У недавньому матчі, що відбувся в рамках європейського турніру, команда "Шахтар" зазнала поразки, яка поставила під сумнів їхню участь у фіналі. Відзначимо, що цей результат став наслідком не лише недостатньої майстерності гравців на полі, а й тактичних помилок тренерського штабу. Після матчу багато експертів і фанатів команди висловили свою незгоду з тим, як "Шахтар" підійшов до вирішального етапу змагання. З огляду на перебіг гри та результати попередніх зу
Висловлю крамольну думку. Напередодні першої гри між «Шахтарем» і «Крістал Пелас» головний тренер лондонської команди Олівер Гласнер дуже обережно, але цілком впевнено заявив, що, на його думку, «Шахтар» зараз сильніший за «Динамо», з яким «склярі» зустрілися в першому турі основного раунду Ліги конференцій.
Я не збираюся сперечатися з цією тезою у частині хто зараз дійсно сильніший із двох наших грандів, бо для мене (та й не тільки) все й так очевидно. Достатньо поглянути на турнірну таблицю УПЛ та згадати, на чию користь завершилися обидва матчі між донецькою та київською командою.
Я про інше хочу сказати. А конкретно – про те, що, аби раптом «Динамо» опинилося на місці «Шахтаря», тобто у півфіналі Ліги конференцій, у матчах проти «Крістал Пелас», цьому самому «Крістал Пелас» довелося б складніше. Помітно складніше.
Я не стверджую, що динамівці зрештою пройшли б лондонців. Однак те, що Оліверу Гласнеру довелося б добряче піднапружити свій футбольний інтелект і кмітливість – у цьому я анітрохи не сумніваюся.
І все це тренер «КП» робив би через те, що манера гри «Динамо» інша, ніж манера гри «Шахтаря».
Саме «Шахтар» майже ідеально за стилем підходить для «Крістал Пелас». Донецька команда «горизонтальна», намагається грати в контроль м'яча. Деколи така гра бачиться винятково «контролем заради контролю», без створення моментів. А «КП» водночас грає зовсім по-іншому. Футбол у «склярів» «вертикальний», вони свідомо віддають м'яч, сподіваючись на контратаки та вільний простір.
Приблизно в такому самому стилі грає зараз, точніше, намагається так грати і наше «Динамо». І ось у протистоянні двох майже ідентичних манер гри комусь довелося б шукати нестандартні ходи та рішення. І цим «кимось», напевно, був би «Кристал Пелас», якому довелося б, скріпивши зубами, грати першим номером. Намучився б цей «Крістал Пелас» у гіпотетичному протистоянні із закритим, силовим та контратакуючим «Динамо».
Це, звичайно ж, казка, але в ній, в казці, завжди є натяк, який повинен послужити уроком. Я дуже сподіваюся, що два матчі проти «Крістал Пелас» стануть уроком для «Шахтаря», і після цих двох матчів з англійською командою «Шахтар» стане сильнішим. Особливо напередодні участі «гірників» у наступному сезоні «Ліги чемпіонів, де умовних «брейдабліків» або навіть «лехів» у суперниках не може бути за визначенням.
Проте я більш ніж впевнений, що з першої гри проти «Крістал Пелас» команда Арди Турана жодного повчального уроку не винесла. Не винесла тому, що «Шахтар» і у поєдинку у відповідь діяв за тими ж лекалами. «Помаранчево-чорні» володіли м'ячем. Довго володіли м'ячем, накручуючи відсоток володіння до цифри, що вдвічі перевищує відповідний показник «синьо-червоних».
Так, «Шахтар» при цьому володів м'ячем не тільки в режимі холостих обертів, а й створюючи при цьому небезпеку біля чужих воріт. Однак, обов'язковою умовою такого домінування донеччан при володінні м'ячем була втрата м'яча. І часом ця втрата, точніше, ці втрати мали невимушений характер. Тобто наша команда втрачала м'яч практично на рівному місці, коли донецькі бразильці відверто загравалися.
Лондонцям при цьому не треба було мудрувати лукаво. Вони просто робили те, що й у першій грі. Власне, вони майже завжди саме так грають. І це завдання для «КП» не виглядало непосильним. Навпаки, воно виглядало непересічним.
Скажу більше: обидва матчі проти «Шахтаря» для «Крістал Пелас» вийшли пересічними. Команді Олівера Гласнера не довелося стрибати вище за свою голову. Цій команді не довелося наступати на горло своєї пісні. Їй було достатньо наступити на горло чужої пісні. І вона з цим простим-непростим завданням впоралася практично на відмінно. Ну, на тверду четвірку як мінімум.
Я навіть у думках не припускаю, що Арда Туран збирався наступати на горло власної пісні. Він напевно налаштовував свою команду і на гру у відповідь практично в такий спосіб, як і на першу. У тому сенсі, що тактика не змінювалася.
Вона просто не могла змінюватись, ця тактика. З тієї простої причини, що Арда Туран – досить прямолінійний тренер. Він був таким і у чемпіонаті Туреччини, він таким залишився і у чемпіонаті України. Його нинішня команда намагається грати в олдскульний «бразильський» футбол – «ми все одно вам заб'ємо на один гол більше». Часом така тактика спрацьовує. А часом – не спрацьовує.
У протистоянні проти «Крістал Пелас» – не спрацювала, тому що гравці «Крістал Пелас» виявилися дуже міцними фізично, їхня «функціоналка» дозволяла робити ривки через усе поле, вичавлюючи максимум з можливостей. І з таким футболом футбол Арди Турана не міг упоратися за визначенням, бо коса, коли находить на камінь, практично завжди стає непридатною.
Знову ж таки, повторюся: нинішній «Шахтар» не може грати інакше. Навіть не так: нинішній «Шахтар» не здатний грати інакше. Він не здатний перебудуватись. Він не має плану «Б». У «Шахтаря» Луческу та Фонсеки був план «Б», а ось у команди Арди Турана іншої моделі, окрім запропонованої, немає.
Я хочу сподіватися, що поки що немає. Бо інакше в основному раунді Ліги чемпіонів прямолінійному «Шахтарю» нічого ловити. І це очевидно.
А тому Арді Турану, якщо він і далі хоче керувати донецькою командою, доведеться по краплях видавлювати з себе Дієго Симеоне.