У Чернігові триває процес впровадження нових технологій у навчальний процес, зокрема штучного інтелекту та чатботів. Місцеві школи активно долучаються до освітньої програми "Мрія", яка передбачає інтеграцію сучасних цифрових рішень у повсякденне життя учнів і вчителів. Цей проект не лише покликаний модернізувати освіту, але й допомогти школярам адаптуватися до швидко змінюваного світу. В умовах постійної загрози безпеці через військові дії, черні
Урок у чернігівській школі сьогодні — це не завжди дзвінок, клас і дошка. Це ще й повітряна тривога, укриття, генератори, змішані графіки навчання – всі ці атрибути війни, добре знайомі вчителям, дітям і батькам. Та не тільки це вирізняє сучасну школу від тієї, де навчалася, наприклад, я. Бо активним учасником процесу стає штучний інтелект: він допомагає вчителям готувати завдання, а дітям — шукати готові відповіді. Також в цю реальність заходять цифрові технології, такі як “Мрія” — державний освітній застосунок, до якого в Чернігові на початку року долучилися 25 шкіл.І тут школа опинилася між двома викликами: не відстати від часу і не втратити сенс освіти. Як адаптуються чернігівські школи до нової цифрової реальності, як вчителі вчаться працювати зі штучним інтелектом і що робити, аби учні думали самі - не лише списували в ШІ - про це ми поспілкувалися з освітянами чернігівських загальноосвітніх закладів: гімназії №3 і ліцею №12.Порожні класи та уроки онлайнДиректорка гімназії №3 Олена ЯковчукВ той день, коли я брала інтервʼю, зранку була повітряна тривога. Тож у касах шкіл дітей не було.Директорка Чернігівської гімназії №3 Олена Яковчукрозповідає:«Дистанційка показана не всім. Тільки для самоорганізованих дітей і не для початкової школи. Ми працюємо за змішаною системою кілька років, і у кожного класу є 4 очних уроки щодня, а інші дистанційкою дотягуємо».За її словами, шкільний розклад тут давно залежить не лише від навчальної програми, а й від світлового дня, відключень електроенергії та повітряних тривог:«Узимку, наприклад, ми вимушені підлаштувати так, щоби обидві зміни попадали до 15:30 - поки світловий день. А тепер уже дні довші, то ми можемо розтягнути зміни. Перша зміна приходить, якщо до 9:30 лунає відбій тривоги. Інакше навчається дистанційно. Для другої зміни критичний час - 13:30”.Директор Чернігівського ліцею №12 Василь Гопаченкокаже, що цей навчальний рік для шкіл особливо складний: в укритті школи не можуть навчатися всі класи одночасно, тому діти навчаються ротаційно і до школи приходять не щодня.«Ми навчаємо третю частину класів, таким чином діти приходять до школи, якщо немає повітряної тривоги, раз в три дні», — пояснює він.Освітяни кажуть, що досвід карантину у 2020 році навчив їх пристосовуватися до онлайн-навчання і цифрових технологій. Хоча, звісно, вони сумують за “старими добрими часами”, коли не треба було вигадувати, як утримати увагу дитини через екран і донести новий матеріал в укритті.Коридори ліцею, безлюдні під час тривогиУчні гімназії №3, які стали на захист Батьківщини“Мрія” це — електронні щоденники і купа зручних сервісівМрія — це вебпортал і мобільний застосунок, де учні, вчителі і батьки можуть подивитися план дня, оцінки, переписуватися в чатах, мати бібліотеку персоналізованого контенту від провідних освітніх платформ, Мрія ID та багато іншого. Це ініціатива Президента України Володимира Зеленського, яку реалізують Мінцифра й МОН разом із Програмою EGAP, що виконується Фондом Східна Європа за підтримки Швейцарії.Вчителі можуть генерувати тести в “Мрії” в кілька кліків завдяки штучному інтелекту, отримувати виконані домашні завдання від дітей, створювати міжкласні групи тощо; батькам і дітям застосунок підказує гуртки за інтересами поруч із домом чи школою; адміністрації бачать результати роботи вчителів у кілька кліків без переходів у журнали.