Подружжя з Харківщини, яке пережило жахи окупації, взялося за відновлення свого розсадника, що став символом надії та відродження для місцевої громади. Після тривалих місяців війни та руйнувань подружжя вирішило не лише повернутися до мирного життя, але й сприяти розвитку аграрного сектору регіону. Розсадник був пошкоджений внаслідок бойових дій, проте власники не втратили віри у його відновлення. Вони почали з очищення території від уламків і сміття, а також
Понад двадцять років подружжя з Ізюмського району вирощувало саджанці плодових і декоративних культур на розсаднику площею 1,5 гектара. Під час окупації 2022 року сім’я була вимушена залишити господарство й втратила майже всю продукцію, яка була готова до реалізації. Після звільнення регіону фермери повернулися й почали відновлювати посадкові площі та інфраструктуру господарства.
Про це розповідаєAgroWeek
«Мій чоловік плакав, коли побачив продукцію, яка померла. Оце я раз в житті бачила, як він плакав», — згадує Юлія Романова момент повернення в деокуповане село.
Для відновлення розсадника сім’я двічі отримала грантову підтримку від гуманітарної організації Mercy Corps на загальну суму 313 тис. грн. За ці кошти придбали міні-трактор із навісним обладнанням та відновили пошкоджену під час бойових дій систему крапельного зрошування, що дозволило повернутися до регулярного догляду за рослинами та забезпечити фізичний обробіток ґрунту.
Окрім техніки, інвестиції спрямували на відновлення технологічних процесів, що підвищило ефективність господарства та створило можливість для диверсифікації продукції.
Юлія Романова, за фахом учителька, пройшла навчальні курси з бізнесу та садівництва, що допомогло розширити асортимент і відкрити нові напрямки доданої вартості. Зокрема, подружжя налагодило крафтове виробництво джемів із жимолості, що дозволило продавати продукцію з більшою маржею та залучати локальних покупців.
На ділянці вирощують черешні, вишні, яблуні та декоративні рослини — троянди, форзицію, жасмин і вічнозелені кущі. Деякі сорти, серед яких колоновидна горобина та особливі види слив, зберігають як пам’ять про співпрацю з бахмутським розсадником, з яким сім’я працювала до повномасштабного вторгнення.
Незважаючи на залишкові ризики та непередбачувані погодні умови, подружжя продовжує працювати власноруч, залучаючи сторонніх фахівців лише для сезонних щеплень дерев.
«Життя продовжується, не можна опускати руки. Розумієш, що це не кінець, що треба далі працювати, береш себе в руки і йдеш працюєш», — додає фермерка.