У Кропивницькому відбулася зворушлива церемонія прощання з полеглими українськими військовими, які загинули у боротьбі за незалежність та територіальну цілісність країни. Містяни прийшли вшанувати пам'ять героїв, що віддали своє життя на фронті. На заході були присутні родичі загиблих, друзі, побратими та небайдужі громадяни. Церемонія пройшла біля меморіалу Слави, де було виставлено портрети воїнів та їх особисті речі. Учасники акції запал
Про це повідомили в міськраді, інформуєАфіша Кропивницький.
Жорстока війна обпалює душі й серця, безжально забираючи найкращих синів і доньок України. Ми схиляємо голови перед подвигом Героїв і віддаємо шану їхній мужності, відвазі та вірності країні.
Навчався у загальноосвітній школі №13. Фахову освіту здобув у професійно-технічному училищі №8, де опанував одразу кілька робітничих спеціальностей — муляра, монтажника сталевих і залізобетонних конструкцій та електрозварювальника ручного зварювання. Згодом пройшов строкову військову службу, яка загартувала характер і навчила дисципліни та витримки.
Після повернення до рідного міста певний час служив за контрактом у військовій частині. У мирному житті працював водієм на різних підприємствах Кропивницького та багато років присвятив роботі в «Альянс таксі». Його добре знали колеги та пасажири — як людину врівноважену, порядну і відповідальну. Олександр Телявський умів знайти спільну мову з людьми, був щирим у спілкуванні. Особливе місце у його житті займала риболовля — захоплення, яке приносило йому душевний спокій та можливість побути наодинці з природою.
У червні 2025 року Олександр Телявський приєднався до лав Збройних Сил України. Служив командиром стрілецького відділення батальйону територіальної оборони та виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку. Мав статус ветерана війни – учасника бойових дій. У складних бойових умовах він залишався спокійним і зібраним, та ніколи не перекладав відповідальність на інших. Йому довіряли побратими, до його порад прислухалися, адже знали — він не підведе і завжди буде поруч у найважчий момент.
Головний сержант Олександр Телявський загинув 29 грудня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Степногірськ Василівського району Запорізької області. З того часу вважався зниклим безвісти. У квітні 2026 року ДНК-експертиза підтвердила його загибель. Олександру Телявському було 53 роки…
Доброзичливий, комунікабельний, з тонким почуттям гумору, він умів підтримати словом і створити навколо себе атмосферу довіри та тепла. Для рідних і друзів був надійною опорою, людиною слова і честі, на яку завжди можна було покластися.
Світла пам’ять про воїна назавжди залишиться у серцях усіх, хто його знав, любив і поважав.
Від дитинства був працьовитим і витривалим — щодня долав пішки кілька кілометрів до школи. Змалку захоплювався риболовлею та любив природу.
У 15 років вступив до професійно-технічного училища №8, де здобув спеціальність майстра сільського будівництва. Після завершення навчання одразу почав працювати. З перших зароблених коштів допомагав батькам і підтримував родину.
Своє життя Сергій Прудкий пов’язав із будівництвом. Працював монтажником вікон та дверей, був досвідченим і відповідальним фахівцем. Його знали як людину працьовиту, надійну та сумлінну, цінували за професіоналізм і якісну роботу.
Наполегливою працею у 25 років він придбав власний дім, а вже у 26 створив сім’ю. Сергій Прудкий був люблячим чоловіком і турботливим батьком двох доньок. Найбільше цінував час, проведений із рідними — спільні прогулянки, щирі розмови та прості сімейні радощі.
У 2023 році Сергій Прудкий став на захист України, приєднавшись до лав Збройних Сил України. Пройшов підготовку як оператор безпілотних літальних апаратів та служив старшим стрільцем – оператором стрілецького відділення. Побратими згадують його як мужнього, надійного та відповідального воїна, який сумлінно виконував свій обов’язок і завжди підтримував товаришів у найважчі моменти. За службу та відданість Україні був нагороджений нагрудним знаком 66-ої окремої механізованої бригади.
Солдат Сергій Прудкий загинув 02 жовтня 2023 року в районі населеного пункту Макіївка Луганської області під час виконання бойового завдання. З того часу, 2,5 роки він вважався зниклим безвісти, і лише у квітні 2026 року ДНК-експертиза підтвердила загибель воїна. Сергію було 39 років…
Його пам’ятають відкритою, щирою і доброю людиною, яка вміла підтримати у важку хвилину, залишалася відданою друзям і ніколи не відступала перед труднощами. Сергій Прудкий мав сильний характер, вирізнявся мужністю, рішучістю та готовністю завжди прийти на допомогу тим, хто цього потребував.
Саме таким — світлим, чесним, надійним і сильним духом — він назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, побратимів і всіх, хто його знав. Людиною, яка жила по совісті, була вірною своїм принципам, своїй родині та країні.