У Чернігові на початку навчального року до “Мрії” приєдналося 25 шкіл. У гімназії №3 цей застосунок не просто радо сприйняли, на нього очікували. Олена Яковчук згадує, що ще у 2019 році зацікавилася цифровими щоденниками і журналами, а під час ковіду цей крок фактично врятував школу:“Ще у 2019, за пів року до ковіду, проводили семінар для директорів міста, і презентували електронні застосунки, які є щоденниками і журналами водночас. Я зацікавилася, прийшла розказала своїм заступникам, що є такий застосунок “Атомс”, де дуже зрозумілий інтерфейс, ним легко керувати і в будь-який момент туди можна зайти з телефона. Колеги запропонували спробувати його в роботі з однією паралеллю класів, але я кажу: “Давайте перейдемо на нього всі, бо за такими технологіями майбутнє, цифровізація неминуча”. Ми зареєструвалися, і цей застосунок врятував нас під час карантину, бо ковід прийшов, а ми всі вже були підключені”.Водночас директорка шукала саме державне рішення, бо її непокоїло питання захисту персональних даних. Коли з’явилася “Мрія”, каже, зареєструвалася на навчання одразу.“Під час дистанційного навчання іншої комунікації, ніж через електронні застосунки, бути не може, бо виписування кожен раз оцінок - це шалений ресурс часу, і хай краще вчитель його витратить на підготовку до уроків”, - розповідає директорка гімназії.Переваги, які дає застосунок, на думку Олени Яковчук, такі:“Швидко і легко виставляються оцінки, можна легко завантажити календарне планування, що для вчителя дуже важливо, тому що чи ти записуєш від руки в кожному журналі, чи можеш завантажити, а потім коригувати його, переставляти теми чи коригувати години. Також електронні щоденники - це миттєвий зворотній звʼязок: вчитель виставляє оцінки — діти та батьки відразу їх бачать”.“Я щаслива, що купа журналів лежить в архіві, і ми наступного року їх передамо в ті школи, які використовують паперову документацію”, - розповідає пані Олена.Аналітику щодо успішності та відвідуваності видно одразуОдна з тих, хто щодня працює із системою “Мрія”, —вчителька англійської мови гімназії №3 Наталія Седень.“Мені подобається легкість виставлення оцінок — діти їх відразу бачать, можуть запитати, чому саме така, і я можу індивідуально пояснити. Батьки теж моментально бачать оцінку”, — говорить педагогиня.Вчителька англійської мови Наталія СеденьДля вчителів це ще економія часу. У школі більше не треба шукати паперовий журнал по кабінетах і чекати, коли його звільнять колеги наприкінці семестру.Для адміністрації додаток означає ще й аналітику: відвідування, результативність, зрізи по класах, учнях, учителях — штучний інтелект у застосунку усе готує швидко й структуровано.Втім, навіть тут немає повної одностайності. Частина батьків не хоче вносити персональні дані в електронні системи із різних причин, іноді - релігійних. У таких випадках, каже директорка гімназії №3, оцінки їм виписують окремо. У Чернігівському ліцеї №12 теж стикаються з цим спротивом. Директор Василь Гопаченко називає таких людей “невеликим відсотком батьків-ухилянтів”, які не хочуть “засвічувати свої ідентифікаційні коди”. Але загалом, визнає він, батькам і дітям зручно бачити оцінки й пропуски уроків онлайн.Ліцей №12 — велика школа, майже тисяча учнів. Тут теж уже звикли до електронних систем, але до “Мрії” ставляться прагматично: корисна, але поки не ідеальна. Зокрема, директор каже, що застосунок ще не достатньо досконалий для складання розкладу у великій школі, тому заклад і далі користується окремою платною платформою. Водночас визнає: техпідтримка реагує, навчання для шкіл було організоване добре, а сам застосунок поступово вдосконалюється.