У Кропивницькому відбулася зворушлива церемонія прощання з двома військовослужбовцями, які довгий час вважалися зниклими безвісти. Ці герої, що боролися за незалежність України на сході країни, повернулися додому після тривалих пошуків і невизначеності. Сотні людей прийшли висловити свою шану та підтримку родинам загиблих. Військовослужбовці були поховані з усіма почестями — на їхніх могилах поклали квіти та лампадки, звучали г
Сьогоднi, 7 травня, кропивничани провели в останню путь головного сержанта Олександра Телявського та солдата Сергiя Прудкого.
Про це повідомляє Кропивницька міська рада, інформуєЗлатопіль.
Олександр Телявський народився 14 червня 1972 року у Кропивницькому. Навчався у загальноосвiтнiй школi №13. Фахову освiту здобув у професiйно-технiчному училищi №8, де опанував одразу кiлька робiтничих спецiальностей — муляра, монтажника сталевих i залiзобетонних конструкцiй та електрозварювальника ручного зварювання. Згодом пройшов строкову вiйськову службу, яка загартувала характер i навчила дисциплiни та витримки.
Пiсля повернення до рiдного мiста певний час служив за контрактом у вiйськовiй частинi. У мирному життi працював водiєм на рiзних пiдприємствах Кропивницького та багато рокiв присвятив роботi в «Альянс таксi». Його добре знали колеги та пасажири — як людину врiвноважену, порядну i вiдповiдальну. Олександр Телявський умiв знайти спiльну мову з людьми, був щирим у спiлкуваннi. Особливе мiсце у його життi займала риболовля — захоплення, яке приносило йому душевний спокiй та можливiсть побути наодинцi з природою.
У червнi 2025 року Олександр Телявський приєднався до лав Збройних Сил України. Служив командиром стрiлецького вiддiлення батальйону територiальної оборони та виконував бойовi завдання на Запорiзькому напрямку. Мав статус ветерана вiйни – учасника бойових дiй. У складних бойових умовах вiн залишався спокiйним i зiбраним, та нiколи не перекладав вiдповiдальнiсть на iнших. Йому довiряли побратими, до його порад прислухалися, адже знали — вiн не пiдведе i завжди буде поруч у найважчий момент.
Головний сержант Олександр Телявський загинув 29 грудня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Степногiрськ Василiвського району Запорiзької областi. З того часу вважався зниклим безвiсти. У квiтнi 2026 року ДНК-експертиза пiдтвердила його загибель. Олександру Телявському було 53 роки…
Доброзичливий, комунiкабельний, з тонким почуттям гумору, вiн умiв пiдтримати словом i створити навколо себе атмосферу довiри та тепла. Для рiдних i друзiв був надiйною опорою, людиною слова i честi, на яку завжди можна було покластися.
Свiтла пам’ять про воїна назавжди залишиться у серцях усiх, хто його знав, любив i поважав.
Сергiй Прудкий народився 18 червня 1984 року в селi Вись Маловискiвського району Кiровоградської областi. Навчався у Мар’янiвськiй загальноосвiтнiй школi. Вiд дитинства був працьовитим i витривалим — щодня долав пiшки кiлька кiлометрiв до школи. Змалку захоплювався риболовлею та любив природу.
У 15 рокiв вступив до професiйно-технiчного училища №8, де здобув спецiальнiсть майстра сiльського будiвництва. Пiсля завершення навчання одразу почав працювати. З перших зароблених коштiв допомагав батькам i пiдтримував родину.
Своє життя Сергiй Прудкий пов’язав iз будiвництвом. Працював монтажником вiкон та дверей, був досвiдченим i вiдповiдальним фахiвцем. Його знали як людину працьовиту, надiйну та сумлiнну, цiнували за професiоналiзм i якiсну роботу.
Наполегливою працею у 25 рокiв вiн придбав власний дiм, а вже у 26 створив сiм’ю. Сергiй Прудкий був люблячим чоловiком i турботливим батьком двох доньок. Найбiльше цiнував час, проведений iз рiдними — спiльнi прогулянки, щирi розмови та простi сiмейнi радощi.
У 2023 роцi Сергiй Прудкий став на захист України, приєднавшись до лав Збройних Сил України. Пройшов пiдготовку як оператор безпiлотних лiтальних апаратiв та служив старшим стрiльцем – оператором стрiлецького вiддiлення. Побратими згадують його як мужнього, надiйного та вiдповiдального воїна, який сумлiнно виконував свiй обов’язок i завжди пiдтримував товаришiв у найважчi моменти. За службу та вiдданiсть Українi був нагороджений нагрудним знаком 66-ої окремої механiзованої бригади.
Солдат Сергiй Прудкий загинув 2 жовтня 2023 року в районi населеного пункту Макiївка Луганської областi пiд час виконання бойового завдання. З того часу, 2,5 роки вiн вважався зниклим безвiсти, i лише у квiтнi 2026 року ДНК-експертиза пiдтвердила загибель воїна. Сергiю було 39 рокiв…
Його пам’ятають вiдкритою, щирою i доброю людиною, яка вмiла пiдтримати у важку хвилину, залишалася вiдданою друзям i нiколи не вiдступала перед труднощами. Сергiй Прудкий мав сильний характер, вирiзнявся мужнiстю, рiшучiстю та готовнiстю завжди прийти на допомогу тим, хто цього потребував.
Саме таким — свiтлим, чесним, надiйним i сильним духом — вiн назавжди залишиться у пам’ятi рiдних, друзiв, побратимiв i всiх, хто його знав. Людиною, яка жила по совiстi, була вiрною своїм принципам, своїй родинi та країнi.
Доземний уклiн нашим захисникам i захисницям! Вiчна пам’ять Героям нашого часу!
Ваш e-mail не буде опублікований