У Сумах відбувся конкурс ронделя під назвою «Стояла я і слухала весну…», який зібрав поетів та любителів літератури з різних куточків України. Цей захід, що проходив у рамках культурної програми міста, став платформою для творчого самовираження учасників та популяризації жанру ронделя — віршованої форми, яка характеризується особливою мелодійністю і структурною строгістю. Конкурс привернув увагу як молодих авторів, так і досвідчених митців слова. Учасники мали змогу представити
Весна для Сумщини виявилась холодною і тривожною, під постійними обстрілами, вибухами, руйнаціями і , на жаль, великими людськими втратами… Але не для митців поетичного слова, які міцно тримають поетичний фронт –засвідчили стійку віру і оптимізм, прагнення волі та миру.
Сумською обласною організацією Асоціації поетів-ронделістів України спільно з обласною організацією НСПУ проведений відкритий обласний конкурс ронделя, присвячений 155-річниці Лесі Українки «СТОЯЛА Я І СЛУХАЛА ВЕСНУ…» – 26».
Цим конкурсом ми згадали і вшанували пам’ять Лесі Українки, ювілейну дату народження поетеси, її творчість, її весну…
На теренах Сумщини у Косівщині гідно увічнене ім’я славетної поетеси Лесі Українки. Саме сюди, у Косівщину, 137 років тому, у травні далекого 1889 року, вісімнадцятирічну тяжко хвору на туберкульоз кісток Лесю, привезла мати поетеси Олена Пчілка на лікування до народної цілительки Парасковії Назарівни Богуш.
Цілий місяць провела на лікуванні Леся Українка у П.Н. Богуш. Наслідки лікування були дуже вдалі – поетеса перший раз у житті помітно поправилась, та й з ногою їй стало краще, вона вже сама могла одягати панчохи та черевики, чого не могла робити раніше.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися!Посилання на канал
Ця подія стала поштовхом до створення музею Лесі Українки. Саме в день 100-ого ювілею Поетеси, 1971 року і був започаткований в місцевій школі, яка носить її ім’я. У листопаді 2004 року музею присвоєно звання «Народний». Він увійшов у четвірку кращих музеїв України.
Цього року йому виповнилося 55!
Щирі враження Лесі Українки від перебування на хуторі Косівщина у Параски Богуш, від весняної слобожанської природи, від побаченого селянського життя та побуту знайшли відображення в нарисі «Весняні співи», написаному 1 грудня 1889 року вже на Волині. До КОВІДу, а тепер війни, щотравня тут відбувались святкові дійства «Весняні співи», вшановуючи пам’ять Поетеси Досвітніх Вогнів…
Цей конкурс став простором спілкування, єднання барвистою метафорою своїх емоцій! У своєму баченні весни автори відкрили свій внутрішній світ, своє сприйняття реальної весни… Слово може надихати, світлом душі зігрівати, пронизувати і темінь, і холод – даючи промені надії і віри!
Працювало авторитетне журі у складі: Людмили Ромен – голови організації, члена НСПУ, Ірини Козлової (м. Конотоп) – члена НСПУ, Анатолія Луговського (м. Путивль) – члена НСПУ.
Журі відмітило високий рівень творів, отримало емоційно-естетичну насолоду. Конкурс виявив художнє зростання авторів, вміння знаходити цікаві свіжі рими.
За результатом підрахунку голосів журі визначило лауреатів обласного літературного конкурсу ронделя «Стояла я і слухала весну…» – 26»до 155-річниці Лесі Українки. Дипломантами відповідного ступеня стали:
Кубах Андрій (м. Ромни)– за рондель «Весна заговорила»,
Гусак Богдана (с. Малий Вистороп, Лебединщина) – за рондель «Пробудження»;
Гаврик Вікторія (м. Конотоп) – за рондель «Співає рояльними нотами діва-весна…»,
Редько Наталя (м. Буринь, Конотопський р-н) – за рондель «Квітневий грім. Зухвало, передчасно…»;
лауреати ІІІ ступеня:
Бабенко Алла (с. Калинівка Роменський р-н) – за рондель «Зацілуй мене, квітню!»
Мірошниченко Світлана (с. Великі Будки, Вільшанської ОТГ, Роменький р-н) – за рондель «Весно, звелич яв!» (Рондель-акро),
Кострова Юлія (м. Суми) – за рондель «Розкішно забіліли ніжні вишні…»
Дякую членам журі за роботу, а нашим авторам за участь у конкурсі, за натхнення, за мотиви весняних пахощів, за підслуханий голос діви-весни! Ваші твори читати було цікаво, бо ж весна – є весна, одна на всіх, але кожен сприймає її по-своєму, кожен привніс нотки своїх вражень, своїх мрій, своєї сповіді у спів розмові з нею.
«Ні, я жива, я буду вічно жити!Я в серці маю те, що не вмирає», – крізь роки промовляє до нас Леся Українка вустами Мавки, героїні «Лісової пісні», що стали пророчими для самої поетеси, яка у своєму серці несла вогонь поезії, вогонь любові. Ці рядки є символом незламності, внутрішньої свободи та духовної стійкості – рис, що визначали не лише її творчість, а й життєвий шлях.
Бажаю всім добра і злагоди в родинах, здоров’я вам і вашим рідним, натхнення на нові взірці поезії, на висоти поетичного Слова!
Миру та віри у перемогу!
Віримо, молимось, посилаємо свої думки вдячності Воїнам за наше життя! Хай береже Бог і благословляє кожну хвилину нашого життя!
Конкурс завершився, а Весна продовжується!
І продовжує палати вогонь Лесиних пісень!..
голова СОО Асоціації поетів-ронделістів України