ШІ в освіті: економія часу чи ризик розучитися думати?Коли я навчалася в школі, писати твори і розвʼязувати задачі доводилося самостійно, а єдиними помічниками у цьому були книжки. Нині ж штучний інтелект може виконати будь-яку задачу, скласти діалог і написати твір. І це - пастка, бо складні нейронні звʼязки в мозку формуються семе під час читання романів, розвʼязування задач і самостійного формулювання речень. Що роблять вчителі, щоби мотивувати дітей думати. І як вони самі використовують штучний інтелект?Учителька англійської Наталія Седень каже, що використовує ШІ“якщо не кожного дня, то через день точно”.Для неї це, передусім, помічник, який економить час. Якщо підручник дає одну вправу, а вчителька бачить, що цього замало, штучний інтелект допомагає швидко створити додаткові різнорівневі завдання.“Він з легкістю дозволяє створити різнорівневі вправи для дітей… я корегую, десь щось змінюю, і основа в мене є”,— каже вона. Так само ШІ допомагає генерувати тести для перевірки знань на початку чи в кінці уроку.Навчання в школі. Фото згенероване ШІОлена Яковчук говорить про це ще ширше — як про новий інструмент для педагогічної творчості. Вона сама працювала з Gemini, ChatGPT та іншими сервісами, використовувала їх і для адміністративної, і для методичної роботи. Наводить конкретний приклад: можна задати штучному інтелекту роль, тему і компетентності, які потрібно врахувати, і він згенерує цикл уроків для вчителя математики.“Я корегую по ходу: конкретизуй, деталізуй. Ми розв’язували з дітьми ці задачі, і вони їм дуже зайшли, бо вони сучасні”,— каже директорка.Ще один приклад — використання NotebookLM під час тривог. За словами директорки гімназії, сервіс може створювати відеоогляди, ментальні карти, інфографіку, аудіопідкасти, тести, презентації, звіти. І це виявляється особливо цінним не в кабінеті, а в укритті, коли на одному майданчику одночасно працюють два класи.“Я кидаю в групу класу відеоогляд з цієї теми і прошу: вдягніть навушники, продивіться, прослухайте пояснення. Після цього перевірка, як зрозумів відеоогляд, потім тести. І час не пропадає, навчання не переривається”,— розповідає вона.Таким чином технології допомагають проводити уроки в складних умовах.А що робити з дітьми? Наталія Седень ділиться своїм досвідом:“Звісно, якщо дитина вдома виконує тест, вона може користуватися підказками, списувати. Тому потрібно думати, які завдання взагалі доцільні. Іноді ті самі навички можна перевірити по-іншому: хай дитина запише невеличке відео, розкаже про себе. У мене діти отримують творчі завдання - написати про своє місто, про свій день. Але знову ж таки, цю роботу може виконати штучний інтелект, а дитина — просто списати готове. Як це перевірити? Я прошу, щоб дитина записала відео, де вона розказує цю тему, тобто вона має розуміти те, що розповідає, а не просто списати текст зі знайомими словами”.Штучний інтелект не замінить соціальне середовищеУ гімназії №3 це питання вже спробували унормувати. За словами Олени Яковчук, у школі є положення про академічну доброчесність, де прямо прописано: якщо вчитель сумнівається, що учень виконав роботу самостійно, він може вимагати перездачу — біля дошки, у форматі співбесіди або іншої контрольної.“Я завжди дітям кажу: краще ви заробите нижчу оцінку, але ви будете знати на цю оцінку, — говорить вона. - Адже складні вправи й читання — це те, що “додає нам нейронних зв’язків”.