Свято вічної війни: що відбувається у Луганську напередодні 9 травня

В Луганську напередодні 9 травня - традиційне “побєдобєсіє”. Заходи до Дня Перемоги, куди вплітають шанування “героїв СВО” та підтримку військових, відбуваються майже у кожному колективі. Передусім, в дитячих та молодіжних. Від ясел до університетів. Місцеві депутати шукають 100-річних ветеранів, щоб вручити їм листи з Кремля, а одного з них збираються відправити на парад у Москву, попри ймовірну небезпеку. Ватажок “ЛНР” Леонід Пасічник оголошує проведення “Безсмертного полку” онлайн. А місцевий бізнес намагається заробити на святкуванні. Реальна газета розбиралася, що відбувається в Луганську напередодні 9 травня.‌‌‌‌

Святкують Перемогу цьогоріч у тривожних умовах: на фоні щоденних ударів по Росії з боку України. Попри те, що привіти летять у різні російські міста, керівництво РФ найбільше цікавить Москва. А саме можливість провести дуже скромний парад. Адже цього року на Червоній Площі не буде ані військової техніки, ані курсантів. Також значно зменшиться кількість іноземних гостей. Якщо минулого року були представники 29 країн, то тепер лише 7. Серед них - Осетія, Абхазія та Сербська республіка. У Москву стягують ППО та натягнули над Червоною площею захисні конструкції.

Росія ледве не просить Україну “не зривати парад”, а у разі атаки погрожує ударом по центру Києва (ніби вперше).

Словом, ситуація для Росії така собі, чесно кажучи, не до свят. Однак, як відомо, “матч має статися у будь-яку погоду”, і “шоу має продовжуватися”. Тому попри кепські справи на війні, святкують 9 травня у Росії і в окупації так само завзято.

Хоча до перемоги над гітлерівцями 81-річної давнини, яку Росія нахабно привласнила, це святкування вже майже не має ніякого відношення.

У Луганську “парад Перемоги” проводити не будуть, як і в минулі роки. Ватажок “ЛНР” Леонід Пасічник закликав луганчан приєднатися до онлайн-ходи “Безсмертного полку”.

“Патріотом” в РФ та в окупованих нею регіонахвчать з пелюшок. Пішла дитина в ясла - її відразу вдягають у маленьку військову форму і готують до ролі солдата або блокадника. ‌‌

Заходи до 9 травня в Луганську проводять скрізь: у бібліотеках, яслах-садках, школах, технікумах, інтернатах, університетах тощо. На будівлях - червоні та російські прапори. Кажуть, що навіть на ритуальних агенціях та на психлікарні.

6 травня “Народний фронт” доставив в Луганськ частинку Вічного вогню з Олександрівського саду у Москві. Таку акцію в Росії проводять вже 10 років. що свідчить про  те, що День Перемоги у РФ - це тепер релігія. Адже традицію привозити священний вогонь з Єрусалима започаткували скаути на честь Великодня.

Трендом” цього року стала акція “Вікна Перемоги” - здобувачі освіти, співробітники бібліотек та інших бюджетних закладів клеїли на вікна різні стікери з георгіївськими стрічками, дев'ятками, орденами ВОВ. Прям як на Різдво чи Гелловін на гнилому заході.

Окрім традиційних активностей, типу почитати дітям книги про війну чи намалювати з ними гвоздичку, на порядку денному ідея “наступності поколінь”. ‌‌

Простіше кажучи, між ветеранами ВОВ, які захищали свою землю,  та учасниками “СВО”, які захоплюють чужу,  ставлять знак рівності. Іноді сюди ж приліпляють ветеранів афганської і навіть чеченської війн, які теж не назвеш визвольними.  А святкують не стільки перемогу 1945 року, як свою майбутню над  Україною фальстартом (спойлер: її не буде).

Висувають гасло в “в День Перемоги для Перемоги” і примушують дітей напередодні 9 травня писати листи воїнам “СВО” та робити для фронту окопні свічки. І все це якимось дивним чином подається, як прагнення до миру!‌‌

В Луганську такій роботі з молоддю намагаються надати місцевого колориту. Так Леонід Пасічник перед 9 травнем взяв участь у форумі “Луганський характер - характер переможців”, який відбувся у Краснодоні (Сорокине).

“В наших школах особливу увагу приділяємо патріотичному вихованню. В цьому навчальному році загони Перших (йдеться про рух “Движение Первых”, — РГ) провели понад 2,5 тисячі патріотичних заходів”,- хвалиться Пасічник.

