Вибори нового Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй, які відбудуться у 2027 році, вже викликають активні обговорення в міжнародних колах. Цей пост традиційно займає особа, яка має великий вплив на глобальну політику та здатність формувати міжнародний порядок денний. Для України важливо розуміти, які кандидати можуть стати перешкодою для реалізації її інтересів на світовій арені. Серед потенційних кандидатів є кілька осіб, чия позиція щодо України може бути неоднозначною або навіть негативною. Наприклад, представники кра
У липні цього року відбудеться обрання наступника нинішнього генерального секретаря Організації об’єднаних націй Антоніу Гутерріша. Передвиборча кампанія активно триває, у ній беруть участь четверо претендентів. Жоден із них не видається другом України.
Троє кандидатів представляють Латинську Америку, один — Африку. Європейці на вибори не подавалися, адже не мають шансів після керівництва організацією португальцем Гутеррішем. Останніми роками точаться розмови про те, що прийшов час секретарювати в ООН представнику Південної або Північної Америки. Вперше і востаннє цю частину світу на чолі головної світової організації представляв перуанець Хав’Єр Перес де Куельяр ще в далекі 1982-92 роки. З дев'яти генсеків четверо були європейцями — Трюгве Хальвдан Лі, Даг Гаммершельд, Курт Вальдгайм і Антоніу Гутерріш — двоє представляли Азію (У Тан і Пан Гі Мун), ще двоє — Африку (Бутрос Бутрос Галі та Кофі Аннан).
В ООН ніколи не секретарювала жінка, тож ще один тренд — на генсека-жінку. У квартеті — дві претендентки. Принагідно нагадаємо, що була і третя, аргентинкаВіргінія Гамба, яка працювала спецпредставницею генсека з питань дітей у збройних конфліктах. На цій посаді, прямо кажучи, вона дуже мало зробила для захисту українських дітей, викрадених Росією.
У 2023 році вона знеславилася зустріччю з російською дитячою "омбудсменкою" Марією Львовою-Бєловою, щодо якої спільно з Путіним Міжнародний кримінальний суд виписав ордер на арешт за депортацію українських дітей. Гамба зійшла з дистанції у березні, але у перегонах бере участь її земляк, директор МАГАТЕ Рафаель Маріано Гроссі. Про нього — як фаворита виборів — детальніше трохи згодом.
Почнімо з чилійкиМішель Бачелет.Їй — 74-роки. Вона двічі з перервами була президенткою Чилі (з 2006-го по 2010-й та з 2014-го по 2018-й роки). Представляла Соціалістичну партію. Після президентства у 2018-22 роках працювала Верховним комісаром ООН з прав людини. Окрім посади глави Чилі, також керувала міністерством охорони здоров’я (Бачелет за дипломом хірург) і міністерством оборони (закінчила військовий коледж у США та військову академію в Чилі).
У молодості брала активну участь у боротьбі з режимом Августо Піночета, перебувала в одній із найстрашніших тюрем "Вілла Грімальді". Завдяки втручанню Австралії її випустили з в’язниці, після чого Бачелет виїхала до НДР, яка була переповнена радянськими КДБістами. Додому повернулася у 1979 році і працювала в лікарні, після падіння режиму Піночета активно включилася в політичне життя своєї країни.
За обидва президентські терміни Бачелет провела низку соціально-економічних реформ, які, втім, не всім подобалися. Це викликало масові вуличні протести, особливо серед молоді. Вона підтримувала хороші стосунки зі США, однак кілька разівбувала в Росії, а Путін вітав її з обранням на посаду.
На посаді комісарки ООН із прав людини Бачелет у 2022 році викликала роздратування українців, коли під час повномасштабного вторгненняставила агресора і жертву на один щабель.Мовляв, обидві сторони порушують права людини. Тим самим проявила повне нерозуміння природи війни в Україні. Тому для України можливе обрання чилійки генсеком радше мінус, аніж плюс.
Наступна кандидатка — коста-ріканкаРебека Грінспан. Із Північної Америки генсеків ООН не було, і цей фактор — на користь претендентки. Грінспан станом на зараз обіймає посаду генерального секретаря Конференції Організації об’єднаних націй із торгівлі та розвитку. За освітою — економістка. З 1994-го по 1998-й роки була віцепрезиденткою Коста-Ріки, одночасно займаючи посади міністра житлового будівництва, міністра з економічних і соціальних питань та заступниці міністра фінансів.
Грінспан — контраверсійна постать. Вона має безпосередній стосунок до успішного соціально-економічного кейсу у своїй країні, однак ООН — зовсім інший рівень відповідальності. Кандидатка пропонує перебудувати механізми організації, що вже добре, однак до неї виникають питання стосовно здатності адекватно реагувати на сучасні виклики.
У квітні постійний представник України при ООН Андрій Мельник виклав у мережу відео із засідання Ради безпеки, де звертався до Грінспан. Він зауважив, щоїї нещодавня поїздка до Росії була сприйнята неоднозначно, і запитав, які конкретні кроки вона готова зробити для припинення війни в Україні.
"Хто буде обраний наступним генеральним секретарем ООН? Ось, у чому питання. Україна не спостерігач. Ми є активною зацікавленою стороною. ООН не потрібен бюрократ. Нам потрібен генеральний секретар, який буде боротися зубами й нігтями за принципи Статуту та ставити агресорів на місце", —слушно зауважив Мельник.