Директор ліцею №12 Василь ГопаченкоВасиль Гопаченко говорить ще жорсткіше:“Ми прекрасно розуміємо, що ШІ має 2 іпостасі: той, хто допомагає і той, хто знищує освіту. І поки ми не знайдемо баланс, нам буде дуже складно. Зараз неможливо задати задачу, яку не розвʼяже штучний інтелект. І це погіршує життя вчителів якоюсь мірою. Очне навчання дає можливість бачити дитину перед собою, бачити, наскільки вона усвідомлює тему. А коли дитина по той бік екрану, ти не бачиш емоції дитини, - це створює дуже великий барʼєр. Освіта не була готова до такого божевільного росту ШІ. І ми явно не встигаємо за тим, щоби його опановувати”.Водночас він не заперечує, що заборонити це вже неможливо. Питання лише в тому, чи навчаться дорослі — вчителі й батьки — ставити рамки, а діти — користуватися інструментом, а не розчинятися в ньому.На думку директора ліцею, старшокласники краще навчені працювати з різними ресурсами і критичніше ставляться до контенту, тоді як молодші діти значно довірливіші. А це означає, що саме для них ризики більші.У цій розмові є ще одна важлива лінія — не технічна, а людська. Обоє директорів і вчителька, кожен по-своєму, говорять про те, що технології корисні лише доти, доки вони не скасовують живого стосунку між учителем і дитиною.Наталія Седень називає ШІ помічником, джерелом ідей і способом зекономити час. Але наголошує: усе, що він генерує, потрібно перевіряти, допрацьовувати, а іноді й відкидати. ШІ може “перекручувати і спотворювати факти”, зауважує вона.Урок у школі. Фото згенероване ШІОлена Яковчук дивиться ще далі й каже, що частину функцій учителя ШІ справді може взяти на себе. Але не головне.“Людину у спілкуванні не замінить ніщо у продукуванні тих же ідей, у вирішенні складних проблем, у креативі, в логіці та емпатії. Вчитель — це не лише помічник у тому, щоби добувати знання. Це фахівець, який допомагає розвивати особистість”,— говорить вона.А Василь Гопаченко формулює це майже як педагогічний маніфест:“Без емоцій людських якісно навчити дитину неможливо”. Він говорить про посмішку вчителя, про зморшки біля очей, про вміння побачити, що дитина сумна або збентежена. І саме тут проводить межу, яку, на його думку, штучний інтелект не перейде: “Ніякий штучний інтелект не замінить соціальне середовище”.Отож школа сьогодні справді цифровізується. Вона вчиться жити без паперових журналів, переносить уроки в застосунок, надсилає відео в укриття, автоматично рахує середні бали, тестує нові сервіси й говорить з дітьми про академічну доброчесність у світі чатботів. І водночас вона тримається не на застосунках. Вона тримається на дорослих, які вчаться не панікувати перед новим і не ідеалізувати його.
Урок у чернігівській школі сьогодні — це не завжди дзвінок, клас і дошка. Це ще й повітряна тривога, укриття, генератори, змішані графіки навчання – всі ці атрибути війни, добре знайомі вчителям, дітям і батькам. Та не тільки це вирізняє сучасну школу від тієї, де навчалася, наприклад, я. Бо активним учасником процесу стає штучний інтелект: він допомагає вчителям готувати завдання, а дітям — шукати готові відповіді. Також в цю реальність заходять цифрові технології, такі як “Мрія” — державний освітній застосунок, до якого в Чернігові на початку року долучилися 25 шкіл.
І тут школа опинилася між двома викликами: не відстати від часу і не втратити сенс освіти. Як адаптуються чернігівські школи до нової цифрової реальності, як вчителі вчаться працювати зі штучним інтелектом і що робити, аби учні думали самі - не лише списували в ШІ - про це ми поспілкувалися з освітянами чернігівських загальноосвітніх закладів: гімназії №3 і ліцею №12.
Директорка гімназії №3 Олена Яковчук
В той день, коли я брала інтервʼю, зранку була повітряна тривога. Тож у касах шкіл дітей не було.Директорка Чернігівської гімназії №3 Олена Яковчукрозповідає:
«Дистанційка показана не всім. Тільки для самоорганізованих дітей і не для початкової школи. Ми працюємо за змішаною системою кілька років, і у кожного класу є 4 очних уроки щодня, а інші дистанційкою дотягуємо».
