) примусово перевели до московського «Локомотива» для підсилення центрального клубу відомства, а київський клуб фактично позбавили професійного статусу.
КР: А розкажіть більше про життя клубу у період СРСР?
ОЄ:Десятиліттями московський «Локомотив» робив усе, щоб нас задавити. Весь ресурс акумулювався в Москві, туди ж йшло фінансування, навіть те, що зароблялося в Україні. Радянське керівництво просто вирішило: «Навіщо імперії два Локомотиви? Хай буде один головний — у Москві». Нас намагалися викреслити з історії. Саме тому, у 1947 році СК «Локомотив» (Київ) втратив статус команди майстрів і зосередився на дитячо-юнацькому спорті. Більшість талановитих киян-залізничників, які переїжджали до Москви у 60-70-х роках, ставали основою для виступів у чемпіонатах СРСР саме для «центрального» «Локомотива».
Наш клуб виховав понад 20 спортсменів, які в різні роки входили до олімпійських збірних СРСР у різних видах спорту: веслуванні, легкій атлетиці, волейболі, баскетболі. Але Москва привласнювала ці досягнення собі. Згадайте хоча б наших волейболістів — Бориса Терещука та Володимира Іванова. Взагалі, кістяк тієї «золотої» збірної СРСР з волейболу складали гравці саме нашого клубу. І от, вони стали олімпійськими чемпіонами 1968 року, але ідеологічно це подавалося як успіх московського «центру».
Така ж доля спіткала і легкоатлета Василя Сухарєва, який починав у київському «Залдорі», а потім став зіркою московського «Локомотива» та призером Олімпіад (срібло ОІ 1952, 1956 рр. – ред.). Навіть у настільному тенісі ми мали світові імена, як-от Світлана Грінберг (дворазова чемпіонка світу 1969-го року – ред.), яка тренувалася в Києві у Олександра Табаровського, але згодом її успіхи в складі того самого «центрального» «Локомотива» Москва забирала у свій актив.
Після розпаду СРСР для «Локомотива» почався складний період, клуб переживав важкі часи. Наприкінці 2010-х інфраструктура занепала, дітей було мало, а ідентичність розмивалася. Клуб потребував негайного переосмислення, і це відразу після початку роботи зрозумів чинний керівник.
КР: Як клуб жив у пострадянський період? Можете розказати докладніше?
ОЄ:Маю визнати, що тоді (наприкінці 2018-го року – ред.) клуб буквально «загинався». Дітей було мало, усі в різній формі, а деякі команди навіть у 2018-му році ще грали з логотипом московського «Локомотива»! Для мене це був шок. Я зрозумів, що треба повністю міняти і концепт, і підхід. Ми розпочали з ребрендингу, повернули свою символіку, щоб діти відчували: вони грають за свій, київський клуб із великою історією. Допомагали нам у цьому фахівці серйозної компанії Uvaga Communication. Разом з ними ми креативили, придумували, і народився оцей новий логотип, який відображає і нашу історичну спадщину.
Зранку 23 січня 2024 року внаслідок чергового масованого російського ракетного обстрілу Києва, тренувальна база футбольного клубу «Локомотив» у Солом’янському районі Києва (біля Залізничного вокзалу – ред.) зазнала руйнувань. Ворожа ракета фактично знищила адміністративну будівлю та спортивну інфраструктуру комплексу, де щодня займалися сотні дітей. Після цього клуб відновлює свою історичну домівку і зараз база закрита на реконструкцію.
КР: Яким, власне, став, той самий ранок 23 січня 2024 року?
ОЄ:Приліт стався о 7:30 ранку — будівля була повністю знищена, фундамент тріснув, ми залишилися без нічого. На жаль, загинув наш колишній паверліфтер, який провів на «Локо» 20 років і на той момент працював реабілітологом, Михайло Донський. Це щастя, що дітей ще не було на полі, бо малеча тренується саме у приміщенні, під дахом...
Вихованці "Локомотиву" на тлі зруйнованої адмінбудівлі. Фото надане пресслужбою клубу
Вихованці "Локомотиву" на тлі зруйнованої адмінбудівлі. Фото надане пресслужбою клубу
Ми дуже вдячні за підтримку всім нашим партнерам. Говард Баффет став головним донором реконструкції, тоді він особисто приїхав на поле, його вразило, що діти продовжували тренуватися поруч із руїнами. Допомагала мерія Парижа, посольство Німеччини, футбольні федерації.
Зараз ми готуємо великий проєкт «Локо Сіті». У цьому новому спортивному просторі буде не тільки футбол, а й інші види спорту. В новому «Локо Сіті» будуть й міні-поля, баскетбольний і волейбольний майданчики, можливо, навіть скейт-парк. Ми хочемо зробити багатофункціональний простір, який стане серцем району і де спорт буде інтегрований у життя всієї громади. Нам важливо, щоб діти, які у нас займаються, мали найкращі умови вдома, в Києві.
Загалом, ми розвиваємося більше як повноцінний спортивний клуб, вже повернули волейбольну команду в Суперлігу, де «Локомотив» був раніше. У нас чудові баскетболісти, ми розвиваємо єдиноборства...
Докладніше про сьогодення клубу та плани на майбутнє незабаром на Kyiv Post у другій частині нашої розмови з Олександром Єгоровим.
Старший редактор української версії Kyiv Post.