У місті Ірпінь відбулася прощальна церемонія для Валентини Антоненко, видатної освітянки та педагога, яка залишила глибокий слід у серцях учнів і колег. Її життя було присвячене розвитку освіти та вихованню молодого покоління. Валентина Антоненко працювала вчителем протягом багатьох років, здобувши повагу не лише серед учнів, але й батьків та громади. Під час заходу рідні, друзі та колеги згадували її невтомну працю і щирість. Вони підкрес
Оля, ученицяІрпінського ліцею «Лінгвіст»:
«Вона вміла домовлятися, щоб все було для дітей. Вона готова була робити все для школи. І я не знаю ще такої людини, яка для школи вклала все своє життя. Вона була сильним горішком. Ми всі чекали, що вона випустить нас».
Ірпінь провів в останню путь почесну мешканку міста, заслужену працівницю освіти України, кавалерку ордену Азербайджану «Достлуг» Валентину Антоненко.
На центральній площі зібралися рідні, друзі, колеги, учні та мешканці громади — аби віддати їй останню шану й згадати людину, яка стала для багатьох символом мудрості, людяності та відданості своїй справі.
Наталія Репеха, представниця батьків Ірпінського ліцею «Лінгвіст»:
«Людина, яка завжди йшла назустріч. Людина, з якою можна було ділитися всіма секретами, отримувати мудрі поради. Валентина Сергіївна вивчила не одне покоління діток у родинах міста Ірпінь. Більше всіх на світі любила діток».
Тетяна Мельник, учителька Ірпінського ліцею «Лінгвіст»:
«Кожна дитина буде її памʼятати. Тому що, коли вони приходили до неї в кабінет, щоб їх посварили, вона їх ніколи не сварила. Вона обіймала і казала, що бажає тільки добра. Тому, я думаю, що в моїх пʼятикласників вона назавжди залишитися в памʼяті щирою, доброю, людяною».
Олександр Пащинський, перший заступник Ірпінського міського голови:
«Валентина Сергіївна була моїм другом. Це та людина, до якої можна було підійти, обговорити багато справ, яка могла підтримати, направити. Тому це велика втрата для нас».
Майже 55 років свого життя Валентина Сергіївна присвятила освіті та дітям. У 1994 році вона очолила Ірпінську школу №12. Згодом навчальний заклад став ліцеєм «Лінгвіст», і на 32 роки став для неї другою домівкою.
Сеймур Мардалієв, Надзвичайний і Повноважний Посол Азербайджанської Республіки в Україні:
«Ліцей «Лінгвіст» імені Заріфи Алієвої став першою середньою школою, в якій почали викладати азербайджанську мову. Ми всі розуміємо, що це зробила саме Валентина Сергіївна. Ми завжди пам’ятатимемо її. Вона завжди залишатиметься у наших серцях. Ми й надалі допомагатимемо школі. Ми й надалі допомагатимемо Ірпеню», — зазначив Сеймур Мардалієв.
Ніна Гнедюк, заступниця директора Ірпінського ліцею «Лінгвіст»:
«Була завжди поруч у найважчі хвилини. Сьогодні ліцей відчувається пусткою. Ми ніколи не могли подумати, що ліцей, у якому майже 2000 учнів, може бути пусткою без однієї людини, без Валентини Сергіївни».
За десятки років педагогічної праці Валентина Антоненко виховала понад чотири тисячі учнів.
Давид, ученьІрпінського ліцею «Лінгвіст»:
«Вона була доброю. Завжди можна було щось спитати, вона допоможе, підтримає».
Марк, учень Ірпінського ліцею «Лінгвіст»:
«Вона була дуже добра, гарна. Вона назавжди буде в наших серцях».
5 травня її серце зупинилося на 78-му році життя. Та пам’ять про Валентину Сергіївну житиме у її учнях, колегах, добрих справах і теплих спогадах, які вона залишила після себе.
Марія Слава, учениця Ірпінського ліцею «Лінгвіст»:
«Дякуємо Вам. Ми мали б зі сльозами щастя і легкої печалі слухати Вашу промову, настанови для дорослого життя на останньому дзвонику, однак доля написала інший сценарій. Тож сьогодні ми хочемо дати останній дзвінок Вам».
Джерела
Людина, яка присвятила життя освіті: Ірпінь попрощався із Валентиною Антоненко (відео) — (ITV)