За її словами, шкільний розклад тут давно залежить не лише від навчальної програми, а й від світлового дня, відключень електроенергії та повітряних тривог:«Узимку, наприклад, ми вимушені підлаштувати так, щоби обидві зміни попадали до 15:30 - поки світловий день. А тепер уже дні довші, то ми можемо розтягнути зміни. Перша зміна приходить, якщо до 9:30 лунає відбій тривоги. Інакше навчається дистанційно. Для другої зміни критичний час - 13:30”.
Директор Чернігівського ліцею №12 Василь Гопаченкокаже, що цей навчальний рік для шкіл особливо складний: в укритті школи не можуть навчатися всі класи одночасно, тому діти навчаються ротаційно і до школи приходять не щодня.«Ми навчаємо третю частину класів, таким чином діти приходять до школи, якщо немає повітряної тривоги, раз в три дні», — пояснює він.
Освітяни кажуть, що досвід карантину у 2020 році навчив їх пристосовуватися до онлайн-навчання і цифрових технологій. Хоча, звісно, вони сумують за “старими добрими часами”, коли не треба було вигадувати, як утримати увагу дитини через екран і донести новий матеріал в укритті.
Коридори ліцею, безлюдні під час тривоги
Учні гімназії №3, які стали на захист Батьківщини
Мрія — це вебпортал і мобільний застосунок, де учні, вчителі і батьки можуть подивитися план дня, оцінки, переписуватися в чатах, мати бібліотеку персоналізованого контенту від провідних освітніх платформ, Мрія ID та багато іншого. Це ініціатива Президента України Володимира Зеленського, яку реалізують Мінцифра й МОН разом із Програмою EGAP, що виконується Фондом Східна Європа за підтримки Швейцарії.
Вчителі можуть генерувати тести в “Мрії” в кілька кліків завдяки штучному інтелекту, отримувати виконані домашні завдання від дітей, створювати міжкласні групи тощо; батькам і дітям застосунок підказує гуртки за інтересами поруч із домом чи школою; адміністрації бачать результати роботи вчителів у кілька кліків без переходів у журнали.
У Чернігові на початку навчального року до “Мрії” приєдналося 25 шкіл. У гімназії №3 цей застосунок не просто радо сприйняли, на нього очікували. Олена Яковчук згадує, що ще у 2019 році зацікавилася цифровими щоденниками і журналами, а під час ковіду цей крок фактично врятував школу:
“Ще у 2019, за пів року до ковіду, проводили семінар для директорів міста, і презентували електронні застосунки, які є щоденниками і журналами водночас. Я зацікавилася, прийшла розказала своїм заступникам, що є такий застосунок “Атомс”, де дуже зрозумілий інтерфейс, ним легко керувати і в будь-який момент туди можна зайти з телефона. Колеги запропонували спробувати його в роботі з однією паралеллю класів, але я кажу: “Давайте перейдемо на нього всі, бо за такими технологіями майбутнє, цифровізація неминуча”. Ми зареєструвалися, і цей застосунок врятував нас під час карантину, бо ковід прийшов, а ми всі вже були підключені”.
Водночас директорка шукала саме державне рішення, бо її непокоїло питання захисту персональних даних. Коли з’явилася “Мрія”, каже, зареєструвалася на навчання одразу.
“Під час дистанційного навчання іншої комунікації, ніж через електронні застосунки, бути не може, бо виписування кожен раз оцінок - це шалений ресурс часу, і хай краще вчитель його витратить на підготовку до уроків”, - розповідає директорка гімназії.
Переваги, які дає застосунок, на думку Олени Яковчук, такі:“Швидко і легко виставляються оцінки, можна легко завантажити календарне планування, що для вчителя дуже важливо, тому що чи ти записуєш від руки в кожному журналі, чи можеш завантажити, а потім коригувати його, переставляти теми чи коригувати години. Також електронні щоденники - це миттєвий зворотній звʼязок: вчитель виставляє оцінки — діти та батьки відразу їх бачать”.
“Я щаслива, що купа журналів лежить в архіві, і ми наступного року їх передамо в ті школи, які використовують паперову документацію”, - розповідає пані Олена.
