Громади Хмельниччини вшанували пам'ять шести полеглих захисників, які віддали своє життя за незалежність України. Церемонії прощання відбулися у кількох населених пунктах області, де рідні, друзі та односельці зібралися, щоб висловити свою вдячність і повагу до героїв. Серед загиблих були представники різних військових підрозділів, кожен із яких залишив по собі яскравий слід у серцях близьких. Військовослужбовці проявили мужність і самопож
До Небесного війська доєдналися Роман Німенький, Андрій Грищун, Артем Лазарович, Віталій Шевчук, Олексій Літус та Микола Тишков.
У четвер, 7 травня, у селі Манилівка Чорноострівської громади відбулося прощання із захисникомРоманом Німеньким.Солдат загинув 24 липня 2025 року поблизу населеного пункту Греківка, що на Луганщині. Тривалий час вважався зниклим безвісти. 2 травня 2026 року родина отримала офіційне підтвердження його загибелі. Про цеповідомилив Чорноострівській ОТГ.Роман Дмитрович Німенький народився 2 жовтня 1990 року в селі Манилівка. Навчався у Манилівській та Миколаївській школах, згодом у Чорноострівському професійному аграрному ліцеї, де здобув професію слюсаря з ремонту сільськогосподарської техніки, тракториста-машиніста та водія.«У мирному житті Роман працював будівельником у Києві та за кордоном. Був працьовитим, щирим, турботливим сином і братом, любив домашню роботу та захоплювався кулінарією», - згадують про захисника у громаді.У травні 2024 року Роман Німенький добровільно став до лав Збройних Сил України. Службу проходив у складі Третьої окремої штурмової бригади Сухопутних військ ЗСУ. Нині ж вічний спокій знайшов на кладовищі села Манилівка.Герою назавжди залишиться 34 роки…
Роман Німенький. Фото: Чорноострівська Отг / facebook
Цього ж дня Теофіпольська громада провела в останню земну дорогуАндрія Грищуна,який з 28 грудня 2024 року вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання у Курській області (рф).Якповідомилиу Теофіпольській міській раді, до служби Андрій Грищун працював і будував своє життя у Хмельницькому. У війську був на посаді командира розвідувального відділення розвідувального взводу 225-го окремого штурмового батальйону."У пам'яті односельців, друзів і колег Андрій назавжди залишиться світлою, доброю та щирою людиною. Його пам'ятають усміхненим, справедливим, завжди готовим підтримати та допомогти. Він був людиною честі, мав сильний характер і велике серце. Для рідних він був люблячим братом, сином та онуком, для друзів — надійним товаришем, на якого можна було покластися у найважчу хвилину", — зазначили у громаді.Панахида за загиблим Андрієм Грищуном відбулася в храмі села Волиця.Поховали його на місцевому кладовищі. Йому назавжди 32...
Андрій Грищун. Фото: Теофіпольська селищна рада / facebook
У Понінківській громаді 7 травня попрощалися зАртемом Лазаровичем,воїном Національної гвардії України, військовослужбовцем батальйону «Гроза» Першої Президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка «Буревій».
"Артем був мужнім воїном, надійним побратимом і людиною честі. Він віддано служив Україні, сумлінно виконував свій обов'язок і залишався вірним Присязі до останнього подиху", -зазначивйого побратим Віталій Ремінний.Жителі громади зустріли Героя, сформувавши живий коридор пам'яті,повідомилиу Понінківській ОТГ.
Вічний спокій Героя знайшов на Майданському кладовищі. Йому навіки 31 рік…
Артем Лазарович. Фото: Понінківська ОТГ / facebook
У четвер Сахновецька громада востаннє зустріла свого захисника – солдатаВіталія Шевчука. Захисник повернувся до свого рідного села Теліжинці «на щиті».Якповідомляютьу громаді, стрілець-снайпер загинув на Донеччині.«Наш земляк повертається до рідного дому в село Теліжинці після тривалого часу невідомості та очікувань», - кажуть у громаді.Віталій Шевчук п'ять днів не дожив до свого 33-річчя. Тепер йому навіки 32 роки…
Віталій Шевчук. Фото: Сахновецька сільська територіальна громада / facebookЦього ж дня у Старокостянтинові попрощалися із солдатомОлексієм Літусом.Якповідомилиу громаді, Олексій помер 8 квітня 2026 року в районі виконання бойових завдань.Прощання із захисником відбулося у приміщенні Гарнізонного будинку офіцерів. Після завершення церемонії Олексія Літуса провели в останню земну дорогу та поховали на міському кладовищі міста Старокостянтинів.Олексію Літусу назавжди 43 роки…
Олексій Літус. Фото: Старокостянтинів офіційний / facebook
Шепетівська громада зі скорботою зустріла свого захисника «на щиті» – додому повернувсяМикола Тишков.Якрозповідаютьу громаді, Микола Тишков народився 22 травня 1982 року в селі Михнів Ізяславщини.«Особливе місце в його житті посідала техніка, любов до якої перейняв від батька та дідуся. Це захоплення згодом визначило його професійний шлях і стало справою всього життя. Микола був люблячим чоловіком і турботливим батьком. Разом із дружиною Альоною вони пройшли шлях від дитячої дружби до міцної родини, створеної у 2005 році. У подружжя народилося двоє дітей – син Іван і донька Поліна. Батько став для них прикладом і опорою, прищепив синові любов до техніки, продовживши сімейну династію», - згадують про захисника в громаді.Після закінчення школи Микола здобув фах машиніста електровоза в Козятинському училищі залізничного транспорту та розпочав трудову діяльність у локомотивному депо Шепетівки.Микола Тишков доєднався до лав Збройних сил України 30 травня 2024 року. Він виконував бойові завдання на Покровському напрямку, а згодом брав участь у Курській операції. На фронті мав позивний «Тиша».У березні 2026 року воїн приїздив у коротку відпустку, щоб побути з родиною. 30 квітня він востаннє зв'язався з рідними...
Йому назавжди 43 роки…
Микола Тишков. Фото: Шепетівська міська рада / shepetivka-rada.gov.ua
Читайте також:На Хмельниччині віддали останню шану п'ятьом захисникам