Каже, що до роботи активно приєднуються ветерани “СВО”, мовляв, вони вносять важливий внесок у моральне виховання молоді. І що оцей “живий діалог” - один з найефективніших способів розповісти новому поколінню про “традиційні духовно-моральні цінності”.

Додамо від себе, що найкраще таким цінностям можуть навчити колишні “вагнерівці”, які пішли у військо з судимостями,зокрема за вбивство.

Ще один подібний форум відбувся у ЛГУ ім. В. Даля. Там чиновники разом з ветеранами “СВО” просували подібний меседж. На зустрічі був присутній голова Ради ветеранів ВОВ Артемівського району, ветеран Афганістану Віктор Риндін (оцініть маразм цієї посади).

На зустрічі розповідали про “наступність поколінь” та про те, що вже замало гордитися своєю країною, а треба жити так, щоб країна тобою пишалася. А саме допомагати фронту. Не дарма на зустрічі включили пісню Булата Окуджави “Нам треба одна Перемога”. Чи дійсно мета зустрічі пам'ять про ветеранів ВОВ і їхній подвиг? Зовсім ні—росіянам треба виховувати солдатів, готувати молодь до вічної війни і щоб вони “не стояли за ціною”.

Звісно, повним сюром є патріотичні заходи у дитячих садочках, коли дорослі тьоті і дяді запевняють, що дошкільнята готують виступи, “переповнені глибоким сенсом і повагою до історії”. Як це, наприклад було, у луганському дитсадку № 47 “Журавлик”, куди завітали чиновники.

У молодшій школі - все серйозніше. Діти у пілотках та парадних формах з георгіївськими стрічками вшановують пам'ять не лише героїв ВОВ, але й у Чечні та “СВО”.

З 9 травня 1945 року минув 81 рік. Але це не завадило чиновникам “ЛНР” нарахувати у регіоні аж 8 тис. ветеранів. Не існує статистики, яка там зараз на Луганщині середня довжина життя, але у Росії лише планують до 2030 року підняти його до 78 років. Значить, на Луганщині аномалія? Адже ветеранам, які дійсно воювали, ніяк не може бути менше, ніж 98-100 років.

Цього року довгожителі отримали вітання “від самого Путіна”: їм розвезли конверти з листівками, на яких було написано “Москва. Кремль”.

Є в Луганську двоє взірцево-показових ветеранів, до яких щороку навідуються “високі” делегації, які складаються з єдиноросів,  волонтерів і “СВОшників”.

Один з них 100-річний Григорій Пономаренко, який досі грає на балалайці, пише вірші і пісні. Цього року, як і минулого, Григорія Семеновича відправлять на парад до Москви. Про те, що це може бути небезпечна подорож для літньої людини, нікого не цікавить.

Перед вікнами іншого ветерана Івана Оленіна марширують та співають пісень кадети.

“Дітям війни” у старі хати лащені чинуші розвозять продуктові набори, чайники і інші предмети першої потреби. Часто пишуть, що подарунки зібрали у Підмосков'ї чи десь  ще. Невже у Луганську продуктів своїх нема?

Поки місцева “влада” біситься, бізнес намагається підробити на “переможній” хвилі. На центральному ринку у Луганську масово продають червоні прапори, триколори та іншу символіку.

“Продавець дев'ятимайської мілітаристської атрибутики над своїм прилавком поставила два прапори. Один із Путіним, інший зі Сталіним. Вони так гармонійно переплелися, що дух захоплює. І хочеться одразу випити. За перемогу. Випити та рвонути на Берлін”,- пише блогер Бенедикт Венедиктов.

Місцева кондитерська “Еклер” оголосили конкурс дитячих малюнків для солдатів. Переможцям обіцяють асорті зефіру та фірмовий пряник.

Майстрині роблять “патріотичні” брошки та бантики для дівчаток.

А нічний клуб «Дежавю» анонсує тематичну вечірку з діджеєм, танцями, конкурсами, подарунками та фотосесіями. Тим хто прийде у тематичному костюмі обіцяють комплімент від бару.

9 травня в Луганську любили завжди. Однак поступово добре народне свято, коли люди накривали столи і згадували тих, хто не повернуся з боїв, поступалося політизованому дійству.

Колись ветерани, які пройшли Другу світову, казали одне: “аби не було війни”. Тепер у Луганську від їхнього покоління залишилися одиниці — зате сама війна стала головним змістом свята. Перемогу 1945 року дедалі менше згадують як трагедію з мільйонами загиблих — і дедалі більше як виправдання нової війни, готувати до якої починають вже з ясел.‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