Молода родина з Вилківської громади взяла на себе відповідальну місію патронатного виховання, відкриваючи нову сторінку в житті не лише своїх дітей, а й тих, хто потребує підтримки та тепла. Патронатне виховання в Україні стає дедалі популярнішим, оскільки дозволяє дітям із складними долями знайти сімейний затишок і любов. Подружжя розповідає про свій шлях до цього рішення: спочатку вони відчули бажання допомагати іншим дітям, які залишилися без батьківського піклування. Це
Євгеній та Олена Кочевські з Вилківської громади три роки тому наважилися зробити важливий крок – стати патронатними вихователями. Новостворена родина вже відкрила двері свого дому для дев’ятьох дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Про історію родини розповіли у пресслужбі громади, передаєБессарабія.UA.
Для молодого подружжя прикладом стали батьки Олени, які створили прийомну сім’ю в громаді, а також родина дядька, що опікувалася дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування.
Рішення подружжя Кочевських створити патронатну сім’ю стало не лише прикладом небайдужості, а й вагомою підтримкою для всієї громади.
Патронатна сім’я — це тимчасова форма догляду за дитиною, коли вона через певні обставини не може проживати з біологічними батьками. У цей період фахівці працюють із родиною дитини або шукають для неї подальші форми влаштування. Саме тому патронатні вихователі відіграють надзвичайно важливу роль, вони допомагають дитині пройти кризовий етап без травматичного досвіду інтернатного закладу.
Перший випадок влаштування дитини під патронат до сім’ї Кочевських відбувся у серпні 2023 року. Для молодої родини це був новий досвід, який потребував терпіння та великої відповідальності.
З моменту створення патронатна родина надала тимчасовий дім, догляд та підтримку дев’ятьом дітям віком від двох місяців до п’яти років у нелегкий період їхнього життя.
Діти, які потрапляли до патронатної родини, переживали складні етапи. Їм були потрібні не лише дах над головою та належні побутові умови, а насамперед тепло, спокій та підтримка.
Що саме потрібно кожній дитині, Євгеній та Олена визначають залежно від її потреб: про когось потрібно просто піклуватись, когось – навчити доглядати за собою, когось – говорити, а когось – нагодувати та подбати про його здоров’я.
Деякі діти, які потрапляли до патронатної родини, навіть у п’ятирічному віці не вміли чистити зуби чи доглядати за собою. Тож їх доводилося навчати найелементарніших побутових і гігієнічних навичок.
Чимало з них також не були знайомі з багатьма продуктами харчування. Такі звичні страви, як борщ чи суп, у біологічних родинах готували рідко, тож ці повсякденні речі не стали для дітей звичними та не закарбувалися в їхній пам’яті.
До патронатної родини також влаштовувались діти, які, на жаль, зазнали насильства від власних батьків або перебували в небезпеці у біологічній сім’ї.
Родина Кочевських ділиться з влаштованими дітьми сімейним теплом і турботою, надає підтримку, допомагає надолужити прогалини в розвитку й освітньому процесі, виконує рекомендації лікарів. Олена та Євгеній прагнуть, щоб у цей непростий час кожна дитина почувалася потрібною та захищеною.
У Вилківській громаді зазначають, що бути патронатним вихователем під час війни – неабиякий виклик. Залежно від обставин термін перебування дітей у патронатній сім’ї може бути подовжений. А тому виникає страх за життя дітей через постійні обстріли з боку агресора, і відсутність вихідних та часу на відпочинок.
Подружжя надихає працювати далі той факт, що жодна дитина після перебування в патронатній родині не потрапила до інтернатних закладів.
Так двоє дітей із патронату були усиновлені, двоє – влаштовані до дитячого будинку сімейного типу, ще одна дитина – під опіку.
Зараз у патронатній сім’ї перебуває четверо дітей, троє з яких перебуває на обліку служб у справах дітей з інших громад.
Створення патронатної сім’ї є важливим кроком у розвитку сімейних форм виховання та підтримки дітей.
Адже ця форма виховання – своєрідна «швидка допомога» для дітей у кризовій ситуації, особливо під час війни, коли тисячі дітей залишаються без батьківського піклування.
“Патронатна родина Кочевських – це більше, ніж просто догляд. Ця родина є справжнім прикладом турботи та любові. Євгеній та Олена доводять, що навіть короткий період перебування у люблячій сім’ї може назавжди змінити дитячу долю”, – зазначають у виконавчому комітеті Вилківської міської ради.
Створення патронатної сім’ї – це велика відповідальність і щоденна праця. Але водночас це можливість змінити чиєсь життя на краще, подарувати дитині відчуття захищеності та надію на майбутнє.
У громаді зазначають, що цей приклад надихне й інших мешканців замислитися над можливістю допомоги дітям, які потребують родинного тепла та підтримки.