Але з відповіді кандидатки можна зробити висновок, щоконкретних кроків у неї нема.Зокрема, Грінспан розповідала про необхідність взаємодіяти з усіма сторонами конфлікту та запевнила, що в разі обрання готова надати свої послуги для сприяння миру. Насправді, і це всі розуміють, до Росії вона їздила тому, що ця країна-терористка є постійним членом Радбезу ООН, а генсекпризначається Генасамблеєю за рекомендацією 15 членів Радбезу(п'ять постійних — США, Росія, Китай, Франція, Велика Британія та 10 непостійних членів — Сомалі, Пакистан, Данія, Греція, Панама, Бахрейн, Колумбія, ДР Конго, Латвія і Ліберія). Тому нинішні кандидати намагаються заручитися підтримкою передовсім постійних членів, які можуть вплинути на позицію інших.
Макі Саль очолював Сенегал протягом 12 років — із 2012-го по 2024-й роки. Він провів низку антикорупційних реформ, а також реалізовував програму економічного розвитку своєї країни. А завершував він свою каденцію під шквал критики за спробу залишитися на посаді шляхом перенесення президентських виборів.
Як голова Африканського союзу у 2022 році Саль відвідував Путіна, з яким обговорював проблеми з постачанням зерна до Африки через війну в Україні. Але до Києва так і не приїхав, зате кремлівська пропаганда транслювала його заклики до розмінування Чорного моря. Шанси стати генсеком ООН у Саля мінімальні. Можливо, це і добре, враховуючи його бекграунд.
Аргентинець Гроссі очолив Міжнародну агенцію з ядерної енергетики (МАГАТЕ) у грудні 2019 року. Він — кадровий дипломат, до нинішньої посади був послом Аргентини в кількох європейських країнах. У квітні 2022 року після деокупації відвідував Чорнобильську АЕС, цього року приїздив для участі у заходах до 40-ї річниці Чорнобильської катастрофи і зустрічався з президентом Володимиром Зеленським.
Рафаель Гроссі. Джерело: Getty Images / Global Images Ukraine
Позиція кандидата щодо війни в Україні — неоднозначна. З одного боку, він, як директор МАГАТЕ, зосередився на безпеці захопленої росіянами Запорізької АЕС, куди приїздило кілька місій його організації. З іншого — коли навколо ЗАЕС виникали безпекові ризики закликав обидві сторони утриматися від конфлікту в районі атомної станції. І головне —ніколи не закликав Росію звільнити захоплену українську електростанцію.
За час повномасштабного вторгнення він кілька разів відвідував країну-терористку, у 2025-му побував на Курській АЕС та у Москві зустрічався з Путіним. Начебто типовий представник міжнародних структур, які намагаються бути лише посередниками, але є кілька нюансів, які насторожують.
По-перше,попри критику з боку України та деяких наших партнерів заступником Гроссі у МАГАТЕ працює росіянин Михайло Чудаков. Там він очолює департамент ядерної енергії. Безсумнівно, через цю особу Кремль впливає на рішення організації.
По-друге, в лютому цього року Гроссі був присутній на церемонії з нагоди початку будівництва АЕС "Пакш-2" в Угорщині. Проєкт фінансують росіяни за рахунок мільярдних кредитів, які Будапешт набрав за прем’єрства Віктора Орбана. Під час церемонії Гроссі назвав старт будівництва "великим днем для Росії".
По-третє,очікується, що цю кандидатуру, окрім Москви, підтримають в Пекіні і Вашингтоні. Президент Аргентини Хав’єр Мілей — друг Дональда Трампа, він дуже зацікавлений, щоб представник його країни отримав посаду генсека ООН. І тут збігаються інтереси Мілея та Трампа, — Штати заборгували Організації об’єднаних націй близько чотирьох мільярдів доларів і можуть використати фінансовий тиск для схилення ООН до вибору на користь Гроссі. Той, не виключено, отримавши посаду співпрацюватиме з американською адміністрацією у вигідному для неї напрямі використання коштів організації.
У квітні відбувся третій етап відбору кандидатів — представлення програм та діалог із ними членів організації. Наступним вже буде етап рекомендації Радбезом, після чого обрану особу призначить Генасамблея. Свою роботу новий генеральний секретар розпочнез 1 січня 2027 року. Як випливає з аналізу, жоден із чотирьох кандидатів у разі обрання не буде щирим другом України.
Вплинути на процес обрання неможливо з огляду на процедуру: на жаль, станом на зараз наша країна не входить до числа непостійних членів Радбезу ООН. Але Україна може висловити кожному із претендентів чіткі вимоги, серед якихреформа Ради безпеки з ліквідацією права вето п’яти постійних членів. Про це говорять роками, але далі розмов не йдуть. У такої ідеї багато прихильників, з ними можемо діяти разом.
Ще одна вимога —розширення кількості членів Радбезу, Україна, як співзасновниця ООН має претендувати на місце в оновленій Раді безпеки. Крім того, є сенс активніше діятив просуванні українців на різні посадив структурах Організації об’єднаних націй, аби в перспективі хтось міг претендувати і на крісло генсека.