Одна з тих, хто щодня працює із системою “Мрія”, —вчителька англійської мови гімназії №3 Наталія Седень.“Мені подобається легкість виставлення оцінок — діти їх відразу бачать, можуть запитати, чому саме така, і я можу індивідуально пояснити. Батьки теж моментально бачать оцінку”, — говорить педагогиня.
Вчителька англійської мови Наталія Седень
Для вчителів це ще економія часу. У школі більше не треба шукати паперовий журнал по кабінетах і чекати, коли його звільнять колеги наприкінці семестру.
Для адміністрації додаток означає ще й аналітику: відвідування, результативність, зрізи по класах, учнях, учителях — штучний інтелект у застосунку усе готує швидко й структуровано.
Втім, навіть тут немає повної одностайності. Частина батьків не хоче вносити персональні дані в електронні системи із різних причин, іноді - релігійних. У таких випадках, каже директорка гімназії №3, оцінки їм виписують окремо. У Чернігівському ліцеї №12 теж стикаються з цим спротивом. Директор Василь Гопаченко називає таких людей “невеликим відсотком батьків-ухилянтів”, які не хочуть “засвічувати свої ідентифікаційні коди”. Але загалом, визнає він, батькам і дітям зручно бачити оцінки й пропуски уроків онлайн.
Ліцей №12 — велика школа, майже тисяча учнів. Тут теж уже звикли до електронних систем, але до “Мрії” ставляться прагматично: корисна, але поки не ідеальна. Зокрема, директор каже, що застосунок ще не достатньо досконалий для складання розкладу у великій школі, тому заклад і далі користується окремою платною платформою. Водночас визнає: техпідтримка реагує, навчання для шкіл було організоване добре, а сам застосунок поступово вдосконалюється.
Коли я навчалася в школі, писати твори і розвʼязувати задачі доводилося самостійно, а єдиними помічниками у цьому були книжки. Нині ж штучний інтелект може виконати будь-яку задачу, скласти діалог і написати твір. І це - пастка, бо складні нейронні звʼязки в мозку формуються семе під час читання романів, розвʼязування задач і самостійного формулювання речень. Що роблять вчителі, щоби мотивувати дітей думати. І як вони самі використовують штучний інтелект?
Учителька англійської Наталія Седень каже, що використовує ШІ“якщо не кожного дня, то через день точно”.Для неї це, передусім, помічник, який економить час. Якщо підручник дає одну вправу, а вчителька бачить, що цього замало, штучний інтелект допомагає швидко створити додаткові різнорівневі завдання.“Він з легкістю дозволяє створити різнорівневі вправи для дітей… я корегую, десь щось змінюю, і основа в мене є”,— каже вона. Так само ШІ допомагає генерувати тести для перевірки знань на початку чи в кінці уроку.
Навчання в школі. Фото згенероване ШІ
Олена Яковчук говорить про це ще ширше — як про новий інструмент для педагогічної творчості. Вона сама працювала з Gemini, ChatGPT та іншими сервісами, використовувала їх і для адміністративної, і для методичної роботи. Наводить конкретний приклад: можна задати штучному інтелекту роль, тему і компетентності, які потрібно врахувати, і він згенерує цикл уроків для вчителя математики.“Я корегую по ходу: конкретизуй, деталізуй. Ми розв’язували з дітьми ці задачі, і вони їм дуже зайшли, бо вони сучасні”,— каже директорка.
Ще один приклад — використання NotebookLM під час тривог. За словами директорки гімназії, сервіс може створювати відеоогляди, ментальні карти, інфографіку, аудіопідкасти, тести, презентації, звіти. І це виявляється особливо цінним не в кабінеті, а в укритті, коли на одному майданчику одночасно працюють два класи.“Я кидаю в групу класу відеоогляд з цієї теми і прошу: вдягніть навушники, продивіться, прослухайте пояснення. Після цього перевірка, як зрозумів відеоогляд, потім тести. І час не пропадає, навчання не переривається”,— розповідає вона.
Таким чином технології допомагають проводити уроки в складних умовах.
