Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат (ГЗК) опинився в процедурі банкрутства, що викликало занепокоєння серед працівників підприємства та місцевих жителів. Це рішення стало наслідком тривалих фінансових труднощів, які компанія переживала останні кілька років. У зв’язку з цим виникає питання про подальшу долю не лише самого комбінату, а й економічної ситуації в регіоні. Проблеми Полтавського ГЗК почали загострюватися через зниження світових цін на залізну руд
Полтавський гірничо‑збагачувальний комбінат, містоутворюче підприємство Горішніх Плавнів і один із ключових активів групи Ferrexpo, опинився в центрі юридично-фінансового конфлікту. Через багатомільярдні претензії, пов’язані з попередньою діяльністю власника, відкрито провадження про банкрутство, що спричинило занепокоєння працівників і підрядників через затримки виплат та невизначеність щодо майбутнього комбінату.
Про це розповідаєPoltava Today
Господарський суд Полтавської області відкрив провадження у справі за позовом компанії «Максі Капітал Груп» (справа №917/101/24) 24 лютого 2026 року. Підставою стало невиконання зобов’язань на суму 4,7 млрд грн, які випливають із поручительства ПГЗК за кредитами банку «Фінанси та Кредит», що належав Костянтину Жеваго.
Арбітражного керуючого Дмитра Кучерявого призначено розпорядником майна: це свідчить про наявність у комбінату фінансових труднощів та про початок процедури розпорядження майном, але не про автоматичну ліквідацію або зупинку виробництва. ПГЗК продовжує працювати та виконувати виробничі функції.
На нинішньому етапі проводиться ревізія фінансового стану та інвентаризація активів. Водночас сформовано понад сто двадцять кредиторських вимог, серед яких виокремлено трьох «великих» кредиторів. Одне з ключових завдань керуючого — перевірити заявлені вимоги, сформувати реєстр кредиторів і визначити найбільш доцільну подальшу процедуру.
Фактична криза ліквідності комбінату має кілька шарів. Формальним тригером стало поручительство за кредитами й відповідна претензія на 4,7 млрд грн. Проте глибша причина пов’язана з моделлю управління групою Ferrexpo: юридично головним покупцем продукції ПГЗК є материнська компанія Ferrexpo AG, зареєстрована у Швейцарії.
Сьогодні прострочена дебіторська заборгованість Ferrexpo AG перед Полтавським ГЗК оцінюється близько в 620 млн доларів США за поставлену продукцію. Це неповернена валютна виручка, котра, як стверджує комбінат, не була перерахована до України для розрахунків із кредиторами, виплат зарплат та модернізації. Якщо ці кошти будуть повернені в повному обсязі, це суттєво змінило б фінансову картину та могло б дозволити ПГЗК розрахуватися з більшість боргів і вийти з процедури банкрутства.
Офіційного публічного пояснення, чому материнська компанія утримує ці кошти, немає, і це створює ситуацію, коли комбінат у Горішніх Плавнях стає заручником фінансової політики власника і групової моделі продажів.
Окремо ПГЗК вказує на проблему невідшкодованого ПДВ приблизно в 90 млн доларів США, що також ускладнює ліквідність підприємства, але в масштабі боргу Ferrexpo AG ця сума виглядає меншою за ключову проблему.
На етапі розпорядження майном арбітражний керуючий здійснює контроль за рухом коштів, щоб запобігти виведенню активів або сумнівним витратам. Платежі, які є прозорими і обґрунтованими, погоджуються оперативно; сумнівні транзакції затримуються до надання пояснень від менеджменту.
Серед прикладів контролю — критика великих зовнішніх юридичних витрат, коли на комбінаті є власні юристи, та перевірка підрядників, які, за публічною інформацією, можуть мати ознаки пов’язаності з комбінатом і виступати каналом для великих транзакцій. У таких випадках арбітражний керуючий наполягає на підтвердженні реального виконання робіт, а не формальних актів, і на застосуванні взаємозаліків з дебіторами за можливості.
Водночас керівник процедури визнає соціальну складову: за кожним актом стоїть праця людей і їхні родини. Тому головне завдання — зберегти виробничий цикл і робочі місця, одночасно очищаючи виплати від корупційних чи економічно необґрунтованих складових.
Юридичний процес може тривати довго. Ухвала про відкриття провадження від 24 лютого 2026 року оскаржується в апеляції, і, ймовірно, справа пройде через касацію до Верховного Суду. Процедурні зупинки, як‑от самовідвід суддів і призначення нового складу, лише продовжують строки та відтягують фінальне рішення.
Тільки після остаточного підтвердження законності відкриття провадження розпочнеться повноцінний судовий розгляд кредиторських вимог. Обґрунтованість претензій понад 120 кредиторів буде детально перевірятися, а потім — предметом переговорів і можливих узгоджених рішень щодо врегулювання боргів.
Арбітражний керуючий виділив три пріоритети: контроль грошових потоків, повернення дебіторської заборгованості (зокрема від Ferrexpo AG) і вирішення питань з ПДВ на державному рівні. За його словами, робоча група при Верховній Раді готує законопроєкт щодо відшкодування ПДВ, який може допомогти поліпшити стан ліквідності комбінату.
Найбільш бажаним та реалістичним сценарієм визнається санація — збереження комбінату як цілісного, працюючого підприємства з наступною реструктуризацією боргів. Це передбачає очищення фінансових потоків, можливі зміни в умовах збуту (наприклад, відвантаження лише за передоплатою), перегляд умов з підрядниками та, за потреби, антикризове управління.
У разі відсутності порозуміння з Ferrexpo AG розглядається варіант виходу на ринок без посередника‑материнської компанії, але це потребуватиме радикальних змін у збутовій моделі та, ймовірно, часу на переорієнтацію клієнтської бази.
Поки суди вирішують юридичні питання, комбінат перебуває в режимі роботи за особливих умов: підприємство продовжує функціонувати, проводиться інвентаризація та формування реєстру кредиторів, а арбітражний керуючий прагне забезпечити, щоб виплати працівникам і критично важливі витрати проходили вчасно за умови прозорості й економічної доцільності.
Працівникам і мешканцям Горішніх Плавнів радять готуватися до затяжного періоду юридичних процедур, водночас спираючись на те, що комбінат продовжує роботу і що серед можливих шляхів вирішення проблеми є санація та повернення значної дебіторської заборгованості. Якщо вдасться відновити валютну виручку і оптимізувати витрати, ПГЗК має шанс стабілізуватися і зберегти свій внесок у місцеву економіку.