А що робити з дітьми? Наталія Седень ділиться своїм досвідом:“Звісно, якщо дитина вдома виконує тест, вона може користуватися підказками, списувати. Тому потрібно думати, які завдання взагалі доцільні. Іноді ті самі навички можна перевірити по-іншому: хай дитина запише невеличке відео, розкаже про себе. У мене діти отримують творчі завдання - написати про своє місто, про свій день. Але знову ж таки, цю роботу може виконати штучний інтелект, а дитина — просто списати готове. Як це перевірити? Я прошу, щоб дитина записала відео, де вона розказує цю тему, тобто вона має розуміти те, що розповідає, а не просто списати текст зі знайомими словами”.
У гімназії №3 це питання вже спробували унормувати. За словами Олени Яковчук, у школі є положення про академічну доброчесність, де прямо прописано: якщо вчитель сумнівається, що учень виконав роботу самостійно, він може вимагати перездачу — біля дошки, у форматі співбесіди або іншої контрольної.“Я завжди дітям кажу: краще ви заробите нижчу оцінку, але ви будете знати на цю оцінку, — говорить вона. - Адже складні вправи й читання — це те, що “додає нам нейронних зв’язків”.
Директор ліцею №12 Василь Гопаченко
Василь Гопаченко говорить ще жорсткіше:“Ми прекрасно розуміємо, що ШІ має 2 іпостасі: той, хто допомагає і той, хто знищує освіту. І поки ми не знайдемо баланс, нам буде дуже складно. Зараз неможливо задати задачу, яку не розвʼяже штучний інтелект. І це погіршує життя вчителів якоюсь мірою. Очне навчання дає можливість бачити дитину перед собою, бачити, наскільки вона усвідомлює тему. А коли дитина по той бік екрану, ти не бачиш емоції дитини, - це створює дуже великий барʼєр. Освіта не була готова до такого божевільного росту ШІ. І ми явно не встигаємо за тим, щоби його опановувати”.
Водночас він не заперечує, що заборонити це вже неможливо. Питання лише в тому, чи навчаться дорослі — вчителі й батьки — ставити рамки, а діти — користуватися інструментом, а не розчинятися в ньому.
На думку директора ліцею, старшокласники краще навчені працювати з різними ресурсами і критичніше ставляться до контенту, тоді як молодші діти значно довірливіші. А це означає, що саме для них ризики більші.
У цій розмові є ще одна важлива лінія — не технічна, а людська. Обоє директорів і вчителька, кожен по-своєму, говорять про те, що технології корисні лише доти, доки вони не скасовують живого стосунку між учителем і дитиною.
Наталія Седень називає ШІ помічником, джерелом ідей і способом зекономити час. Але наголошує: усе, що він генерує, потрібно перевіряти, допрацьовувати, а іноді й відкидати. ШІ може “перекручувати і спотворювати факти”, зауважує вона.
Урок у школі. Фото згенероване ШІ
Олена Яковчук дивиться ще далі й каже, що частину функцій учителя ШІ справді може взяти на себе. Але не головне.“Людину у спілкуванні не замінить ніщо у продукуванні тих же ідей, у вирішенні складних проблем, у креативі, в логіці та емпатії. Вчитель — це не лише помічник у тому, щоби добувати знання. Це фахівець, який допомагає розвивати особистість”,— говорить вона.
А Василь Гопаченко формулює це майже як педагогічний маніфест:“Без емоцій людських якісно навчити дитину неможливо”. Він говорить про посмішку вчителя, про зморшки біля очей, про вміння побачити, що дитина сумна або збентежена. І саме тут проводить межу, яку, на його думку, штучний інтелект не перейде: “Ніякий штучний інтелект не замінить соціальне середовище”.
Отож школа сьогодні справді цифровізується. Вона вчиться жити без паперових журналів, переносить уроки в застосунок, надсилає відео в укриття, автоматично рахує середні бали, тестує нові сервіси й говорить з дітьми про академічну доброчесність у світі чатботів. І водночас вона тримається не на застосунках. Вона тримається на дорослих, які вчаться не панікувати перед новим і не ідеалізувати його.